Якщо розглядати особистість у співвідношенні з колективом, то вона також є системою, відкритої стосовно даної спільності. Особистість сприймає ідейні, моральні й інші цінності колективу, що у свою чергу витягає їх із суспільства. Таким чином, у колективі формується ідейний й морально-естетичний вигляд особистості [].
По-друге, вплив колективу на особистість проявляється у виховній і корегувальній функції. На перший погляд здається, начебто сама людина, і тільки вона «коваль» свого характеру, тільки від неї залежить, чи буде вона наполегливою, сміливою, чуйною, доброю і т.д. Безумовно, людина повинна формувати себе й тим самим у неї повинне бути бажання бути краще, цінніше для суспільства. Але при цьому колектив могутня сила. У своєму арсеналі він містить такі засоби виховання, яких немає в особистості. Колективний вплив, думка, переконання, роз'яснення, критика, змагання – ось далеко не повний перелік мір, що перебувають у розпорядженні колективу. Особливо важливого значення набуває колектив у перевихованні індивіда. Він раніше зауважує відхилення в поведінці й психічному складі, ніж сама особистість. І це не дивно, оскільки колектив відповідає за вчинки й справи вхідних у нього особистостей.
Міра впливу особистості на колектив виражається в категоріях авторитету, керівництва, лідерства.
Авторитет – суспільне визнання особистості, оцінка колективом відповідності суб'єктивних якостей людини об'єктивним вимогам діяльності.
Авторитетність, насамперед, залежить від особистих якостей людини. Великі знання, багатий життєвий досвід, вироблені вміння й навички – все це виділяє людину серед інших. До думки такої людини прислухаються, до неї звертаються за порадою, допомогою. Авторитетну людину відрізняє безкорисливе прагнення йти назустріч людям, і за це у людей з’являється почуття вдячності.
Однак бувають фальшиві авторитети. У цьому випадку людині приписують більше заслуг, ніж вона насправді має. У такої особи думка про свої знання, уміння й навички виявляється завищеною. Рано чи пізно це розкривається й помилковий авторитет вже не є таким серед учнів. Іноді помилковий авторитет особистості створюється й підтримується іншими в їхніх корисливих цілях.
Авторитетна особистість не обов'язково є вихователем. Вона може бути й часто буває рядовим членом колективу, але й у своєї рядової ролі дуже впливає на життя, згуртованість даної спільності.
Колектив, як одиниця, як спільність людей зберігає свою цілісність не тільки в силу існування загальної мети, але й завдяки наявності керівництва, що забезпечує погодженість дій. У цій якості виражається вплив особистості на колектив.
Дослідженнями встановлені типи вихователів. Типологія ґрунтується на психологічному складі особистості, на здатності й умінні управляти колективною діяльністю. Виділено три типи.
Перший тип – авторитарний. Вихователь такого типу переважно використовує методи адміністрування. Авторитарний вихователь вважає, що підлеглі повинні виконувати його розпорядження й накази точно в указаний термін.
Другий тип – демократичний. Вихователя цього типу відрізняє більша гнучкість, спритність у рішенні задач. У колективах з таким вихователем робота триває в тому ж режимі, з тим же результатом, як у присутності, так і у відсутності вихователя.
Третій тип – попустительский. Вихователь такого типу пускає справу на самоплив. Підлеглі не відчувають керівництва. Створюється враження, начебто кожний робить, що бажає, не зважаючи ні на загальні завдання, ні на те, що роблять інші. Іноді такий вихователь обтяжується своїм положенням і готовий поступитись ним іншій особі [].
Поряд з поняттям «виховання» у соціальній психології останнім часом широко використовується поняття «лідерство». Деякі психологи ототожнюють дані поняття. Більшість же розділяє, вбачаючи в кожному з них щось своєрідне.
По-перше, лідерство виникає переважно в неофіційній групі, при відповідних відносинах. Виховання відбиває відношення відповідальності.
По-друге, лідерство переважно з'являється в малих групах, виховання в великих групах, оскільки йому необхідно підтримувати зв'язок з вищестоящим вихованням.
По-третє, лідер висувається стихійно, вихователь засновується системою організацій і інститутів.
По-четверте, авторитет лідера заснований на особистому його впливі, вихователя – не тільки на особистому впливі, але й на санкціях, наданих йому підприємствами.
1.3 Роль вихователя і шляхи формування учнівського колективу
Виховання в колективі – основа виховної системи. Тільки в правильно організованому колективі можливо всебічне виховання молоді. В організованому колективі члени його повинні узгоджувати свої особисті бажання й вчинки із загальними задачами, що стоять перед колективом, із вчинками й бажаннями товаришів. Загальні цілі обумовлюють особисті цілі. Єдність загальних і особистих цілей – характерна риса організованого колективу. Разом з тим у колективі кожному надається можливість проявити свою ініціативу, здібності.
