У становленні колективу важливу роль грають героїчні традиції робітничого класу. Кінцева ціль традицій – ввести діяльність нового покоління в те русло, по якому розвивалася діяльність старших поколінь. Традиція вирішує це завдання через регламентацію духовних якостей, необхідних для правильного, з погляду робітничого класу, поведінка в різних середовищах суспільного й особистого життя.
Роль вихователя в процесі формування учнівського колективу
Вихователь первинна ланка – учнівської групи. Діючи, як фахівець високої кваліфікації, що знає свою справу вихователь навчає тому, що сам уміє добре й доброякісно робити, передаючи учням свої знання й уміння.
Успішна робота вихователя багато в чому залежить від його професійних і психолого-педагогічних знань, володіння методикою навчання й виховання, здатності до постійного вдосконалювання, його особистісних якостей.
Вихователь багато в чому вирішує питання створення працездатного й згуртованого учнівського колективу, що характеризується здоровим психологічним кліматом, високим моральним рівнем, колективістськими суспільними відносинами.
К.Д. Ушинский надавав великого значення особистості педагога, стверджуючи, що «багато чого залежить від загального розпорядку в закладі, але найголовніше завжди буде залежати від особистості безпосередньо вихователя, що стоїть віч-на-віч із вихованцем: вплив особистості на молоду душу становить ту виховну чинність, яку не можна замінити ні підручником, ні системою покарань і заохочень» [].
У спілкуванні з учнями вихователь виробляє свій педагогічний такт, сутність якого складається у встановленні відносин, що сприяють розвитку особистості вихованця й приводять у рух кращі сторони його розуму й характеру. І в цьому полягає одне із самих важких завдань педагогічної виховательської діяльності.
Старший вихователь забезпечує організацію й проведення виробничого навчання й виробничої практики учнів відповідно до вимог навчальних програм.
За якість навчання й виховання молоді, у першу чергу, відповідальні викладачі й вихователі. Їхні основні обов'язки наступні:
– озброїти учнів міцними й глибокими знаннями, уміннями й навичками;
– проводити навчальну роботу на високому ідейному й науковому рівні, забезпечувати виконання навчальних планів і програм, вести облік успішності, організовувати й контролювати їхню самостійну роботу;
– здійснювати ідейно-політичне виховання учнів під час занять і в позаурочний час;
– організація допомоги громадським організаціям учнів;
– турбота про здоров'я, побут, фізичне виховання й відпочинку учнів;
– звітність про результати навчально-виховної роботи.
Вирішальну роль у вихованні в учнів любові до професії належить вихователю. Важливо, щоб вихователь бачив найменші досягнення вихованця, знав, у чому він зазнає труднощів, міг визначити, який результат праці для учня буде радісною подією, вчасно допоміг йому закріпити й розвити цей успіх.
Як показує досвід, вихователю завжди потрібно пам'ятати, що в кожного учня свої, тільки йому властиві здатності й можливості, а від них і залежить успіх навчання. Наприклад, один учень за якийсь час зробив 5 деталей, а іншої за те ж самий час – 10. У того й в іншого учня – це особисті досягнення, і вихователю дуже важливо це враховувати, оцінюючи роботу кожного відповідно до його можливостей, особливо спочатку.
Якщо учень любить свою професію, вихователю порівняно легко виховати в нього почуття відповідальності, високу організованість і свідому трудову дисципліну, прагнення до знань і постійного вдосконалювання.
Методи вивчення колективних явищ
Процеси виховання, утворення мають колективний характер. Найбільше часто застосовуваний метод їхнього вивчення – масові опитування учасників даних процесів, проведені за певним планом. Ці опитування можуть бути усними або письмовими. Широко використовуються також соціометричні методи, порівняльні дослідження. Оскільки ці методи прийшли в педагогіку із соціології, їх називають соціологічними.
Анкетування – метод масового збору матеріалу, за допомогою спеціально розробленого опитника, називаного анкетою. Анкетування ґрунтується на припущенні, що людина відверто відповідає на задані йому питання, однак, як показують останні дослідження, ефективність даного методу виправдується на половину, що різко звужує діапазон застосування анкетування й підриває довіру до отриманого результату.
Педагогів анкетування залучило можливістю швидких масових опитувань учнів, вчителів.
Пройшовши через перші невдачі й розчарування, педагогічне анкетування позбулося від багатьох недоліків. Зараз застосовуються різні типи анкет: відкритим і закриті, у яких учням доводиться вибирати один з готових відповідей; іменні – потребуючі вказати прізвища випробуваних, і анонімні, що обходяться без її, повні й урізані, звичайні й контрольні. Для того, щоб вийшли правдиві анкети необхідно задавати такі питання, щоб учень не догадався, про що саме хоче довідатися укладач анкети.
