Методикою навчання є вироблення мети та визначення стратегії вивчення курсові; проблемне викладення знань з опорою на самостійну роботові студентів; аналіз та самоаналіз вивчення навчальної дисципліни. полягає в створенні розумів для ефективної самостійної роботи студентів. Студент є суб'єктом навчальної діяльності і спілкування. Навчальна дисципліна розглядається як засіб розвитку особистості та професійної компетенції. У діалогічному спілкуванні ініціатива студентів посідає провідне місце, установлюється постійний зворотний зв'язок. Результат вивчення дисципліни визначається процесом отримання знань, рівнем професійної самосвідомості, пізнавальним інтересом, теоретичною готовністю до вирішення професійних завдань. Контроль засвоєння знань навчальної дисципліни здійснюється в процесі її вивчення, на основі прогнозові особистісно-професійного розвитку, самоконтролеві та самоаналізу.
В основі особистісно-зорієнтованої технології навчання створюються умови для самоактуалізації особистості студента та викладача. Зміст навчальної дисципліни визначається у взаємодії викладача та студента залежно від можливостей, потреб, професійних інтересів.
У цілому особистісно-орієнтована технологія характеризується поруч основних принципів:
1.Засвоєння нових знань І умінь винно включати варіативність і вільний вибір параметрів як навчальної, так і майбутньої професійної діяльності;
2.Потреба і мотивація стимулюють особистість до навчальної діяльності, яка у свою чергу формує потребу в її актуалізації;
3.Для виконання професійної діяльності в пам'яті винно бути закладене основні її складники у вигляді образ-мети. У разі виникнення споживи виконання повністю невідомих професійних завдань у пам'яті повинні бути методологічні засади їх реалізації, способи пошуку невідомих рішень;
4.Якщо студенти на практиці відчують, що знання допомагають переборювати пізнавальні труднощі і допоможуть у подальшому переборювати складності професійної діяльності, те будуть відноситись до навчального процесу з достовірним інтересом, що є важливою умовою творчого розвитку особистості студентів;
5.Позначка підготовки у вищій школі ‑ формування професійно розвинутої особистості, здатної до продуктивної діяльності на засідках фундаментальних положень психології і педагогіки;
6. Визнаючи головним розвиток особистості студента, не варто протиставляти цей процес засвоєнню знань і умінь, їх єдність обумовлена акцентуванням уваги на розвитку професійно значущих якостей суб'єкта.
Навчальна технологія колективно-індивідуальної взаємодії також забезпечує особистісно-оріентований підхід у процесі педагогічної взаємодії викладача і студентів. Застосування навчальної технології колективно-індивідуальної діяльності є особливо важливим в умовах багаторівневої освіти, оскільки позначка цієї технології-ці розробка змісту спеціальних навчальних дисциплін на інтегративній основі в процесі об'єднання зусиль усіх викладачів для здійснення педагогічного процесу в напрямі безперервності та системності освіти.
За цією технологією:
*здійснюється відбір змісту навчальної дисципліни відповідно до професійної спрямованості;
*кожна навчальна дисципліна має рівноцінне значення в підготовці студентів до майбутньої професійної діяльності;
*знання кожної релевантної (раніше вивченої) навчальної дисципліни доповнюються знаннями наступної в педагогічному процесі навчальної дисципліни, забезпечуючи цілісність освіти;
*встановлюються логічні, при-чинно-наслідкові зв'язки між навчальними дисциплінами;
*розробка змісту професійної підготовки студентів в університеті управління здійснюється колективним зусиллям викладачів;
*відбір та структурування змісту навчальних дисциплін здійснюється при активній участі студентів.
Навчальна технологія колективно-індивідуальної взаємодії містить нове розуміння професійної підготовки фахівців системи управління, розвитку та саморозвитку студентів, забезпечує системне, безперервне засвоєння змісту навчального матеріалу, практичних навичок.
У технології програмованого навчання домінують алгоритмічні процеси. Алгоритм-вказівка, що визначає коло операцій, які треба послідовно виконувати з метою розв'язання завдань певного класу. Алгоритм-ці система розумів і правил виконання низки дій, він являє собою інформацію й одночасно з цим забезпечує можливість обробки інформації.