Основою колективу учнів є навчальна група. Учнівський колектив, надаючи серйозну допомогу вихователю в вирішенні виховних завдань, у той же час є для учнів великою школою формування навичок колективної праці.
Багато вихователів вивчають індивідуальні особливості своїх майбутніх вихованців ще до початку навчального року, пам'ятаючи пораду К.Д. Ушинского: «Якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відносинах, то вона, насамперед, повинна впізнати його у всіх відносинах».
Першим джерелом відомостей про учнів служить його невелика справа – анкета, характеристика й медична довідка. Вивчаючи особисті справи, вихователь має можливість отримати початкове уявлення про склад групи й вирішити, кому в першу чергу необхідно приділити увагу, знайти із числа учнів найбільш здібних і активних.
Важлива подія для вихователя – перша бесіда із групою. До цієї зустрічі потрібно готуватися, як до іспиту, тому що настрій вчиться, бажання вчитися багато в чому залежить від першого враження.
Перші заняття також варто починати з попереджуючих бесід, групових і батьківських зборів.
При першій зустрічі з новачками можна запропонувати їм заповнити спеціальну анкету, у якій крім звичайних анкетних є такі питання, як середній заробіток членів сім'ї, улюблене заняття, службовий телефон батьків, домашній телефон.
Важлива ланка у вивченні навчальної групи – перші батьківські збори, які рекомендується проводити до початку навчального року. На цих зборах вихователі довідуються від батьків про особливості їхніх дітей.
Заміська прогулянка – кращий спосіб знайомства із групою. У такій прогулянці протягом одного дня найчастіше можна довідатися більше, ніж на заняттях за весь навчальний рік. Невимушена обстановка допомагає учням проявити свої таланти. У поході перевіряється й фізичне загартування, спортивні й художні здатності.
В останні роки багато навчальних закладів до початку навчального року беруть участь у збиранні врожаю. Роботу в підшефному колгоспі варто також використовувати як засіб вивчення хлопців, виховання в них свідомого відношення до суспільної праці. У результаті проведення перерахованих заходів у вихователя складається певне попереднє враження. Після цього можна намітити план індивідуальної роботи з кожним учнем, групою в цілому, приступитися до формування учнівського колективу й активу групи.
Гарним засобом формування учнівського колективу є позакласна робота. У неофіційній обстановці учень часом проявляє риси характеру, які можна не помітити на уроках. Займаючись позакласною роботою, вихователь, безсумнівно, залучає хлопців до себе, завойовує їхню повагу, а це впливає на відношення учнів до вибору майбутньої професії.
Важливу роль у формуванні учнівського колективу грає правильний розподіл суспільних доручень, коли кожний учень групи має доручення. Вихователь повинен переконати учнів у тім, що, виконуючи навіть невелике суспільне доручення групи, вони вносять свій внесок у поліпшення навчального процесу.
Суспільне доручення можна підбирати учневі залежно від його характеру й організаторських здібностей. Тільки після згоди учня можна запропонувати групі закріпити за ним доручення.
Першорядне завдання вихователя й активу групи – створення здорової суспільної думки в колективі, щоб самі учні могли правильно реагувати на будь-яку провину свого товариша. Жодне питання в групі не повинен вирішуватися без участі активу. Актив за участю вихователя вирішує, кому присвоїти звання «Кращий», кому видати в порядку заохочення квиток у театр і т.д. Це піднімає авторитет активістів і ставить вихователя у вигідні умови у відносинах з учнями.
Вирішальну роль у формуванні учнівського колективу повинні відігравати громадські організації.
Велику увагу вихователя повинен приділяти учнівській профспілковій організації в групі. У перший місяць навчання необхідно провести групові збори, на якому роз'яснити учнем значення професійних союзів. У перші дні навчання треба постаратися утягнути всіх учнів у профспілку й налагодити в групі профспілкову роботу.
Важливе місце в навчальній групі повинна мати спортивна робота. Фізична культура й спорт необхідні для всебічного виховання учня. Добре підготовлена спортивно-масова робота в навчальній групі неодмінно позначиться на спортивних успіхах усього закладах й підготує молодь до продуктивної праці, допоможе їй стати сильнішою, спритнішою й сміливішою.
Важливим засобом виховного впливу й формування колективу є самоврядування. Воно може приймати різні форми, у міру розвитку колективу розвиваються й форми самоврядування. Розповсюдженою формою є актив групи. У групі зі справжнім самоврядуванням, багатогранною колективною діяльністю й морально коштовними колективними відносинами процес виховання особистості сприяє вихованню волі, самосвідомості, почуття боргу, збуджує прагнення вдосконалювати свої якості, здійснювати роботу із самовиховання в суспільно корисній діяльності.