Структура ринку цінних паперів. Аналіз поточної біржової кон'юнктури (стр. 1 из 3)

ЗМІСТ

1.Структура ринку цінних паперів

2.Види операцій на фондовій біржі

3.Показники біржової кон'юнктури

4.Аналіз поточної біржової кон'юнктури

5.Література

1. Структура ринку цінних паперів

Динамічність і ефективність розвитку економіки обумовлюється швидкістю переливання капіталу з однієї сфери в іншу. Будь-які фінансові операції оформляються у вигляді певних фінансових зобов'язань, частина з яких є цінними паперами, що дають право власності на визначений розмір капіталу. Такі цінні папери самі по собі мають властивість товару, а місце, на якому укладається угода з цінними паперами, називається ринком цінних паперів (РЦП). РЦП — кровоносна система економіки. Від її розгалуженості і стану залежить розвиток економіки в цілому. Стан кон'юнктури на ринку цінних паперів свідчить про напрямок динаміки розвитку загальногосподарської кон'юнктури і рівень ділової активності в цілому. РЦП є складовою частиною фінансового ринку.

За своєю структурою ринок цінних паперів є досить складним і багатофункціональним утворенням. За принципом повернення фінансових зобов'язань він поділяється на ринок боргових зобов'язань і ринок власності (фондовий ринок).

На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) капітал дається в борг на визначений час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання прибутку від вкладеного капіталу.

У свою чергу ринок власності можна поділити на ринок власності реального і фіктивного капіталу. Реальний капітал пов'язаний із цінними паперами на реально існуючу власність (акції підприємств матеріального і нематеріального виробництва), фіктивний капітал становлять цінні папери інвестиційних, пенсійних і взаємних фондів.

Залежно від характеру спрямування ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється розміщення нових фінансових зобов'язань, що мають лише початкову (номінальну) вартість. Тут визначається тільки ціна самого цінного паперу, а не його прибутковості.

На вторинному ринку провадиться перепродаж цінних паперів як товару, що забезпечує прибуток від вкладеного капіталу.

За ступенем організованості РЦП поділяється на біржовий (фондова біржа) і позабіржовий. Фондова біржа є спеціально відведеним місцем, де на основі визначених правил укладаються угоди із зареєстрованими (що котируються) на ній цінними паперами.

Учасниками фондового ринку є:

— емітенти цінних паперів — суб'єкти підприємницької діяльності, що випускають фінансові зобов'язання;

— інвестори — фізичні і юридичні особи, що мають надлишкові або вільні засоби і бажають вкласти Їх у капітал;

— інвестиційні посередники — юридичні особи, діяльність яких спрямована на полегшення інвестиційного процесу із використанням фахового досвіду і фінансової зацікавленості.

Цінні папери як своєрідний товар, що запропонований і обертається на РЦП, характеризуються широким спектром видів і властивостей. Різноманітність цінних паперів має велике значення як для власника заощаджень — інвестора, так і для емітента. Інвестор, виходячи з властивостей множини видів цінних паперів, обирає найбільш прийнятні серед них, що відповідають його меті. Емітент пропонує на РЦП той вид цінних паперів, який вважає найприйнятнішим для мобілізації залучених заощаджень. Акт купівлі-продажу конкретного цінного паперу, за винятком окремих випадків, є свідченням збігу інтересів інвестора й емітента і визначений як системотворча ознака.

Класифікаційними ознаками цінних паперів є такі: економічна природа інструментів РЦП, тривалість періоду залучення заощаджень, механізм виплати прибутку, ступінь ризику та ін. Вибір будь-якої ознаки правомірний, якщо одержувані при цьому групи цінних паперів не утворюють пересічних видів, тобто якщо ті самі властивості цінних паперів не фігурують у різних групах.

Виходячи з механізму діяльності РЦП в економіці розвинутих країн найпривабливішою є класифікація цінних паперів, пов'язана із вибором такої систематизуючої ознаки, як фінансового відношення операцій з капіталом, опосередковуваних спрямуванням цінних паперів. Практично вона аналогічна підходу з вищевказаною ознакою "економічна природа інструментів РЦП". Класифікацію цінних паперів на основі цієї ознаки наведено у табл. 1.

Особливу групу інструментів РЦП становлять так звані похідні цінні папери. До них належать: оборотні облігації, оборотні акції, опціонні контракти і спеціальні цінні папери банків.

Акції — часткові довгострокові (або, що випускаються на невизначений термін) цінні папери, які відображають відносини співволодіння. Вони свідчать про частку їхнього власника (акціонера) у капіталі емітента.

