Бесіда за сюжетними малюнками допомагала виявити ставлення дитини до різних видів природоохоронної діяльності, до учіння і школи в цілому. Запропонувавши учневі вибрати картинки, які йому найбільше подобаються, ми вели з ним невимушену розмову по всіх сюжетах, щоб зрозуміти мотиви вибору. Якщо дитина надавала перевагу навчальним ситуаціям, із цікавістю говорила про заняття вдома, перераховувала свої вміння та успіхи в них, і це поєднувалося із властивою їй пізнавальною активністю, - ми відзначали високий рівень мотивації. Інтерес до всіх тем при досить поверхневому відображенні змісту природоохоронної діяльності показував систему переваг, яка ще не склалася. Якщо дитина ігнорувала сюжети, пов’язані з школою, але охоче ставила себе в позицію учасника побутових та ігрових ситуацій, це свідчило про відсутність спрямованості на учіння.
Індивідуальна бесіда проводилася індивідуально з кожним учнем. Зміст її складали питання, які психолог послідовно давав учневі. Питання були складені таким чином, що спрямовувалися на діагностику усіх показників мотивації природоохоронної діяльності:
ставлення учнів до природоохоронної діяльності загалом;
ставлення учнів до конкретних видів природоохоронної діяльності;
види особистісно значущої природоохоронної діяльності молодшого школяра;
особистісно значущі для школяра суб’єкти.
Крім того у бесіді містилися додаткові питання, необхідні для збирання даних про школярів та їх введення у ситуацію обстеження. Ми враховували, що відповіді на деякі питання можуть охоплювати не один, а декілька показників. Список питань анкети ми розміщували таким чином, щоб учень його не бачив, і фіксували на окремому аркуші паперу номер питання і відповідь на нього.
Індивідуальне обстеження дало змогу уточнювати зміст запитань відповідно до індивідуальних відповідей школяра про вид його значущої діяльності. Так, у питання, в яких порівнювалося ставлення учня до окремих навчальних предметів і особистісно значущої діяльності, ми розміщували той вид значущої діяльності, про який розповідав учень (див. додаток 3)
Проведення методики “Драбинка екологічних занять”. Методика визначала, які види природоохоронної діяльності цікаві, а які - нецікаві для учнів. Форма проведення методики - фронтальна. Експериментальний матеріал методики складався із карток, на кожній з яких була написана назва одного з видів екологічної діяльності: охорона рослин, охорона тварин, …
Наприклад:
| Я люблю піклуватися про тварин |
Далі учень повинен був відобразити своє ставлення до кожного виду екологічної діяльності, побудувавши “драбинку”. Якщо основні шкільні предмети (математика, мова, читання) стояли на верхніх щаблях драбини (І-IV), то ставлення до них визначалося як позитивне; якщо на нижніх (V-VIII) - негативне. Ми давали такий інструктаж учням: “ (Ім’я випробуваного). У школі є дуже різні види занять. Давай побудуємо “драбинку”. Ми хочемо знати, які заняття тобі подобаються більше, а які - менше. Перед тобою картки, на яких написані назви занять. Розстав їх перед собою. Тепер уважно прочитай назви уроків і вибери один урок, який тобі подобається найбільше. Відклади цю картку. Подивись на уроки, що залишилися. Який з них тобі подобається найбільше? Візьми картку з назвою уроку і постав її нижче першої картки так, щоб вийшла драбинка із двох щаблів. Знову подивись на уроки, що залишилися, і вибери той з них, який тобі подобається найбільше. Поклади цю картку ще нижче. Тепер драбинка складається із трьох щаблів. Зрозумів, як її будувати? З тих уроків, що залишилися, треба обирати той, який найбільше тобі подобається. Продовжуй будувати ”драбинку" далі. Ми завершили будувати “драбинку уроків”. Перевір, чи правильно ти її побудувала? Вгорі на першому щаблі має бути назва уроку, який подобається тобі якнайбільше. Це так? ”
У процесі використання методики “Драбинка мотивів" учень в доступній формі проводив рангування двох видів мотивів природоохоронної діяльності: соціальних і пізнавальних. Учням на окремих картках пропонувалося вісім тверджень:
Я охороняю природу для того, щоб більше дізнатися про неї (широкі пізнавальні мотиви);
Я охороняю природу, тому що мені подобається це робити (процесуальні мотиви);
Я охороняю природу, щоб отримувати хороші оцінки з природознавства (результативна мотивація);
Я охороняю природу, щоб навчитися самому щось робити (навчально-пізнавальні мотиви);
Я охороняю природу для того, щоб бути корисним людям (широкі соціальні мотиви);
Я охороняю природу для того, щоб вчитель був задоволений моїми успіхами (“вчительський мотив”);
Я охороняю природу, щоб своїми успіхами радувати батьків (“батьківський мотив”);
Я охороняю природу для того, щоб за мої успіхи мене поважали товариші (“товариський мотив”).
