Враховуючи, в якій мірі вдалося досягнути поставленої мети, зорієнтувати обговорення проведеного родинного заходу можна за поданою схемою.
Опорна схема аналізу фізкультурно – оздоровчого спрямування родинного виховного заходу
1. Актуальність, доцільність заходу.
2. Відповідність меті.
3. Своєчасність проведення заходу (чи є він елементом загальної системи).
4. Система підготовчих заходів.
5. Відповідність змісту даного заходу програмним завданням фізкультурно-оздоровчої роботи з молодшими школярами і формі його проведення.
6. Насиченість заходу корисною інформацією, емоційними моментами та загально – ігровими формами.
7. Культура проведення заходу: чіткість, послідовність запланованих дій, своєчасність зміни рухових завдань, організаторські вміння ведучих.
8. Ступінь участь і роль батьків в організації і проведенні заходу.
9. Задоволеність школярів проведеним заходом
10. Оцінка якості та результатів заходу, його прогностичної спроможності.
Дослідження показало, що ефективність запропонованої і апробованої нами програми родинних виховних заходів можна досягнути за умови врахування навчально-виховних завдань початкової ланки освіти, статутних вимог щодо співпраці школи і сім’ї, вікових особливостей дітей та результатів діагностики наявних виховних можливостей родинного оточення.
2.2 Результати дослідно-експериментальної роботи
За концепцією фізичного виховання у системі освіти в Україні затвердженою колегією Міністерства освіти України (Протокол №7/6 – 18 від 23 квітня 1997 року) одним з провідних критеріїв ефективності фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку є рівень їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Тому результативність запропонованого змісту і провідних шляхів взаємодії родини і школи з фізичного виховання молодших школярів, ми виміряли результати річного (вересень – травень) тестування учнів на предмет визначення їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Проілюструємо це на прикладі експериментального 4- А і контрольного 4‑Б класів Тернопільської ЗОШ №17 (див табл. 3.9, 3.10 і рис 3.9).
Таблиця 3.9. Динаміка показників фізичного розвитку і функціонального стану учнів експериментального і контрольного класів
| Показникифізичногорозвитку | Приріст показників фізичного розвитку (у%) | |||
| Експериментальний клас | Контрольний клас | |||
| Хлопчики | Дівчатка | Хлопчики | Дівчатка | |
| Довжина тіла | 4,3 | 4,6 | 3,8 | 4,1 |
| Маса тіла | 2,3 | 2,5 | 3,3 | 3,7 |
| Параметри грудної клітки | 4,3 | 4,1 | 3,8 | 3,7 |
| ЧСС | – 3,6 | 3,2 | Без змін | Без змін |
| Сила кистьовоїдинамометрії | 4,1 | 3,5 | 2,7 | 2,6 |
Зауважимо, що одержані нами результати відповідають середньо віково-статевим даним [див. додаток]. Проведений нами зріз показників фізичного розвитку і функціонального стану школярів на кінцевому етапі формуючого експерименту показав, що зріст у дітей експериментального класу збільшився в середньому у хлопчиків на 4,3%, у дівчаток на 4, 6%. В контрольному класі приріст становить відповідно 3,8% і 4, 1%. При цьому зафіксовано, що у дівчаток обох класів показники росту дещо вищі аніж у хлопчиків. Порівняння маси тіла школярів у експериментальному і контрольному класах підтверджують цей висновок. Так, в експериментальному класі маса тіла у школярів збільшилась всього на 2, 5%, а в контрольному у 1,5 рази більше, що свідчить про схильність дітей до повноти і можливості протидії їй засобами фізичного виховання.
Відчутні зміни відбулися і в функціональних можливостях організму молодших школярів. Зменшення числа частоти серцевих скорочень на 3, 45 у школярів експериментальному класу в кінці навчального року відображає позитивну реакцію функціонального стану учнів на фізичні навантаження. У той же час у школярів контрольної групи змін ЧСС не виявлено.
В експериментальному класі покращились також показники кистьової динометрії. Приріст сили кисті складає в середньому 4,3%, що забезпечило всім учням експериментальному класу (100%) виконання даного нормативу. Серед хлопчиків контрольного класу приріст сили кисті склав 2,6% і менше 64% учнів виконали цей норматив.
Аналіз результатів річного тестування в період завершення формуючого експерименту виявив значні зрушення у школярів експериментальному класу і у показниках фізичної підготовленості. Рівень фізичної підготовленості учнів експериментального і контрольного класів ми аналізували за кількістю дітей, які виконали нормативні вимоги державних тестів на 5 балів, що дорівнювали оцінці «відмінно» (див. табл. 3.10).
