Естетична організація виробничого середовища учнів включає ряд елементів. Сюди належать архітектура будівлі, зокрема школи, інтер'єр навчальних приміщень, колір, освітлення, чистота класу, раціональна організація робочих місць, наочні стенди, спецодяг, озеленення і навіть музичний супровід під час практичної роботи. Тільки на основі комплексного врахування усіх цих елементів досягається повноцінний позитивний вплив середовища на особистість і на формування її естетичних смаків.
Однією з проблем трудового навчання є недостатній рівень оснащення майстерень. Зважаючи на роль уроків трудового навчання в розвитку дітей, цій проблемі слід приділяти більше уваги. Перша і необхідна умова — просторий, світлий клас. У такому приміщенні учні з великим задоволенням будуть працювати. Якщо робоче місце добре освітлене, — менше втомлюються очі, помітно підвищується активність школяра, його успіхи в трудовій діяльності. Щоб вирішити проблему освітлення, недостатньо поставити певну кількість світильників або мати в класі великі вікна. Важливо досягти рівномірності і м'якості освітлення (різке світло не менше втомлює, ніж слабке).
Піклуючись про гарне освітлення, не можна забувати про колір; посилюють чи послаблюють освітлення в приміщенні пофарбовані стіни, меблі. Так, наприклад, біла поверхня відбиває 80 % світла, яке падає на неї. Крім того, кожен колір здійснює психофізіологічний і емоційний вплив на людину. Одні кольори заспокоюють, інші збуджують. Позитивно впливає на людину гармонія кольорів, негативно — грубе поєднання кольорів.
Усе це слід враховувати, фарбуючи класну кімнату, майстерню. Раціональне кольорове рішення класного приміщення забезпечить одну з важливих умов трудової діяльності, один із суттєвих факторів естетичного впливу на школяра, через який учитель виховує естетичні смаки кожного учня.
У створенні естетичних умов праці не меншу роль відіграє краса і зручність інструментів та обладнання. Крім того, потрібно вміти культурно з ними працювати, так, щоб на парті був порядок, щоб усе було під руками і нічого не заважало, тобто приділяти увагу правильній організації робочого місця.
Трудове навчання школярів неможливе без урахування рекомендацій наукової організації праці. Взаємодія краси праці і культури на уроках трудового навчання сприяє формуванню естетичних смаків через моральне задоволення, естетичні відчуття, які отримують учні в процесі праці. Однак для формування повноцінних естетичних смаків слід враховувати й умови праці (методичні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та ергономічні).
Методичні умови праці визначаються чинниками, пов'язаними з принципами і методами трудового навчання, вивченням і раціоналізацією трудових прийомів, а також застосуванням знань під час виконання практичних завдань. На практиці це означає, що там, де вчитель трудового навчання має належну теоретичну і методичну підготовку, вміє раціонально організувати трудову діяльність школярів, створюються сприятливі умови для формування в учнів не лише якісних знань, практичних умінь і навичок, а й повноцінних естетичних смаків.
З метою підвищення ефективності процесу формування естетичного смаку учнів доцільно звернути увагу на вирішення таких завдань у навчально-виховному процесі: збагачення рівня загальної культури учнів; формування естетичного ідеалу; ознайомлення учнів з критеріями краси, які існують у суспільстві; розвиток естетичних почуттів, духовно-естетичних потреб учнів; розвиток умінь сприймати і оцінювати красу; розвиток бажання створювати красу власними руками.
Естетика в трудовому навчанні школярів
Естетичне виховання школярів на уроках трудового навчання має специфічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови і літератури, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії як прекрасне і потворне, величне і низьке, трагічне і комічне та багато інших, виникає можливість розкрити і показати їм взаємовідносини між виробництвом, технікою і мистецтвом.
І це цілком закономірно, адже сприйняття і розуміння людиною прекрасного виникло головним чином у процесі трудової діяльності. В праці людина одержувала задоволення від успішних творчих, фізичних і розумових зусиль, від корисності вдосконалення виготовлених особисто предметів, перетворювання довкілля. Ще здавна, створюючи різні утилітарні (пов'язані з практичною корисністю чи вигодою) предмети, людина постійно намагалася надати їм красивого вигляду. Мабуть, першими кроками в цьому напрямку були спроби прикрасити будівлі та знаряддя побуту (посуд, одяг). Дуже давно виникла архітектура — будівельне мистецтво, її можна вважати одним з перших поєднань матеріального виробництва і мистецтва.
