1. Імідж послуги - уявлення людей щодо унікальних характеристик, якими, на їхню думку, володіє послуга. Додаткові послуги (атрибути) - це те, що забезпечує закладу відмінні властивості (нові спеціальності, спеціалізації й т. ін).
Імідж споживачів освітніх послуг включає уявлення про стиль життя, суспільному статусі й деяких особистісних (психологічних) характеристиках споживачів.
Внутрішній імідж організації - це уявлення співробітників про свою організацію. Основними детермінантами внутрішнього іміджу є культура організації й соціально психологічний клімат.
Імідж керівника або основних керівників організації включає уявлення про здатності, установки, ціннісних орієнтаціях, психологічних характеристиках, і зовнішності керівника.
Імідж персоналу - це збірний, узагальнений образ викладацького складу, що розкриває найбільш характерні для нього риси:
· професійна компетентність: мобільність, акуратність у виконанні посадових обов'язків, точність виконання роботи, поінформованість, висококваліфікована професійна підготовка;
· культура: комунікабельність (привітність у спілкуванні, усмішливість), правильність мови, соціально-психологічні характеристики викладачів;
· соціально-демографічні й фізичні дані: вік. стать, освіта.
Візуальний імідж організації - уявлення про організацію, субстратом яких є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер'єр корпусів, лекційних аудиторій, фірмовій символіці організації.
Соціальний імідж організації - подання широкої громадськості про соціальні цілі і ролі закладу в економічному, соціальному й культурному житті суспільства.
Бізнес-імідж організації - уявлення про організацію як суб'єкт ділової активності. В якості складових бізнес-іміджу організації виступає ділова репутація, відомі випускники, докторантури, - аспірантури, інноваційні технології, розмаїтість факультетів, нові спеціальності й т. ін. [34]
Імідж організації має відносну стабільність. Імідж формується на основі прямого контакту з викладачем навчального закладу. При цьому кожен співробітник розглядається як "особа" організації, по якій роблять висновки про заклад у цілому.
Фірмовий стиль є головна складова відчутного іміджу, він є основою при розробці філософії університету, при створенні внутрішнього й особистого іміджу.
Потрібно тривалий час і більші зусилля, щоб змінити уявлення людей. Відповідно до теорії когнітивного дисонансу Фестингера, уявлення, почуття й ідеї, що вступають у протиріччя з іншими уявленнями, почуттями й ідеями індивіда, приводять до порушення гармонії особистості, до ситуації психологічного дискомфорту. Відчуваючи потребу в досягненні внутрішньої гармонії, людина готова вживати різні дії, які сприяли б відновленню втраченої рівноваги. Тому дуже важливо, щоб кожен елемент структури іміджу був інформаційно заповнений самою організацією. У противному випадку, масова свідомість, у силу певних стереотипів, наповнить змістом відсутній елемент самостійно, що не завжди може піти на користь організації: надалі, впроваджуючи в масову свідомість нову інформацію, потрібно буде переборювати бар'єр вже існуючої установки.
Позитивний імідж необхідний, насамперед, вузам, що перебувають у провінціях. Дуже вагоме перше враження про них майбутніми студентами (для цього и проводиться "День відкритих дверей,,).
Імідж повинен бути адекватний реально існуючому образу й_повинен бути адресований конкретній групі споживачів, при цьому залишаючись пластичним і динамічним. Не слід забувати, що при практично ідентичних якостях послуг, конкурентна боротьба ведеться не стільки між видами послугами, скільки між їх іміджами. У зв'язку із цим дуже важливе місце у формуванні стійкого позитивного іміджу навчального закладу належить відділам по зв'язкам із громадськістю. Форми й методи роботи цих підрозділів можна розділити на дві категорії: "поблизу" й "попереду".
"Поблизу" - це комплекс дій, спрямованих на позитивне відображення поточних університетських подій. Тут важливо враховувати все, що відбувається в стінах закладу й за їх межами: публічні виступи ректора, свята, особливі події, ювілеї, нагородження, олімпіади й конкурси. Навіть такі, здавалося б, незначні явища шкільного життя, як сесії, повинні бути доведені до свідомості громадськості як внутрішньої, так і зовнішньої. Із цією метою підрозділу по зв'язках із громадськістю повинні використати всі можливі комунікативні ресурси: пресу, телебачення, радіо, видання, інтернет. Інтернету, на нашу думку, тут належить пріоритетне місце в порівнянні з іншими ЗМІ. Шкільний сайт дизайном, структурою, зручністю для користувачів може бути настільки привабливим, що вже одна його наявність буде сприяти формуванню сприятливого іміджу закладу. До того ж, сайт є-самим оперативним і керованим засобом масової інформації, здатним донести поточну інформацію до великої кількості людей.
"Поперпеду" - це комплекс заходів, спрямованих на позитивне висвітлення штучно спланованих відділом по зв'язках із громадськістю подій, що відбуваються у школі. Вони вимагають ретельної підготовки, але нерідко роблять більше серйозний позитивний вплив на формування іміджу організації, чим стихійно, що відбуваються події.
