Шкільне краєзнавство ми розглядаємо у трьох взаємозв'язаних аспектах: а) як систему знань про рідний край, адаптованих до вікових особливостей дітей; б) як підхід (принцип) у викладанні навчального матеріалу; в) як напрям практичної діяльності, спрямованої па всебічне пізнання рідного краю. Його методика відповідно диференціюється, залежить від форми і поділяється на методику вивчення курсу "Рідний край", методику використання краєзнавства на уроках та методику позакласної і позашкільної краєзнавчої роботи. Одночасно виявлено деякі проблеми в організації вивчення цього курсу До них, передусім належить, недостатнє теоретико-методологічне обгрунтування змісту, форм і методів його реалізації у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи. Внаслідок цього, курс "Рідний край" вважається як складова шкільної географії. Однак, з точки зору сучасних уявлень про українське національне краєзнавство та аналізу результатів нашого дослідження, цей курс має рівномірно презентувати знання про рідний край в площині географічного, історичного і соціального краєзнавства.
Організаційною формою позакласної і позашкільної краєзнавчої роботи, стає Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля - земля моїх батьків". Програма руху спрямовувала педагогів на активне використання у вихованні традицій, звичаїв, духовної і матеріальної культури, історії, природи рідного краю. У зв'язку з цим були запропоновані орієнтовні напрями діяльності школярів, такі як "Мій рідний край - моя історія жива", "Рідна мова - пісня солов'їна", "Ой роде наш красний", "Струни серця", "Кришталеві джерела". Орієнтований на пізнання учнями культурно-історичної спадщини українського народу, рух сприяє засвоєнню ними цілісної картини життя локально малих територій, як генетичної єдності "природи-історії-суспільства". Практична реалізація ідей руху відбувається у формі Всеукраїнських експедицій "Краса і біль України", "Мікротопоніми України". "Сто чудес України" та низки місцевих заходів. Аналіз їх змісту засвідчив, що відтепер об'єктом краєзнавчих досліджень школярів є людина, її матеріальна та духовна культура в єдності з природою і соціально-економічним оточенням. Розвиваючись на якісно іншій методології, краєзнавча робота розкриває перед юними дослідниками об'єктивні процеси розвитку суспільства у сфері найближчого спілкування. Рідна мова, історія, природа, мистецтво, символіка, родинно-побутова культура і традиції, що склались у етнокультурному середовищі, близькому для сприймання, сприяють кращому засвоєнню як особистих так і національних цінностей.
2.2 Приклади та можливості використання краєзнавства в загальноосвітній школі
На уроках в загальноосвітній школі учні отримують лише елементи краєзнавчих знань в зв’язку з навчальним матеріалом. Основний зміст кожного уроку повідомити учням лише основних знань про події, факти, принципи і положення певних наукових тенденцій розвитку суспільства. Завданням уроку з краєзнавства стає можливість сформувати в школярів інтерес до краєзнавчих знань в цілому. В останні роки краєзнавство мало доступ для школярів лише в позакласній та позашкільній роботі. Роль краєзнавства полягає не тільки в збагаченні учнів знаннями, але й в значному емоційно-естетичному впливу, котре діти відчувають як від власної участі так і від участі цікавих їм людей.
Прикладом такого уроку може стати урок з краєзнавства. Зараз я спробую проаналізувати даний урок.
2.3 Урок з краєзнавства
Тема уроку – Темою може бути будь-яке дослідження з краєзнавства (історія села чи міста, соціокультурні аспекти розвитку певної місцевості в якій знаходиться школа чи виховний захід.
Мета уроку – Надати школярам знання з краєзнавства:
· вивчити історичну особистість, видатного земляка, місцевість з історико-географічного чи соціально-культурного аспекту;
· розвинути навички аналізу краєзнавчих фактів, вміння виділяти головне;
· учні можуть отримати результати краєзнавчих досліджень;
· сприяти формуванню національної свідомості та патріотизму учнів.
Даний урок розпочинає вивчення теми з краєзнавства тому за типом він є уроком вивчення певного матеріалу або обґрунтування учнівських досліджень.
Структурними компонентами даного уроку є:
I. Організаційний момент, мотивація навчальної діяльності учнів – 2 хв.
II. Актуалізація опорних знань, вмінь учнів – 3 хв.
III. Вивчення нового матеріалу – 22 хв.
1. Історія села.
2. Видатні земляки.
3. Історико-географічний розвиток території села.
IV. Закріплення нових знань та вмінь учнів – 10 хв.
V. Підсумки уроку – 4 хв.
VI. Домашнє завдання – 3 хв.
Оскільки за типом урок є уроком вивчення певного матеріалу, то розподіл часу (відведення значної його частини саме на вивчення нового матеріалу) є цілком доцільним.
Організація початку уроку була здійснена шляхом мотивації необхідних знань.
Перевірка знань та вмінь учнів не проводилась, оскільки даний урок є початковим етапом у вивченні нової теми.
