може включати наступні функції:
1. Функції стратегічного, тактичного і оперативного управління;
2. Функції ухвалення рішень, дій, що управляють, аналізу і обліку, інформаційно-контролюючі;
3. Функції спеціалізовані і загальні для всіх стадій життєвого циклу виховної продукції;
Система управління якістю виховної продукції у вузі має бути сукупністю управлінських органів і об'єктів управління, заходів, методів і засобів, спрямованих на встановлення, забезпечення і підтримку високого рівня якості виховної роботи і виховної продукції вузу.
2. Організація управління розвитком виховної системи навчального закладу
2.1 Управління етапами розвитку виховної системи
Виховний процес є, разом з навчанням і науковою діяльністю, одним з основних в житті вищого навчального закладу. Виховний процес здійснюється в кожному з основних підрозділів вузу (інститути, кафедри, групи) і полягає в перетворенні свідомості і поведінки співробітників (студентів, викладачів, адміністрації) відповідно до заданих вимог і норм суспільства, держави, освітньої установи на основі їх свідомого прийняття суб'єктом освітнього процесу, а також в створенні умов і можливостей для його самореалізації в різних сферах життя: науковою, культурною, суспільною, спортивною, технічною і іншій позитивно направленій діяльності.
В Україні, як і в інших країнах світу, склалася система виховання, яка ґрунтується на самобутності українського народу. Нині, спираючись на глибинні національно-виховні традиції народу, поступово відроджується національна система виховання, яка враховує такі особливості сьогодення, як перехід України до ринкових відносин, відродження всіх сфер життя українського суспільства і процес розбудови незалежної держави. В її основі – український ідеал. Національне і громадянське виховання є одним із головних пріоритетів і органічним компонентом розвитку освіти. Воно має бути спрямоване на формування в дітей та молоді сучасного світогляду, ідей, поглядів, переконань, заснованих на найцінніших надбаннях вітчизняної і світової культури. В основу національного і громадянського виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, наступності та спадкоємності поколінь. Головна мета національного і громадянського виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури. Національне і громадянське виховання має здійснюватися впродовж усього процесу навчання дітей та молоді. Воно має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, її здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності (Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті).
Процес державотворення в Україні, загальна демократизація і гуманізація суспільства потребують змін у вихованні підростаючого покоління.
Стратегічною метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу соціальних ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша.
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті та Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти визначили пріоритетні завдання виховання й основні напрями їх реалізації на сучасному етапі. Мета виховання:
1. Мета виховання – центральне питання ідеології, діяльності всієї системи виховання. У цілях виражаються філософські, духовні, етичні, економічні, політичні, правові і естетичні уявлення про образ, про «ідеальну» людину і суспільство, в якому він живе і діє. Мета державно-суспільної системи виховання повинно бути достатньо визначеною і в той же час абсолютно універсально.
Це виключно дуже важливо сьогодні, коли у зв'язку з економічним, соціальним, національним, духовним і освітнім розшаруванням суспільства, що поглиблюється, виникло різноманіття уявлень про людину і суспільство, зіткнулися всілякі класові, групові і особисті інтереси.
Якщо ще так давно велася мова про підлеглість інтересів і якостей особи вимогам суспільства і, відповідально, про домінування зовнішньої, суспільної (фактично державного) дії на людину (одна крайність), то тепер частіше ведеться мова про те, що основною метою виховання повинні стати людина як самоціль при одночасній відмові від вимог до неї суспільства, в чому б вони не виражалися – у потребах виробництва, економіки, управління і тому подібне (інша крайність).
З'явилася безліч партій і громадських організацій, що ставлять перед собою різноманітні цілі, за яким вони трактують і цілі виховання нових поколінь. Ці цілі частіше всього знаходяться в повному протиріччі з цілями державної системи освіти (і виховання).
Політично упереджені, ці партії і громадські організації прагнуть надати молоді ті цінності і орієнтири, які відповідають їх завданням, розглядають молодь як засіб досягнення своїх цілей і менше всього думають про молоде покоління України в цілому, про розвиток особи як особистості.