Таблиця 3.10. Показники фізичної підготовленості учнів експериментального і контрольного класів
| Тести5 балів | СтатевіОзнаки | Результати річного семестру (у%) | |||
| Експериментальний клас | Контрольний клас | ||||
| Початок року(вересень) | Кінець року(квітень) | Початок року(вересень) | Кінець року(квітень) | ||
| у1. Біг 30 м | ХлопчикиДівчатка | 32,025,0 | 66,550,5 | 21,520,5 | 43,040,2 |
| 2. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі | ХлопчикиДівчатка | 52,528,5 | 92,065,3 | 43,822,5 | 52,025,0 |
| 3. Стрибок у довжину з місця | ХлопчикиДівчатка | 29,627,0 | 78,575,3 | 28,526,0 | 45,242,0 |
| 4. Біг 100 м | ХлопчикиДівчатка | 59,056,0 | 99,190,0 | 45,141,0 | 65,058,0 |
| 5. Нахил тулуба вперед з положення сидячи | ХлопчикиДівчатка | 41,0352,1 | 45,0100,0 | 37,242,5 | 58,265,0 |
Показники усіх видів тестових випробувань (див. табл. 3.10) значно вищі в учнів експериментального класу.
Аналіз результатів тестування в кінці року засвідчив суттєві зрушення швидкісно-силових якостей у школярів експериментального класу. Так на 5 балів у бігові на 30 м в кінці року виконали норматив 63% учнів експериментального класу при 28,55 на початку року. Приріст становив 35,5%. У контрольному класі цей показник дорівнював 41,6%(приріст 20,6%).
За результатами згинання і розгинання рук в упорі оцінку 5 балів отримали 78,6% учнів експериментального класу, а число учнів контрольного класу, що виконали цей норматив на оцінку «відмінно», – на половину менше. Відповідно приріст в експериментальному класі становив 40,5%, а в контрольному 33,1%.
Вихідний рівень підготовленості учнів у стрибку в довжину з місця на початку року як у експериментальному, так і в контрольному класах був низьким і дорівнював 28,3% і 27,2%. Це пояснюється тим, як виявило дослідження, що в домашніх умовах даному виду вправ приділялась недостатня увага. Після проведеної нами бесіди з членами родини про важливість таких вправ для фізичної підготовленості дитини, до кінця року число дітей експериментального класу, які справились з даним нормативом на відмінно, склало 76,9% (приріст – 48,6%), а в контрольному 43,6% (приріст – 19,9%).
Співставивши результати бігу на 100 м, ми зафіксували, що рівень фізичної підготовленості на витривалість теж значно вищий у школярів експериментального класу. На 5 балів тест виконали 94,5% (приріст -37,0%) учнів експериментального класу в той час як у контрольному класі 5 балів набрали тільки 61,55 9 приріст -18,0%).
Тест на гнучкість (нахил тулуба в перед з положення сидячи) до кінця року на «відмінно» виконали 100% дівчаток експериментального класу, а усі діти цього класу -97,2% (приріст – 50,5%), у порівнянні з контрольним – 61,5% (приріст -39,8).
Значно вищи у експериментальному класі порівняно з контрольним був початковий і кінцевий результати тестування на спритність (човниковий біг 9х4), а саме: на початку року 47,8% і 24,4%; вкінці – 76,9% і 35,5%. Приріст на кінець року в експериментальному класі становив 29,1%, в контрольному 10,9%.
Отже, порівняльний аналіз результатів річного тестування (вересень – травень) учні експериментального і контрольного класів свідчить про значне покращення фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів експериментального класу.
Загальні висновки
1. Актуальність проблеми, якій присвячене наше дипломне дослідження, обумовлена орієнтацією вихованих технологій цивілізованих країн світу та української народної педагогіки на людину «як міру усіх речей», а відтак на визначення спроможностей системи освіти забезпечити належне фізичне вдосконалення молодого покоління, збереження і примноження його здоров'я як найвищої цінності особистості.
Тому в сучасних умовах удосконалення всієї загальноосвітньої системи, особливе місце займає проблема взаємодії родини і школи у відродження національного виховання загалом та фізичного зокрема. Різні рівні її розв’язання знаходяться в зоні активного наукового пошуку дослідників, про що свідчить наявність ємного фактичного матеріалу. Так дослідниками доведено, що:
– традиційна шкільна система фізичного виховання молодших школярів потребує удосконалення;
– фізична культура ще не стала складовою загальної культури кожної родини;
– недостатньо сформоване у молодших школярів розуміння того, що про власне здоров'я необхідно піклуватися самому;
Це створює об’єктивні передумови дослідження процесу фізичного виховання молодших школярів у взаємодії школи з родиною, як двох основних соціальних інститутів виховання.