Велике значення в плануванні, організації й проведенні таких заходів, за нашим досвідом, належить залученню до цієї роботи школярів, що навчаються. З одного боку, така спільна робота зі школярами надає практично невичерпний ресурс креативності для відділу по зв’язкам з громадськістю. А з іншого боку, вона робить шкільне життя більше цікавим, прилучає їх до почуття корпоративності, сприяє придбанню професійних навичок. [24]
Що ж потрібно для того, аби сформувати, створити привабливий імідж організації? Першим і чи не найвідповідальнішим кроком (етапом) на цьому шляху є розробка того цільового іміджу, який має бути притаманним організації як суб'єктові суспільно-політичного чи освітньо-культурного життя. Як говорить давня східна мудрість, шлях завдовжки тисячу ліпочинається з першого кроку, тому треба добре подумати, у якому напрямку його слід зробити. У нашому випадку таким першим кроком є розробка робочого "ескіза" тієї "упаковки", у якій ми хочемо подати наш товар (навчальний заклад) на ринку символічної продукції.
На другому етапі визначимо оптимальну медіастратегію, основне завдання якої - такі розміщення й періодичність подання іміджевої інформації, які б забезпечували максимально можливе (за виділених обсягів фінансування) охоплення нею цільової аудиторії. Від якості обраної медіастратегії залежить те, чи буде забезпечено належну інтенсивність поточного іміджу рекламованого об'єкта. Вироблення оптимальної, медіастратегії вимагає ретельного аналізу різних варіантів можливого медіаплану рекламної кампанії, кожний із яких має спиратися на результати спеціальних медіадосліджень.
Третій етап пов'язано з матеріалізацією, опредметненням цільового іміджу в конкретних зразках рекламно-агітаційної продукції і тиражуванням цих зразків, проведенням спеціальних рекламних акцій тощо. [27]
Більшість освітніх закладів, намагаючись рекламувати себе, робить основну ставку здебільшого на інформування громадян про сам факт свого існування та перелік тих спеціальностей, які можна в них отримати. За такого підходу шанс здобути найбільш}' популярність матиме школа, яка закарбувалася в пам'яті майбутніх школярів найміцніше. Наприклад, постійно дбає про підвищення свого рейтингу відомості Київський національний університет культури і мистецтв під керівництвом "найспівучішого" ректора М. Поплавського. Назва цього вищого навчального закладу часто звучить на загальнонаціональних теле- та радіоканалах. Регулярно нагадують про себе майбутнім абітурієнтам та їхнім батькам і такі комерційні заклади, як Міжрегіональна академія управління персоналом (МАУП), Київський лінгвістичний університет та ін. [4]
За такого підходу, як правило, не йдеться про розробку і втілення якогось чітко спозиційованого корпоративного іміджу навчального закладу. Це й не дивно, адже проблема вибору випускником школи закладу для продовження навчання серед низки подібних вузів, на жаль, майже не досліджена. На такий вибір впливає не тільки рівень відомості закладу, а й його репутація серед абітурієнтів. Зрозуміло також, що, визначаючись, до якого училища, технікуму, інституту чи університету вступати, абітурієнт оцінює його за багатьма параметрами - вартість навчання, віддаленість закладу від рідної домівки, уявлення про якість викладання, шанси на подальше працевлаштування, наявність гуртожитку, сучасної обчислювальної техніки тощо. Цей перелік можна продовжувати нескінченно. Однак дослідження показують, що людина, сприймаючи певний об'єкт, не здатна оцінити його за такою великою кількістю параметрів, а послуговується фактично обмеженою кількістю інтегральних критеріїв, що враховують не тільки наявність чи відсутність у сприйнятому образі окремих якостей, а й латентні (приховані) взаємозв'язки між ними. Виявлення типових для цільової аудиторії категоріальних структур, крізь призму яких її представники сприймають та оцінюють навчальні заклади, може бути здійснене за допомогою психосемантичних досліджень. Операціональними аналогами цих структур у такому випадку буде система факторів, які виділяться в результаті факторної о аналізу всього масиву аналізованих якостей. Вклад фактора в сумарну дисперсію може служити для виявлення найсуттєвіших, із погляду школярів та їх батьків, параметрів оцінки навчальних закладів. Справа в тому, що суб'єктивно більш значущі підстави для категоризації дають і більший внесок у загальну дисперсію. [16]
На етапі визначення списку дескрипторів, необхідних для розроблення психосемантичного опитувальника, доцільно використати результати аналізу творів школярів випускних класів на орієнтовну тему "Яким я собі уявляю вуз, до якого мрію вступити", оскільки цей етап, як відомо, є критичним у факторних дослідженнях. Інший шлях добору дескрипторів полягає в застосуванні відомого методу тріад, запропонованого Дж. Келлі.