2. Формулюючи мету виховання, треба віддавати звіт в тому, що у сучасній Україні реально існують, ведуть боротьбу за молодь партії, суспільні рухи і організації, які можна згрупувати за характером та основним ідеям, які вони сповідають і пропонують. Загальнонаціональні інтереси вимагають, аби суспільство і держава, заклопотані збереженням своєї цілісності, контролювали виховний процес, допомагали молоді зорієнтуватися у реальному співвідношенні сил, що борються і сил, що виховують її, відрізнити дійсні цінності від уявних та помилкових, гідні цілі від недостойних.
3. Нова концепція виховання передбачає визначення мети виховання, що відповідає інтересам самої особи і вимогам суспільства по відношенню до особи. Як мета виховання, як правило, розглядається формування особи відповідно до явно або неявно існуючої моделі, ідеалом молодої людини, співвіднесеним з історичним періодом розвитку суспільства. На якій стадії розвитку знаходиться, які завдання вирішує суспільство, таке покоління йому і потрібно. У різні періоди розвитку нашої країни при радянській владі як цілі були поставлені такі ідеальні моделі, як: «будівельник комунізму», «всесторонньо розвинена особа», які визначали зміст і спрямованість процесу виховання. Система виховання втілювала їх в життя.4. Основним орієнтиром виховання є погоджено прийняте в суспільстві уявлення про ідеал громадянина України, його життєве кредо і життєву позицію. Цей ідеал містить такі риси, як любов до України, віру в її успіх і величність, турботу про єдність і майбутнє Вітчизни, відданість ідеалам гуманізму, свободи і демократії, прагнення до особистого успіху в житті і тому подібне. В той же час цей ідеал має свої відмінності у характері соціальної активності і реальних можливостях конкретного представника того або іншого класу (прошарку) в служінні Україні і способах досягнення особистих цілей, визначуваних соціальним положенням і рівнем добробуту даної сім'ї. Відмінності в соціальних орієнтирах різних прошарків і груп суспільства обумовлюють диференціацію програм навчання, типів шкіл і всього виховного процесу.
5. «Ідеального» молодого українця наших днів повинно характеризувати: а) прагнення до успіху; б) воля до перемоги; у) прийняття всієї міри відповідальності за результати своєї діяльності лише на себе; г) відданість національній ідеї (мрії). Головний, системостворюючий елемент всіх ціннісних орієнтації тут – «успіх». Змінюватися можуть уявлення про засоби досягнення успіху, але сам успіх залишається центром життєвих досягнень.
Україна потребує людей, віруючих в перемогу над обставинами, що мріють про велику і могутню Україну, в якій вони – господарі життя. Мрія про велику Україну – прапор нації, а люди, що борються за цю мрію і досягають успіху – гордість нації і зразок для наслідування. Суспільство дає шанс кожному. Не зміг їм скористатися – вини себе і більш нікого. Така логіка шляху «вгору», до добробуту, такий спосіб зміни національного характеру росіян, що звикли чекати «манни небесної». Така жорстока чесність законів ринку і вільної конкуренції; чесність життя.
6. На відміну від ідеалу мета виховання полягає в тому, аби сформувати реальну, соціально стійку особу, здатну в нових соціально-економічних і політичних умовах вносити відчутний вклад до перетворення суспільства і самоудосконалюватися. Концепція виховання визначає цільові установки виховання молоді відповідно до тих змін, які відбуваються в суспільстві, з орієнтацією на майбутнє. Як мета виховання, що враховує умови перехідного періоду і орієнтованою на певну перспективу, можна запропонувати формування життєздатної, гуманістично орієнтованої індивідуальності але відношенню до суспільства і до себе самій.
7. Зміна соціально-політичних устрою, нові умови життя висувають нові вимоги до особи і тим самим природно-об’єктивно породжують новий тип особи, установки, образ поведінки і діяльності, що відповідають завданням суспільного розвитку. Перепади невідповідностей вимог суспільства і властивостей особи повинні коректуватися системою виховання.
8. Щонайгостріше протиріччя між новою системою вимог і можливостями і здібностями особи, що реально існує нині, породжує необхідність формування у молодої людини і молодого покоління в цілому такої якості, як життєздатність.Необхідність постановки питання про виховання життєздатності диктується тим, що сучасне молоде покоління знаходиться в незвичайно тяжких умовах природного і соціального середовища, яке характеризується ідеологічною, соціально-політичною і економічною нестабільністю і невизначеністю.