Учням давався такий інструктаж: “Ми побудували “драбинку уроків”. Давай побудуємо ще одну драбинку. Вона буде називатися “Навіщо я вчуся". Перед тобою карточки, на яких написано, навіщо учні охороняють природу. Розклади їх перед собою. Уважно прочитай, що написано на кожній картці. Увага! Нас цікавить твоя власна думка. Нас цікавить не те, для чого інші охороняють природу, а для чого охороняєш природу ти сам. Що для тебе найголовніше, для чого ти це робиш? Вибери картку, де написано найголовніше про те, навіщо ти охороняєш природу. Це буде перший щабель драбинки. Із тих карток, що залишилися, знову вибери ту, де написано найголовніше про те, навіщо ти охороняєш природу. Це буде другий щабель драбинки. Поклади цю картку нижче першої. Зрозуміло, як будувати драбинку? Продовжуй будувати самостійно. Ми завершили драбинку “Навіщо я охороняю природу". Перевір, чи правильно ти її побудував. На першому щаблі написано найголовніше про те, навіщо ти охороняєш природу. На щаблі нижче - те, що ти вважаєш менш головним, і т.д. На нижньому щаблі написано те, що для тебе не головне в охороні природи".
Результати, одержані з допомогою цієї методики, свідчили про співвідношення соціальних і пізнавальних мотивів природоохоронної діяльності школярів (визначалося тим, які мотиви природоохоронної діяльності займали перших чотири місця в ієрархії). Якщо ці місця займали два соціальних і два пізнавальних мотиви, робився висновок про їх гармонійне поєднання.
Також ми використовували анкету для визначення рівня мотивації природоохоронної діяльності учнів. В анкету входило 10 питань, що відображали ставлення дітей до природи і природоохоронної діяльності. На основі відповідей кожного учня відносили до одного з п’яти рівнів шкільної мотивації:
Висока мотивація природоохоронної діяльності (25-30 балів);
Нормальна мотивація природоохоронної діяльності (20-24 бали);
Позитивне ставлення до природоохоронної діяльності, але переважає позанавчальна мотивація (15-19 балів);
Низька мотивація природоохоронної діяльності (10-14 балів);
Негативне ставлення до природоохоронної діяльності (менше 10 балів).
Питання анкети були побудовані за закритим типом і передбачали вибір одного з трьох варіантів відповіді. При цьому відповідь, що свідчить про позитивне ставлення до природоохоронної діяльності, оцінювалася у 3 бали. Нейтральна відповідь - 1 бал. Відповідь, що свідчила про негативне ставлення до природоохоронної діяльності - 0 балів.
Використання у процесі експериментального дослідження малюнкової методики ґрунтувалося на наступному. Ми пропонували школярам намалювати вдома два малюнки: “Про найцікавіше" і “У природі”. Необхідність використання для діагностики двох малюнків пояснювалася тим, що по-перше, вони показували уміння школяра малювати; по-друге, давали змогу порівняти два малюнки за кольором, а, отже, точніше визначити емоційне ставлення до зображуваного; по-третє, включення шкільної теми у малюнок “про найцікавіше" свідчило про яскраво виражене позитивне ставлення до природи і, відповідно, сформовану мотиваційну готовність до природоохоронної діяльності.
Для діагностики мотивації природоохоронної діяльності учнів відносно кожного із виділених показників ми використовували два види характеристики малюнків:
формальні характеристики, що виявляли емоційне ставлення до школи;
змістовні характеристики, що виявляли ставлення школярів до учіння.
Ми враховували такі формальні характеристики малюнка: колір (темні, холодні кольори вважалися проявами негативних емоцій; світлі, теплі тони - проявом позитивного ставлення до зображуваного); старанність промальовування деталей (при позитивному ставленні малюнок детальний, старанний); творче чи формальне ставлення до виконання малюнка; динамічність малюнка, свобода його композиції, наявність сюжету, його завершеність. Додатковими характеристиками емоційного ставлення до зображення були: використання орнаментів і симетричних композицій для вираження позитивного ставлення до зображеного; гіперболізація, перебільшення реальних розмірів значущого елемента предмета.