Результати проведеного оцінювання
Кількість балів | 12 | 9 | 6 |
Кількість учнів | 15 | 10 | 5 |
Отже, можна зробити висновок, що діти, які приймали участь у дослідницьких педагогічних експериментах загалом мають високий та середній рівень розвитку мовленнєвих якостей. Формуванню мовленнєвих вмінь та навичок сприяє різноманітні прийоми та методи роботи вчителя з дітьми.
Різні типи структур монологічного мовлення діти засвоюють і в процесі оволодіння синтаксичними категоріями: порядком слів, однорідністю і неоднорідністю змістових частин (у протиставленні опису розповіді), деякими сполучниками із значенням чергування, виникнення і зіставлення для оформлення розповіді; причинно-наслідковими формантами в міркуванні; типологічною тональністю, що диференційовано притаманна кожному типові монологічного мовлення.
У розвитку мовленнєвих навичок дітей оформляти різні типи монологічного зв'язного мовлення велике значення має засвоєння і лексико-семантичних одиниць. Діти оволодівають різними семантичними групами дієслів із значенням послідовності, повторюваності, одноразовості, миттєвості дій, якщо вони чують від дорослих доречні мовні зразки різних монологічних типів мовлення, що структурно оформлені у вигляді певної системи мовних засобів для вираження їх структурно-диференційованого загальнопоняттєвого змісту надфразних комплексів.
У мовленні дітей, з котрими послідовно, доступно й наполегливо проводиться робота з їхнього логіколінгвального розвитку, простежуються навички актуального членування речень зв'язного мовлення. Висловлювання таких дітей уже дають змогу з'ясувати, який зміст має безпосередньо попередній контекст, і що нового вносить наступний.
Таким чином, у типологічних структурах достатньо розвиненого зв'язного мовлення окремих дітей використовуються ті ж лексичні, стилістичні, синтаксичні й граматичні категорії, що і в реченнях. Тільки в різних типах мовлення вони мають значення, коли співвідносяться з іншими реченнями, а не стосуються окремо взятого речення. У складі монологічних типів мовлення дітей вони набувають вторинного аспекту функціонування, що має істотне структурно-типологічне значення. Ось чому важливо вже в дошкільному закладі та в родині підходити до практичного формування монологічного мовлення дітей не як до навчання потоку говоріння взагалі, а з позиції оволодіння дітьми функціонально-усвідомленим звуковим потоком мовлення з увагою до типізованих різновидів, а також засвоєння ними предикативних, лексико-граматичних, синтаксичних категорій у їх текстуальному функціонуванні. Тобто потрібно застосувати функціонально-смисловий підхід до монологічних типів зв'язного мовлення.
Для формування навичок розповіді та опису використовують різні прийоми. До прийомів формування навичок розповіді належать: спільна розповідь, зразок розповіді, аналіз зразка розповіді, колективне складання розповіді, моделювання, оцінювання. Формування навичок опису включає такі методи: методи введення граматичних форм – сприйняття і осмислення значення змісту словосполучень і речень, методи активації описових синтаксичних конструкцій та збагачення усного мовлення дитини словосполученнями і реченнями, методи активізації побудови дитячих висловлювань.
1. Ананьев Б.Г. К теории внутренней речи в психологии // Психология чувственного познания. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. — 486 с.
2. Бабич Н.Д. Лінгвопсихологічні основи навчання і вивчення мови. — Чернівці: Рута, 2000. — 174 с
3. Баев Б.Ф. Питання генезису внутрішнього мовлення // Питання психології мислення і мови / Наук. зап. ін-ту психології. — К.: Рад.шк., 1959. -Т. ХНІ. — С.145—165.
4. Баєв Б.Ф. Актуальні питання внутрішнього мовлення та його формування у дітей // Питання психології навчання і виховання. Наук..-досл. ін-т психології УРСР, Українське відділення Т-ва психологів при АПН РРФСР. — К.: Рад. шк., 1961. — С. 32—48.
5. Баєв Б.Ф. Внутрішнє мовлення учнів та його роль у навчанні // Українська мова в школі. — 1969. — № 1. — С.14—29.
6. Білодід I.К. Психологічні основи індивідуального мовлення // Філософські питання мовознавства. — К.: Наук, думка, 1972. — С. 91-111.
7. Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови. — К.: Вища шк., 1993. — 327 с
8. Бородич А.М. Методика развития речи детей. — М.: Просвещение, 1981. - 255 с.
9. Боть Л.П. Психолінгвістичний аспект дитячого мовлення // Актуальні проблеми менталінгвістики. — Черкаси: ЧДУ, 2001. — Ч. 2. — С.3-5.
10. Варзацька Л.О. Навчати мови і мовлення на основі тексту: Посіб. для вчителів. — К.: Рад. шк., 1986. — 104 с.
11. Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Поч. школа. — 1997. — № 2. — С.2—6
12. Вашуленко М.С. Перспективність і наступність у мовленнєвому розвитку дошкільників та учнів першого класу // Дитинство: наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Укл. Д.С. Мазоха, О.О. Борисова, Н.В. Ігнатенко. — Переяслав-Хмельницький, 2000. — С. 138—140.