У 50-ті роки американський психолог Скіннер запропонував концепцію програмованого навчання, головним елементом якого стала програма як упорядкована послідовність рекомендацій (завдань), що передаються за допомогою дидактичної машини або програмованого посібника. Залежно від характерові навчання й передбачуваних відповідей, розрізняють лінійні, розгалужені та змішані програми. Програми передбачають керування процесом засвоєння знань кожним учнем, але не враховують ані індивідуальних особливостей, ані рівня розвитку тихнув, хто навчається.
Аналіз особливостей технології програмованого навчання обумовлюється тім, що вона:
1) забезпечує стабільне підсилення діяльності тихнув, хто навчається;
2) зменшує можливість пропусків (прогалин) у знаннях, труднощів у навчанні, здійснює безпосередній зворотний зв'язок для виявлення труднощів тихнув, хто навчається, і недоліків самої програми, має місце постійний контроль:
3) сприяє індивідуалізації темпові навчання та міри допомоги;
4) має виховуюче та розвиваюче значення, оскільки воно побічно сприяє працездатності, пунктуальності, послідовності.
Технологія програмованого навчання вважається початком нової технології навчання, яка має тенденцію до гармонійного поєднання в дидактичному процесі традиційного, проблемного та програмованого навчання. Ідея поєднання знайшла свою реалізацію в технології модульному навчанні.
Розглянуті вище ідеї знайшли свою реалізацію в технології модульного підходу до навчання. Модульний підхід, базуючись на автономних порціях адаптованого навчального матеріалу до інтелектуальних можливостей тихнув, хто навчається, дає змогу більш самостійно, або зовсім самостійно працювати із запропонованою індивідуальною програмою, яка містить цільовий план дій, банк інформації і методичне керівництво щодо шляхів досягнення поставлених дидактичних цілей.
Дидактичний процес, який дістав назву модульного, будується на основі застосування системи принципів:
модульності навчання
характеризується структурованістю навчального матеріалу, його відповідністю дидактичним цілям, гнучкістю, варіативністю, зв'язком змісту навчального матеріалу з процесуальною стороною навчання;
—індивідуалізації навчання
—передбачається вільний вибір засобів, темпові, годині навчання, одержання індивідуальної допомоги;
суб'єктивної ролі того, хто навчається,
обумовлює цілеспрямовану та вибіркову діяльність, оптимальний варіант якої обирається самостійно;
усвідомлення перспективи
передбачення у свідомості результатові, на досягнення якого спрямовано дії;
зворотного зв'язку
забезпечення оперативного контролеві і самоконтролеві;
завершеності навчання
забезпечення розумів для оволодіння кожним навчальним елементом на заданому рівні.
Модульна технологія навчання визначається, як засіб організації навчання, спрямований на структурування елементів теоретичного і практичного знання на прості незалежні одиниці. Такий розподіл змісту в практиці навчання не є новим, але є новою позначка такого розподілу, тобто створення основи для прогресу шкірного, хто навчається.
Модульний підхід до навчання передбачає застосування сукупності засобів, методів та прийомів, які допомагають розширити та модернізувати знання, уміння і навички залежно від своїх індивідуальних можливостей.
Рушійною силою пошуків нових технологій навчання була і є впевненість у тому, що треба реалізовувати ідеї індивідуалізації навчання.
Дослідження багатьох учених - Б.М. Ананьєва, П.П. Блонського, Л.С. Виготського, Л.В. Занкова, В.А. Крутецького та ін. свідчать, що індивідуалізація навчання обумовлює таку організацію навчального процесу, при якій здійснюється вибір способів, прийомів, темпові навчання з урахуванням індивідуальних особливостей тихнув, хто навчається, та рівня їх здібностей до навчання.
Література
1.Аркас Микола. Історія України – Русі. - К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України <<Про внесення змін і доповнень до Законові Української РСР ”Про освіту”>>//Законі України / Верховна Рада України, Інститут законодавства. - К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.