Від кустарного виготовлення речей люди поступово переходили до створення їх у майстернях (мануфактурне виробництво), а згодом — до машинного виготовлення. Якщо на початку машинного виробництва основну увагу приділяли вдосконаленню конструкції і дії машин, механізмів, виробів, то з поширенням промислових товарів виникла потреба в їх належному естетичному вигляді. Важливим стимулом тут була необхідність зацікавити споживачів у придбанні промислових виробів. Це спричинило потребу в залученні до створення і виготовлення багатьох речей "умільців", здатних вишукувати нові форми, фасони, матеріали, забарвлення.
Поява і бурхливий розвиток машинного виробництва зумовили необхідність розв'язання проблеми широкої естетизації всього виробничого середовища. Недосконалість і потворний вигляд перших машин, шум і скрегіт від них відстрашували людину. Машина, що повинна була стверджувати владу людини над природою та її силами, сприймалася спочатку як ненаситний Молох. Англійський філософ і мистецтвознавець Дж. Рескін закликав повернутися до ручної праці, критик-мистецтвознавець Г. Земпер вважав, що красивими можуть бути тільки кустарні вироби, а художник М. Реріх приходив у розпач від того, що машинна продукція буцімто втрачає оригінальність і красу. Навіть відомі письменники В. Гюго, О. Дюма, Г. Мопассан та ін. протестували проти спорудження в Парижі шедевра інженерної творчості — Ейфелевої вежі.
Естетизація машинного виробництва не може обмежуватися лише зовнішнім виглядом, оздобленням окремих предметів. Вона обов'язково мусить проникати в зміст, внутрішню будову, конструкцію виробів, машин, предметів, входити складовою частиною комплексного вирішення цілого середовища. Тільки за таких умов машинна техніка, сучасне виробниче середовище та продукція сприймаються людиною позитивно, викликають задоволення.
Важливим фактором стає естетизація виробництва в умовах ринкових відносин між виробниками товарів та їх споживачами. Адже важко заперечити той факт, що за відсутності монополії на певний товар в умовах вільного ринку споживач віддасть перевагу при рівній ціні або однакових властивостях кількох схожих виробів тому з них, який має кращий вигляд, досконалішу форму, зручнішому в користуванні, тобто естетичнішому за всіма показниками, І при виборі місця роботи людина віддає перевагу зручнішим і комфортнішим умовам.
Отже, є всі підстави стверджувати, що естетизація суспільного виробництва — явище історично закономірне. Тому естетичні знання кожного працівника суспільного виробництва повинні розглядатися не як спеціальні, а як загальнокультурні.
Тож як проникає естетика в техніку, у виробництво? Насамперед завдяки всебічному врахуванню при створенні майже всіх сучасних промислових виробів естетичних вимог. Отже завдання полягає в обов'язковому втіленні їх в усіх без винятку промислових виробах. Крім того, великого поширення набуває модернізація виробів, тобто їх "осучаснення", зміни відповідно до зростаючих загальних та естетичних вимог.
Відбиваючись у виробництві, технічна естетика суттєво впливає на перетворення виробничого середовища — знаряддя праці, інтер'єр приміщень, побутове устаткування підприємств тощо. Організовуюча роль виробничої естетики зводиться до досягнення краси, зручності, приємності, які належать до естетичних і мистецьких критеріїв. Отже, виробнича естетика впроваджує в техніку і виробництво ряд категорій та понять із сфери прекрасного, разом з тим вона й самостійно розв'язує низку естетичних проблем.
У виробничій естетиці побутують поняття, терміни і категорії, що походять із сфери духовної культури, але з конкретним матеріальним значенням. Тому точніше можна сказати, що виробнича естетика поєднує в собі елементи як матеріальної (сукупність засобів і предметів виробництва та матеріальних благ, рівень розвитку продуктивних сил), так і духовної (рівень розвитку науки, освіти, мистецтва, літератури, умов побуту) культури.
Виробнича культура, або культура виробництва, передбачає організацію його на основі краси і доцільності. Вона являє собою комплекс засобів організації праці для створення сприятливої робочої обстановки разом з результатами застосування їх і базується на науковій організації праці (НОП). До культури виробництва неодмінно входить виробнича естетика, або естетика виробництва, — розділ технічної естетики, що вивчає почуттєве сприймання людиною виробничої обстановки та відносин між людьми в процесі праці, визначає закономірності формування їх для досягнення високого естетичного рівня виробництва. Під поняттям "естетичний" слід розуміти якість, що збуджує позитивні, приємні відчуття.