Між тим передовий досвід підтверджує, що сім’я відіграє вирішальну роль закріпленні знань з основ здорового способу життя та переходу її у стійке переконання, вироблення вмінь та навичок.
Експериментальна робота переконує, що особистий приклад батьків – це найкращий засіб залучення дітей до систематичних занять фізкультурою. Це визначає 76,9% респондентів, одночасно 8,8% – не погоджується з цим твердженням. У числі опитаних батьків 10,9% систематично займається фізичною культурою, 28,1% нерегулярно, 45,6% займається фізичною культурою і 9,4% респондентів не займається фізичною культурою.
Дослідження показало, що ставлення до фізичної культури та спорту значно за ставлення до фізичної культури та спорту значно залежить від інвентарю, який є сім’ях. Аналіз відповідей показав, що практично в усіх сім’ях є спортивний інвентар. Виняток складають лише 4,51% опитаних сімей. Найчастіше зустрічається такий інвентар лижі (60,6%), ковзани (50,06%), гантелі (56,06%), велосипед (65,15%), ракетки для гри в теніс (63,63%), інвентар для гри в бадмінтон (69,69%). Дещо менш розповсюджений такий спортивний інвентар: штанга (22, 73%), тир (28,18%), туристичні спорядження (16,66%), м’ячі (81,18%). Не менш, розповсюдженні тренажери (3,03%), перекладена (3,03%), експандери (1,51%), скейти (1,51%).
Цікавим є той факт, що у сім’ях, де батьки мають вищу освіту, кількість інвентарю значно більша й різноманітніша. Наприклад, у чоловіків із середньою освітою кількість інвентарю знаходиться в межах 6 найменувань, тоді як із вищою освітою – 14.
Отже, кількість спортивного інвентарю в сім’ях достатня та різноманітна. Лише мізерний відсоток батьків не купує дітям спортивне обладнання, за даними анкетування можна зробити висновок, що за належної організації в сім’ї є умови для самостійних занять фізичними вправами.
У зв’язку з цим ми розробили для батьків педагогічні поради щодо організації і використання домашнього фізкультурного майданчика, як фізкультурно-оздоровчого засобу для фізичного вдосконалення дитини див. Додаток 9).
При свідомому та активному сприянні батьків заняття фізичними вправами можуть перерости у природну потребу кожної дитини. Разом з тим батьки повинні це усвідомити. Тут велика роль відводиться школі, яка усіма доступними їй засобами повинна переконати батьків, що майбутнє щастя, здоров'я, життєдіяльність та життєстійкість дітей багато в чому залежить від їх повноцінного фізичного розвитку і фізичного виховання.
Загальновідомо, що головна роль в системі національного в цілому фізичного виховання зокрема, належить школі і родині, де в поєднанні виховного впливу на учнів вони органічно взаємопов’язані шкільною позакласною і позашкільною роботою, тобто об’єднанні спільною діяльністю. Спільна означає «та, що здійснюється з ким – несуть». Діяльність – це «заняття, праця»[]. Відповідно, спільна діяльність означає взаємодію, що спрямовану на гармонійне виховання особистості дитини.
2. Засоби фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку в системі сім’я – родина школа
2.1 Зміст і шляхи взаємодії родини та школи в організації фізкультурно-оздоровчої діяльності молодших школярів
Для того щоб підвищити рівень рухової активності молодшого школяра в умовах школи, ми у своєму дослідженні використовували такі форми, як: комплекс дитячих спортивних змагань «Старти здоров'я», веселі рухові перерви, фізкультхвилинки.
Дослідно – експериментальна робота переконує, що проведення в школі І ступеня такі заходи за участю сім’ї – родини забезпечує формування у батьків активної мотивації для досягнення фізичної досконалості дитини на кожному віковому етапі її розвитку, а у дітей почуття відповідальності за результатами своєї фізичної підготовленості і, як наслідок, систематичні заняття дітей фізичною культурою і спортом ставали бажаними і схвалювались родинами.
Отримані в результаті дослідження дані свідчать про те, що дитячі спортивні змагання «Старти здоров'я», в зв’язку з участю в них всіх учнів класу відрізняються від інших видів спортивних змагань своєю доступністю, спортивно – ігровим характером, а також комплексним впливом на фізичне, інтелектуальне, естетичне і моральне виховання школярів.
Окрім того в процесі підготовки до змагань і участі в них створюються сприятливі умови щодо формування ділових взаємовідносин у системі «родина – вчитель – учень» з метою зміцнення здоров'я дітей, що опирається на активну участь батьків не лише в оцінюванні фізичних потреб і можливостей своєї дитини, але й у конкретній цілеспрямованій корекції стану організму дитини засобами фізичної культури та зближенню дітей з батьками.
У нашому дослідженні вкінці навчального семестру підсумкові змагання проводить у вигляді матчевих зустрічей у відповідності з розробленою ними програмою, яка включала: мету, місце проведення та учасників і програму змагань.
Специфічною особливістю розробленої нами програми «Старти здоров'я» стало включення в систему традиційних учнівських змагань серії естафет «Моя спортивна родина». Їх суть полягала в тому, що змагаючись родинами діти отримували велике емоційне задоволення від співучасті у змаганнях дорослих, і що особливо найавторітетніших і душею близькими їм людей, а члени родини – активно долучались до шкільної фізкультурно-оздоровчої роботи, мали побачити фізичний стан своєї дитини у порівнянні з однолітками та зробити для себе необхідні висновки.