Таблиця 1Групування цінних паперів за характером фінансових відносин

Фінансові відносини
Співволодіння (часткові)	Кредитні (боргові)
	Довгострокові (більше 1 року)	Короткострокові (до 1 року)
Акції	1. Облігації уряду2. Середньострокові казначейські ноти3. Облігації корпорацій4. Боргові сертифікати та інші	1. Казначейські векселі2. Короткострокові комерційні векселі3. Чеки4. Депозитні сертифікати та ін.
Фондовий ринок	Ринок боргових зобов'язань
Ринок капіталів		Кредитно-грошовий ринок

Прибутком на акцію є дивіденд — частина чистого прибутку корпорації, що припадає на частку власника акцій.

Розмір дивіденду на одну акцію визначається рядом умов:

— масою прибутку корпорації, отриманого за звітний фінансовий рік;

— пропорціями між частинами прибутку корпорації, що споживається і що зберігається;

— кількістю випущених акцій.

Важливою характеристикою акцій є їхня ціна. У практиці випуску й обертання акцій використовується кілька вид цін: номінальна, оголошена, ринкова (курсова), балансова.

Номінальна ціна — вказується у бланках акцій. Вона має інформативний характер, вказує на частку капіталу, що припадає на одну акцію, використовується для обліку і практично не має значення для спрямування акцій на РЦП.

Оголошена ціна — використовується у країнах, де акції можуть випускатися без зазначення їх номіналу. Вона застосовується для обліку цінних паперів.

Ринкова (курсова) ціна — відбиває ступінь довіри інвестора до конкретної акції і показує, скільки він згодний за неї заплатити. Відображає реальну цінність акції і формується у процесі обертання. Ця ціна прямо пропорційна розміру дивіденду на одну акцію й обернено пропорційна рівню (розміру) чинного позичкового відсотка.

Балансова (бухгалтерська) ціна — на відміну від номінальної й оголошеної, змінна за величиною. Вона визначається на основі документів фінансової звітності шляхом відрахування з усіх активів корпорації її пасивів і розподілу результату (кількісна міра власності акціонерів) за кількістю акцій, що перебувають в обігу.

Облігація — довгостроковий борговий цінний папір, за яким позичальник (емітент) гарантує кредитору (інвестору) після закінчення обумовленого терміну виплати (погашення) боргу, а також регулярну (у визначені терміни) виплату поточного прибутку.

Емітентами облігацій виступають державні органи (уряд та органи влади на місцях), а також корпорації.

За терміном дії облігації, надходячи як довгострокові зобов'язання на РЦП, поділяються на короткострокові (від 1 до 3 років), середньострокові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до ЗО і більше років). Особливу групу становлять безстрокові облігації. Виплата відсотків за ними здійснюється зі встановленою періодичністю, а дата погашення не зазначається. Важливою закономірністю боргових зобов'язань є вищий рівень ставки відсотка для довгострокових облігацій порівняно із середньо- і короткостроковими — у нормальній економічній ситуації і з оберненою закономірністю — в умовах інфляції.

Вексель — письмове короткострокове документальне зобов'язання, складене за встановленою законом формою, що дає безумовне право його власникові з настанням зазначеного терміну вимагати з особи, що видала або акцептувала це зобов'язання, сплати обумовленої у ньому грошової суми.

Прибуток тримачів векселів (кредиторів) утворюється в абсолютних сумах за рахунок знижки з номінальної ціни, тобто як різниця між номінальною ціною, за якою вексель погашається векселедавцем (боржником), і ціною, за якою векселедавець продає його кредитору.

В операціях сфери грошового ринку РЦП використовуються два різновиди векселів: простий і переказний.

Простий вексель виписується боржником і містить зобов'язання платежу кредиторові.Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржникові (трасату) про сплату позначеної суми третій особі (ремітенту) або пред'явникові.

У безумовну боргову розписку вексель перетворюється після його акцепту (згоди на оплату) боржником.

Приклад. Номінальна ціна векселя (ціна погашення) N == 200 дол., термін погашення векселя t = 120 днів; кількість календарних днів у році Т == 365; норма знижки з номінальної ціни (дисконт) (1 == 0,07 (7% річних). Ціна продажу векселя (Р) кредитору становитиме:

Прибуток кредитора (D)):

D == N - P == 200 - 195,4 == 4,6 дол.

Поряд із борговими і частковими цінними паперами на РЦП розвинутих країн обертаються інструменти, що поєднують у собі властивості й акцій, і облігацій. Крім того, існуютьспецифічні фондові цінності, які не можна віднести до жодногоз розглянутих вище різновидів.

Такі інструменти ринку цінних паперів дістали назвупохідних. Вони охоплюють різновид оборотних цінних паперів, до яких належать оборотні облігації, оборотні привілейовані акції, а також опціони.

Оборотними називаються цінні папери, що за бажаннямїхніх власників у визначений період можуть бути обміняйна інші цінні папери або погашені.