Актуалізація опорних знань, вмінь та навичок була здійснена шляхом з’ясування значущості даної теми у загальному курсі краєзнавства, шляхом бесіди з учнями з’ясовано обставини, в яких перебувало їхнє село в той чи інший історичний період, в тих чи інших історико-географічних чи соціально-культурних аспектах.
Вивчення нового матеріалу здійснювалося кількома способами – через повідомлення вчителя, через здійснення учнями самостійної пізнавальної діяльності, через пошук учнями відповідей на поставлені проблемні запитання.
Серед використаної на уроці наочності можна назвати Краєзнавчу карту області району чи села та атласи з історії України.
На даному етапі уроку можна відзначити досить активну діяльність учнів переважно пізнавально-пошукового характеру, особливо на етапі самостійної пізнавальної роботи.
Первинне закріплення вивченого на уроці матеріалу здійснювалася двома способами – шляхом усного опитування та шляхом загального тестування по основних положеннях змісту нового матеріалу. Дидактичний матеріал, використаний на уроці, цілком відповідав меті, поставленій перед даним уроком.
Змістом домашнього завдання є складання хронологічної таблиці по вивченому матеріалі, причому ця таблиця містить і певний елемент порівняння: події в селі чи місті необхідно порівняти або певним чином поєднати за допомогою причинно-наслідкового зв’язку з подіями, що відбувалися одночасно в Україні. Інструкція до виконання була подана чітко та детально, з точним зазначенням пошукових методів, якими слід користуватися під час виконання завдання. Диференційований та індивідуальний підхід до учнів виявився у додаткових завданнях деяким учням – виконанні реферативних повідомлень.
Підведення підсумків уроку здійснювалось у два етапи – перший – підведення підсумків по навчальному навантаженню уроку, другий – підведення підсумків та оцінювання роботи учнів під час уроку. Поурочні бали відповідали критеріям оцінювання навчальних досягнень учнів.
Таким чином, основна мета, поставлена перед даним уроком, була досягнута. Взаємодія між вчителем і учнями на невербальному рівні здійснювалась в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки.
З метою покращення ефективності роботи вчителя і учнів на уроці слід покращити матеріально-технічне оснащення кабінету школи шляхом створення краєзнавчих лабораторій, яких, на жаль, не вистачає в сучасній школі.
Висновок
1. За результатами дослідження з'ясовано, що краєзнавча робота учнів залишалась стійким педагогічним явищем, яке розвивалось на відповідній науково-теоретичній базі. у зв'язку із соціально-педагогічними процесами, що протікали в освіті.
2. На основі аналізу історії краєзнавчої роботи школярів України були визначені і обгрунтовані такі її етапи: перший - (1950-ий -60 початок 60-х рр.), другий - (60-і початок 80-х рр.), третій - (80-і - початок 90-х рр.), четвертий - (з 1991 р.).
3. Історико-педагогічне дослідження теоретичних основ та змісту краєзнавчої роботи дає підстави визначити основні тенденції її розвитку. Зміст і форми пошукової діяльності школярів були підпорядковані основній меті виховання. Ідейно-політична спрямованість навчально-виховного процесу радянської школи автоматично ставала головним принципом краєзнавчої роботи учнів, який органічно поєднувався з принципом зв'язку навчання з життям, що зумовлювало організаторів і юних краєзнавців досліджувати рідної місцевості.
4. Аналіз численних матеріалів, що зосереджені в друкованих носіях інформації, архівних документах, показує, що краєзнавча робота учнів хоча і була жорстко регламентована і спрямовувалась політичними та державними органами управління освітою, мала все-таки недостатню педагогічну ефективність.
5. Краєзнавча робота школярів має бути невід'ємною складовою навчально-виховного процесу, входити до складу навчальних програм, переважно географії та історії. Аналіз їх змісту, методології та методики викладання свідчить, що в цьому випадку використання краєзнавства носить системний характер і тісно переплітається з позакласною роботою.
6. Становлення і розвиток національної системи освіти і виховання сприяли, починаючи з 1991 року, формуванню відповідного змісту краєзнавчої роботи, яка грунтується на принципах гуманізації, демократизації, ціннісних орієнтацій, науковості, системності і культуровідповідності. Організаційно-педагогічною формою шкільного краєзнавства виступає Всеукраїнський рух учнівської молоді "Моя земля - земля моїх батьків", який орієнтує на пізнання культурно-історичних цінностей українського народу локально малих територій, як генетичної єдності "природа-історія-суспільство".
7. 3 введенням курсу "Рідний край" краєзнавство трансформується у педагогічне явище, яке ми розглядаємо як систему знань, адаптованих до вікових особливостей дітей, як підхід (принцип) у викладанні основ наук і як позакласну і позашкільну діяльність спрямовану на вивчення рідного краю. Це стимулює творчу роботу педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл, сприяє появі нового покоління навчально-методичних посібників з краєзнавства в різних регіонах України.