Окрім того, як засвідчила експериментальна робота, це сприяло залученню членів родини учня до участі в організації спортивно – оздоровчої роботи з респондентів у цьому зв’язку одержані нами у процесі інтерв’ювання запитання «Чи сподобались Вам «Старти здоров'я?».
Андрійко О. – ІІІ кл., Литвинівська ЗОШ І–ІІІ ст: «Я дуже тішуся, що став переможцем, бо мої щоденні тренування на домашньому спортивному майданчику не доречні. А ще цю перемогу поділив зі мною мій дідусь, з яким ми щоденно займаємось фізкультурою»
Мар’яна С. – ІІІ кл., Литвинівська ЗОШ І–ІІІ ст., «Я дуже старалася, але не змогла перемогти у зустрічній естафеті, тому не полінюся тепер вранці бігати з старшим братом».
Назар Я. – ІІІ кл., Литвинівська ЗОШ І–ІІІ ст., «Я дуже радів коли проходило змагання у родинних естафетах. Дуже приємно коли поряд є мама і тато. Вони в мене дуже гарні і спортивні. Тому наша сім’я стала переможницею!»
Хід і результати формуючого експерименту показали, що досить результативними в цьому плані є систематичне використання протягом навчального дня школяра фізкультхвилинок, динамічних пауз, рухливих «веселих перерв». Організація цілеспрямованого активного відпочинку дітей протягом дня є актуальною проблемою початкової школи сьогодення, оскільки цей вид відпочинку школярів недооцінюється як педагогами, так і членами родин учнів. Так, із 80 опитаних нами батьків тільки 20 надають значення фізкультурним паузам під час виконання дітьми домашніх завдань, 38 – рідко звертають на це увагу і 42 – рахують їх зайвими, пояснюючи це тим, що дітям не вистачає часу для «бігання» і після виконання уроків.
Вивчивши досвід роботи кращих вчителів початкових класів ЗОШ №7 м. Тернополя С. Корпак і С. Шкарлупа ми розробили комплекс фізкультхвилинок для молодших школярів, які вони можуть виконувати (див додаток).
Дослідження засвідчило, наскільки важливо, щоб вправи були прості за формою, цікаві за змістом, знайомі дітям і зручніші для виконання на обмеженій площі. Тривалість комплексу вправ 2–3 хвилини. Темп повільний і середній, вихідні положення – сидячи за партою або стоячи біля парти. Стимулом для заохочення може служити перехідний прапорець, яким нагороджується той ряд, що найкраще справився із завданням. Як наприклад, наведено один із застосованих нами комплексів у зв’язку із завданням дослідження.
Станем струнко! Руки в боки!
Пострибаєм, як сороки, стрибки
Як сороки – білони,
Стрибу – стрибу, скоки – скоки! стрибки
Пані горді і неквапні, ходьба на місці
По болоту ходять чаплі,
А над ними комарі
Політали у горі, помахали руками, як крилами
Жабенята пострибали: стрибки
Ква – ква – ква, ква – ква – ква
Щоб спочила голова.
У процесі застосування експериментальної технології, ми дійшли до висновку, що перерви між уроками мають у собі вагомий потенціал для формування у молодших школярів потреби у заняттях фізичними вправами – важливої передумови фізичного розвитку дитини. Це зумовлено:
· по-перше, перебування на відкритому повітрі, бо як показали дослідження фізіологів і гігієністів [М. Амосов, А. Борисенко], рухливі ігри в спортзалі, коридорі не відновлюють так розумову працездатність, як активний відпочинок на відкритому повітрі. Тому відпочинок має проводитись саме на відкритому повітрі. Окрім того, перебування на відкритому повітрі сприяє поглибленню дихання через шкіру, що підвищує вміст в організмі кисню. Останнє тонізує діяльність усього організму. Також перебування на відкритому повітрі є дієвим засобом загартування, профілактикою ультрафіолетової нестачі та гіпокенезії. Цікавою щодо цього є думка лікаря і філософа І тисячоліття н.е. Абу Алі Інб – Сіни(Авіценни). Зокрема він писав, що для багатьох хвороб потрібно використовувати свіже повітря, яке оздоровлює так, як жодні ліки;
· по-друге є природною, а отже, привабливою для дитини зміною видів діяльності. Відомо, що після розумової праці для молодших школярів найкращим засобом відпочинку є вправи, рухливі ігри, гра в футбол, волейбол, катання на велосипеді, самокаті, скейти, лижах, ковзанах, санчатах, фізична праця на свіжому повітрі. Це сприяє зняттю втоми, відновленню розумової працездатності. Проте цей факт слід віднести не лише на рахунок активних форм відпочинку;
· по-третє, ігрова діяльність і відпочинок за власним вибором дитини, без примусу, а з прагненням до самодіяльності (самостійності, активності), приносять приємні відчуття. Науковці довели [В. Сухомлинський, О. Зубалій], що задоволення результатами своєї діяльності викликає емоції, які знімають втому і суттєво сприяють зміцненню здоров'я. Від того, як учень проводить свій вільний час, вважає лікар М. Коростельов[], значною мірою залежить його здоров'я, психічне та фізичне самопочуття;