Технологія формування учнівського колективу (стр. 6 из 6)

Показник за основним фактором

Таблиця 2

Фактори	Середнє по групі
Домінування	5.47
Дружність	2.72

Домінування = (I–V) + 0,7 (VIII + II–VI)

Дружність = (VII–III) + 0,7 (VIII–II–IV + VI)

Таблиця 3

І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ
Сума за всіма учасниками групи	102	116	110	92	109	106	81	95
Середній по групі	5.7	6.4	6.1	5.1	6.1	5,9	4.5	5.3

В таблиця 3 розташовані результати виборів у відповідних октантах, як в сумарному так і в середньому вигляді.

Діаграма 1

Показники взаємозв’язку в системі міжособистісних відношень старшокласників.

На даній діаграмі ми можемо розглянути взаємозв’язок виборів отриманих при підрахунку місця в системі міжособистісних відносин за методикою міжособистісних відношеннях Лірі.

За даними таблиці №1 при підрахунку максимально вибраним октантом виявився октант ІІ, мінімальним октантом виявився октант VII.

За отриманими результатами таблиці №2 показник домінування по групі отримав 5,47, а показник дружність отримав 2,72

За даними таблиці №3 ми бачимо, що:

- Октант І отримав по групі 5.7 – Авторитарний тип відносин. Упевнена у собі людина, але не обов'язково лідер, завзята і наполеглива.

- Октант II отримав по групі 6.4 – Егоїстичний тип відносин. Егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

- Октант III отримав по групі 6.1 – Агресивний тип відносин. Упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

- Октант IV отримав по групі 5.1 – Підозрілий тип відносин. Критичний стосовно всіх соціальних явищ і оточуючих людей.

- Октант V отримав по групі 5.1 – Подчиняемый тип відносин. Скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно й чесно виконує свої обов'язки.

- Октант VI отримав по групі 5.9 – Залежний тип відносин. Конформний, м'який, очікує допомоги й порад, довірливий, схильний до замилування навколишніми, увічливий

- Октант VII – отримав по групі 4.5 – Дружелюбний тип відносин. Схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при рішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути згідно з думкою навколишніх, свідомо конформний, треба умовностям, правилам і принципам «гарного тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні цілей групи, прагне допомагати, почувати себе в центрі уваги, заслужити визнання й любов, товариський, проявляє теплоту й дружелюбність у відносинах.

- Октант VIII отримав по групі 5.3 – Альтруїстичний тип відносин.

Відповідальний стосовно людей, делікатне, м'яке, добрий,

емоційне відношення до людей проявляє в жалі, симпатії, турботі, пещенні, уміє побадьорити й заспокоїти навколишніх, безкорисливий і чуйний.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, дав визначення поняттю колектив, що таке особистість, учнівський колектив. Розглянули вплив учнівського колективу на особистість і особистостей на колектив, виявили шляхи формування колективу навчальної групи, визначили роль вихователя в процесі формування учнівського колективу, дали рекомендації з підвищення ефективності формування учнівського колективу, визначили фактори, що впливають на формування учнівського колективу.

Провели експеримент із метою вивчення подань суб'єкта про себе й ідеальному «я», а також вивчення взаємин у малих групах. Експеримент проводився у формі тестів у навчальній групі складається з 13 учнів. У досліджуваній групі переважають дружелюбний, альтруїстичний і авторитарний типи відносин.

Виходячи з тесту Лірі, вихователь ПО може заздалегідь визначити й надалі прогнозувати свої дії стосовно досліджуваного колективу.

Висновки

На підставі проробленої роботи можна зробити висновок, що використання колективної форми організації навчально-виховного процесу на уроці позитивно позначається на розвитку дітей. Діти вчаться висловлюватися, знаходити вірні рішення, відкидати помилкові і неправильні, прислухатися до думки інших.

При такій формі організації навчального процесу підвищується мотивація навчання, формуються колективістські відносини. Розвивається самостійність. Колективна форма дає можливість висловлюватися сором’язливим дітям у більш вузькому колі однолітків.

Активність і самостійність школярів виражається й у психологічному настрої їхньої діяльності: зосередженості, увазі, розумових процесах, в інтересі до чиненої діяльності, особистій ініціативі. Активний відгук на обговорення проблем, завдань, завдань, які ставлять учні в групах, прагнення взяти участь у відповідях товаришів, доповнити їх, внести корективи – все це значні критерії пізнавальної самостійності й активності, що показують, що школяр стає суб'єктом учбово-пізнавальної діяльності, тобто здійснюється розвиваюче навчання.

Розвиток дітей у системі розвиваючого навчання розуміється не як розвиток окремих сторін – уваги, пам'яті, уяви тощо, а як загальний розвиток особистості.

Зміна в змісті, методах шкільного навчання вимагають зміни й форм організації навчально-виховного процесу. У зв'язку із цим виникає необхідність у навчальному співробітництві, де беруть участь обидві сторони: і вчитель, і діти. Існують три форми навчального співробітництва:

1.Навчальне співробітництво з дорослими;

2.Навчальне співробітництво з однолітками;

3.Навчальне співробітництво із самим собою.

4. Вимоги розвиваючого навчання: привчити дітей до самостійності суджень, сформувати вміння сперечатися, обстоювати свою думку, задавати питання, бути ініціативним в одержанні нових знань – відповідає навчальне співробітництво з однолітками.

5. Навчальне співробітництво є основою для розвитку колективної форми організації навчально-виховного процесу, що виступає як провідна форма організації в розвиваючому навчанні.

6. Колективна форма організації містить у собі роботу в парах змінного складу, у групах і в динамічних парах.

7. Використання колективної форми організації на уроках дає можливість просуватися кожному учневі в індивідуальному темпі, сприяє прояву й розвитку здібностей кожної дитини. Все це ще раз підтверджує тісний взаємозв'язок розвиваючого навчання з колективною формою організації навчально-виховного процесу.

Список джерел бібліографічного матеріалу

1. Васильченко П.А. Обучение на коллективной и индивидуальной основе. // Начальная школа. – 1993 №4, с. 57–59.

2. Виноградова М.Д., Первик Н.В. Коллективная познавательная деятельность в воспитании школьников. М. Просвещение, 1997.

3. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – М.: Педагогика, 1983. – т. 4 – 358 с.

4. Гузеев В. Основа авторской технологии // Нар. Образование. – 1998. – №9. – C. 33.

5. Зязюн І. Технологізація освіти як історична неперервність // Неперервна педагогічна освіта. Теорія і практика. – 2001. – Вип..1. – C.73–85.

6. Давыдов В.В Виды обобщения в обучении. – М.: Педагогика, 1972. – 424 с.

7. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Педагогика, 1986. – 230 с.

8. Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении. – Томск, 1992. – 114 с.

9. Давыдов В.В. Психология младшего школьника // Феникс. – 1995 – №2.

10. Дьяченко В.К., Попова А.И. Организация коллективных учебных занятий // Начальная школа – 1990. – №1, с. 4–7.

11. Зак А.З. Развитие умственных способностей младших школьников. – М.: Просвещение, 1994. –320 с.

12. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Лемківський, Ю.В. Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. – К., 2004. – С. 6

13. Маргулис Е.Д. Колективна діяльність учнів. – К.: Вища школа, 1990.

14. Победоносцев Г.А. Удосконалюємо систему виховання. М.: Вища школа, 1993.