Широко використовується метод вивчення групової диференціації (соціометричні метод), що дозволяє проаналізувати внутрішньо колективні відносини. Метод дозволяє робити «зрізи», що характеризують різні стадії формування відносин, види авторитету, складання активу. Чи не головна його перевага – можливість представити отримані дані в наочній формі за допомогою так званих матриць і соціограм, а також кількісна обробка результатів.
Вся система методів оцінки отриманих результатів реалізується в колективі учнів і педагогів.
Прогнозування морального розвитку колективу профтехучилища, що вчиться, тісно взаємозалежне зі станом технічного базису сучасного виробництва, з особливостями професійної трудової діяльності.
Процес морального виховання планується з урахуванням специфіки професійної моралі робітників. Створення здорового учнівського колективу групи – складне й важливе завдання вихователя виробничого навчання. При його формуванні доцільно опиратися на спадщину досягнень передовиків педагогічної праці в області розвитку колективу й практично його становлення. Найбагатшим джерелом для вироблення вмінь вихователя створити учнівський колектив може послужити педагогічна спадщина Н.К. Крупської, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.
Становлення колективу навчальної групи має кілька етапів, кожний з яких відрізняється цілями й змістом діяльності, характером складних взаємин, рівнем розвитку суспільного явища, позицією вихователя ПО. Розроблена А.С. Макаренком методика поетапного формування колективу може бути з успіхом застосована в процесі виробничого навчання. Важливою умовою підвищення ефективності виховної роботи в групі є регулярне ведення вихователем педагогічного щоденника.
Планування, облік, критичний аналіз удалих і невдалих виховних заходів дає можливість вихователю нагромадити педагогічний досвід, виробити певну систему у вихованні учнів.
На кожного учня групи в щоденнику приділяється окрема сторінка, де вихователь записує його вчинки, де планується індивідуальна виховна робота.
Щоденник, як дзеркало, відбиває життя колективу групи в цілому й кожного учня окремо протягом усього періоду навчання в училище.
Важливо, щоб педагоги середніх спеціальних навчальних закладів ураховували особливості й роль різних органів навчально-виховного колективу, направляли й формували відповідні відносини між представниками тих або інших органів, допомагали чітко розмежовувати функції між ними й установити повне взаєморозуміння й контакт. Ігнорування й недооцінка цієї умови сприяють гальмуванню в розвитку навчально-виховного колективу.
З метою правильного формування взаємин склад органа колективу повинен обиратися самими учнями, у противному випадку учні сприймають його як орган адміністрації навчального закладу. Вибраний орган колективу з перших днів свого існування повинен активно діяти.
Вирішальну роль в організації учнівського колективу повинні грати громадські організації. З перших днів навчання треба постаратися утягнути всіх учнів у профспілкову роботу.
Групова профспілкова організація повинна очолити змагання, стежити за охороною праці, технікою безпеки, організувати допомогу відстаючої, піклуватися про побут учня.
Важливе місце в навчальній групі повинна зайняти спортивна група. Фізична культура й спорт необхідні для всебічного виховання парубка. Вихователю не обов'язково бути спортсменом, щоб допомогти учнем налагодити спортивну роботу в групі. Будь-який вихователь може підготувати своїх учнів до участі в спартакіаді, мобілізувати на активну боротьбу за спортивну честь свого колективу. Вихователь повинен пам'ятати, що регулярні заняття фізкультурою й спортом потрібні не стільки для дозвілля учнів, скільки для зміцнення здоров'я, загартовування, зімкнення учнівського колективу, виховання дружби й товариства.
Для більшого підвищення ефективності формування учнівського колективу вихователю необхідно постійне спілкування з учнями, що жадає від його великого такту, чуйності й справедливості в сполученні з високою вимогливістю, оптимізмом, самовладанням і твердістю в реалізації рішень. Вихователю необхідно багато часу приділяти організаційній роботі поза навчальним закладом, учнів більш організованих і здатних прикріпити в допомогу відстаючих. Вихователю варто постійно вдосконалювати свої професійні якості. У рішенні яких-небудь питань вихователь повинен опиратися на учнівський колектив. Але найголовнішою є атмосфера доброзичливості, що сприяє розкриттю особистості учнів і формуванню індивідуальності. Все це дає можливість створити міцний і стійкий колектив. У результаті вихователь почуває себе в колективі потрібною й необхідною людиною [].