13. Вашуленко М.С. Теорія і практика навчання української мови у 4-річній початковій школі. — К.: Освіта, 1992. — 216 с.
14. Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Поч. школа. - 2001. - № 1. - С 11-15.
15. Взаємозв’язане навчання мови і мовлення. Т. Рузинська. //Початкова школа. - №11, 2002.
16. Навчання української мови в 2 класі. М. Вашуленко //Початкова школа. - №1, 2003.
17. Розвиток діалогічного мовлення школярів на уроках української мови. С. Дубовик. // Початкова школа. - №7, 2002
18. Усний переказ як засіб розвитку зв’язного мовлення. О.Лобчук. // Початкова школа. - №2, 2002
Урок 24. Текст-розповідь і текст-опис
Мета. Дати учням первинне уявлення про текст-розповідь і текст-опис у їхньому зіставленні; формувати практичне уявлення про різні типи висловлювання залежно від поставленої мети; учити дітей складати найпростіші міркування; розвивати мовлення, вміння будувати зв'язні висловлювання; виховувати культуру мовлення.
Обладнання. Таблиця «Типи текстів».
Хід уроку
I. Організація класу до уроку.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Каліграфічна хвилинка.
— Сьогоднішній урок розпочнемо з каліграфічного письма. Зверніть увагу на дошку. Пригадайте правильність написання великих літер, складів, з'єднань.
ЗаТР Иди сух біг
сухий єць им одягає
2. Словниковий диктант.
Затишно, новий, Оксанка, цікавий, приємно, щастя, Київ, столиця. (Перевірка диктанту.)
— Складіть і запишіть речення із словом Київ. (Київ — столиця України.)
III. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку.
— Нас чекає цікава робота. На уроці ми навчимося розрізняти тексти за типами.
IV.Осмислення нових знань.
— Послухайте, я прочитаю вам записані на дошці тексти. (Діти можуть читати тексти самостійно.)
1. Колективний аналіз записаних текстів.
а) Котик Мурчик — наш голубчик. Лапки м'якенькі, зубки гостренькі, вушка чуткі, вуса довгі, шубка шовкова.
б) На даху спала кішка. Коло кішки сіла пташка. Пташко, не сиди близько. Кішки хитрі.
— Про кого йдеться в кожному тексті? (Про котика.) Висновок: це в обох текстах спільне.
— Що про котика дізналися з першого тексту? (Яка зовнішність, звички Мурчика.) Це — опис.
— Що говориться про кішку в другому тексті? (Повідомляється, що відбулося, яка пригода сталася.) Це — розповідь.
2. Робота з таблицею.
Опис | Розповідь |
якщо можна поставити питанняЯкий? | якщо можна поставити питанняЩо відбулося? |
— Отож, які питання можна поставити до текстів-описів, розповідей?
V. Узагальнення і осмислення знань.
1. Попрацюймо разом! Робота з підручником. Вправа 104, с 52.
— Прочитайте тексти і скажіть: про кого вони?
— Перший текст, на вашу думку, — опис чи розповідь? Чому? Яке питання до нього можна поставити?
— А другий текст?
2. Фізкультхвилинка.
3. Списування з друкованого тексту.
— Спишіть розповідь про зайчика. Будьте уважними при переносі слів з рядка в рядок. Користуйтесь правилами переносу.
— Усно поділіть слово заєць на склади. Запам'ятайте написання цього слова. (Перевірка виконання.)
4. Ознайомлення із правилом, с. 52.
5. Складання міркувань. Вправа 105, с 53.
— Прочитайте запитання. Доповніть міркування. Запишіть.
— А які ви знаєте загадки про зайчика?
— У яких казках ви зустрічалися із зайчиком?
6. Попрацюймо разом! Вправа 106, с 53 (усно).
VI.Підсумок уроку.
— З якими типами текстів ви ознайомилися на уроці?
— Які питання можна поставити до текстів описів, розповідей?
— А які тексти (описи чи розповіді) найчастіше трапляються в нашому мовленні?
VII.Домашнє завдання. Вправа 107, с 54 (завдання 1, 2) (Пояснення виконання.)
Урок 25.
Урок розвитку зв'язного мовлення. Навчальний переказ «Рання осінь»
Мета. Учити школярів переказувати сприйнятий на слух текст; розвивати вміння будувати зв'язні висловлювання, дотримуватись певної послідовності при переказі тексту; збагачувати словниковий запас учнів, розвивати мовлення, виховувати любов до природи.
Обладнання. Малюнки, що відтворюють зміст тексту.
Хід уроку
I. Організація учнів до уроку.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
Вправи на розрізнення групи окремих речень і тексту.
— Послухайте уважно і скажіть, що це я вам прочитала — просто окремі речення чи текст.
1 | 2 |
Дерева восени жовті, червоні, гарячо-багряні. їжак уже збудував собі з опалого листя постіль. Минуло літо. | У наш сад завітала чарівниця осінь. Все навколо змінилося. Достигли соковиті яблука та груші, Чудовий сад восени. |
— Чому ви зробили висновок, що текст — під №2?