Назва тварини;
Розмір тварини (велика, середня, мала);
Частини тіла тварини (голова, тулуб, ноги, хвіст);
Особливості зовнішньої будови тварини;
Значення цієї тварини в навколишньому середовищі;
Як і де охороняють цю тварину.
8. Розглянь звірів, зображених на малюнку (с. 137). Розкажи про кожного звіра, використовуючи план, за яким ти розповідав про птахів. Порівняй звірів між собою. Яка роль звірів у живій природі?
9. Наведи приклади рослиноїдних звірів, птахів, риб, комах. Яких тварин називають всеїдними. Наведи приклади всеїдних тварин. Чим правда, що такі тварини наносять непоправну шкоду рослинам? Поясни.
10. Дізнайтесь, які тварини лісу охороняються законом.
Довідка. Лосі, козулі, дикі кабани. До Червоної книги занесені зубр, кіт лісовий.
Тема «Охорона лісу»
1. Доповніть речення.
дбаючи про ліс, люди насаджують________
охороняють_____________
розвішують______підгодовують______
збирають______прополюють_____.
2. Дізнайтеся, які рослини і тварини вашої місцевості потребують особливої допомоги.
3. Подумайте і запишіть, як допомогти лісові можете ви.
4. Прочитайте правила поведінки в природі. До кожного з них придумайте і намалюйте свій знак.
– Не ламай гілля дерев та кущів.
– Не пошкоджуй кору дерев.
– Не зривай в лісах та на луках квіти.
– Не збивай гриби, навіть неїстівні.
– Не лови метеликів, джмелів, бабок та інших комах.
– Не руйнуй мурашники.
– Не руйнуй пташині гнізда.
– Не лови диких тваринок і не принось їх додому. Тема. Охорона природи.
(Підсумковий урок з розділу «Рослини і тварини лісів, лук, полів»).
1. Дізнайтесь, які джерела забруднення навколишнього середовища існують у вашій місцевості. Що робиться для того, щоб зменшити їх негативний вплив на природу? Запропонуйте у короткій письмовій роботі свій шлях вирішення цих проблем.
2. Згадайте правила поведінки в природі, з якими ви ознайомилися в цьому навчальному році. Подумайте, які з них вам знадобляться під час літніх канікул
На підсумковому етапі дослідження ми визначали ступінь сформованості екологічної культури в кожному конкретному випадку окремо, але в цілому самостійність у роботі учнів постійно зростала. Завдання для визначення екологічної вихованості молодших школярів спочатку були середньої дидактичної трудності, яка теж постійно зростала. Для учнів, які гарно вчилися, проявляли особливий інтерес до визначення і розв’язання екологічних проблем, ми пропонували додаткові завдання.
Виконані завдання екологічної спрямованості ми перевіряли, оцінювали й підводили підсумки. Деякі роботи, особливо спочатку, зачитувалися учнями на уроці, що давало змогу всьому класу проаналізувати свою працю й оцінити її одразу ж після виконання. У процесі перевірки завдань враховувалася правильність і повнота виконання роботи, свідомість і самостійність її виконання. Перевірку виконання завдань екологічного прямування ми проводили диференційовано, у процесі діалогу, не виділяючи в окремий етап уроку і передаючи функції учительського контролю самим учням – у разі організації самоконтролю та взаємоконтролю. Для організації самоконтролю використовувалися переносні дошки з відповідями, підписами; таблиці, схеми тощо.
Таблиця 1.
Результати контрольних зрізів в експериментальному і контрольному класах
| Класи | Високий рівень | Достатній рівень | Середній рівень | Початковий рівень | |
| у відсотках (%) | |||||
| Екологічні знання | Е | 22,7 | 54,48 | 22,82 | - |
| К | 13,02 | 52,08 | 34,72 | 8,67 | |
| Екологічні уміння | Е | 27,24 | 63,56 | 9,2 | - |
| К | 4,34 | 39,06 | 47,74 | - | |
| Екологічні уявлення | Е | 9,70 | 63,25 | 27,05 | - |
| К | 5,67 | 49,56 | 36,55 | 8,22 | |
| Природоохороннадіяльність | Е | 18,16 | 9,02 | 22,82 | - |
| К | 8,68 | 39,06 | 34,72 | - | |
У таблиці 1 наведені результати виконання учнями 3-х класів (експериментального і контрольного) навчально-пізнавальних завдань екологічного спрямування на констатуючому етапі експерименту. Дані таблиці свідчать про те, що в учнів експериментального класу вищий рівень екологічної культури, ніж в учнів контрольного класу. 18% і 64% учнів експериментального класу виконали завдання відповідно на високому і достатньому рівнях, що на 10% і 19% більше, ніж у контрольному класі.
Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики екологічного виховання учнів початкових класів у процесі навчальної діяльності.
Висновки
Отже, екологічне виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в людини екологічних знань та наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів.
Структуру екологічної культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом еколого-виховної роботи вчителя є формування в учнів системи екологічних знань, почуттів, ставлень, а також екологічної поведінки, що доцільно здійснювати у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких її видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про природу. Також серед якостей, що характеризують екологічну культуру особистості, важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи.
Виявлено, що екологічна діяльність дітей займає одне із вагомих місць серед засобів виховання повноцінної особистості. При цьому екологічна робота використовується як засіб розвитку пошуково-пізнавальної активності школярів, засіб розвитку екологічної свідомості та засіб формування практичних навичок у сфері охорони природи.
Системна діяльність в галузі охорони природи роботи своїм змістом забезпечує педагогічну цілісність процесу екологічного виховання. Така робота є дієвим моментом комплексного впливу на учнів, забезпечуючи поєднання пошукової активності школярів з громадсько-корисною діяльністю, всебічне осмислення змісту і навчально-виховної віддачі планованої роботи та високий рівень позитивного емоційного насичення процесу реалізації учнями мети і завдань екологічного руху. При цьому пізнавальний пошуковий інтерес виступає як рушійна сила духовного розвитку школяра, стимулює його активність у навчальній, трудовій і громадській роботі.
В результаті проведеного теоретичного аналізу виявлено функції екологічного виховання: теоретико-методологічна, що зумовлює наявність фундаментальних основ, з позицій яких дається пояснення взаємозв’язку предметів та явищ навколишнього середовища; соціально-культурна, що виявляється в екологічній свідомості особистості, здатності помічати та реагувати на екологічні проблеми; дидактична, пов’язана із забезпеченням школярів системою екологічно спрямованих знань у сфері охорони природи; практична, що пов’язана із практичною допомогою у вирішенні екологічних проблем, участю в активній природоохоронній діяльності.
Визначено основні принципи екологічного виховання учнів і формування їх екологічної культури. До них належать: принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення; принцип систематичності і безперервності вивчення екологічного матеріалу, що реалізується за умови урахування ступенів навчання (початкової, базової, повної загальної середньої освіти), вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип єдності інтелектуального і емоційно-вольового компонентів у вивченні і поліпшенні учнями навколишнього середовища; принцип взаємозв’язку глобального, національного і регіонального розкриття екологічних проблем у навчальному процесі.
Виявлено, що основними джерелами формування екологічної культури молодших школярів виступають: а) пізнавальна діяльність учнів, пов’язана із спостереженням навколишнього середовища; б) дослідницька діяльність, що передбачає різноманітну активну природоохоронну роботу; в) практична (прикладна) діяльність, що виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в процесі пошуку екологічні знання у практичні навички природоохоронної роботи.
Охарактеризовано поняття комплексного підходу у використанні засобів, видів і форм екологічного виховання. Метою ж останніх є розширення, поглиблення, систематизація набутих знань, формування в учнів уявлення про природу як джерело добра і краси, матеріального й морального благополуччя кожної окремої особистості і людства загалом. Виявлено, що реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними, а участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань.
Доведено доцільність використання в навчально-виховній роботі таких методів, як повідомлення вчителем екологічного матеріалу, інформування й доповіді учнів, самостійна робота школярів з літературою природоохоронного спрямування та іншими місцевими матеріалами на уроці, використання схем, діаграм, таблиць, карт, фотодокументів, різного ілюстративного матеріалу, щоденників свідків подій. У форматі визначення найоптимальніших форм природоохоронної роботи в структурі охарактеризовано громадсько-корисну роботу; шкільні екскурсії, туристичні походи, краєзнавчі експедиції; оформлення екологічних виставок, створення куточків і музеїв охорони природи у школах.