З другого боку, велике занепокоєння у Товариства викликає засилля тих, переважно американських, фільмів, які в рангу найвищої насолоди нашій молоді пропонують убивство, тваринний секс, оспівують подвиги “надлюдини”, що позволяє собі все і нікому не підзвітна. Такі кінострічки не лише шкідливі та небезпечні для виховання нашої дитини. Вони насправді є чужими українській душі і сприяють негативним мутаційним процесам у нашій свідомості, ведуть до становлення людини космополітичного світогляду, а водночас морально розбещеної, не здатної до саморегламентації.
Другий Конгрес Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім. Ващенка звертає увагу президента України Леоніда Кучми, урядових структур, педагогічної громадськості, всього нашого народу на те, що існуючий стан на нашому телебаченні суперечить статті 17 Конвенції про права дитини (1989), де йдеться про її право на захист від шкідливої інформації, і закликає зробити все можливе для морального і національного очищення екрану центрального телебачення, як і телебачення на місцях. Сьогодні - це дуже сильний чинник виховання і, якщо він діятиме всупереч національним цілям, то це заподіє великої шкоди державності і моральному здоров”ю нашого народу.
На початку червня 2000 року у Києві відбувся 3-ій Конгрес Всеукраїнського Педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, в роботі якого взяла участь і делегація Львівської обласної організації. Голова Всеукраїнського Педагогічного товариства акад. Анатолій Погрібний у своїй доповіді відзначив роботу Львівської організації як кращу в Україні. Член її правління, професор Дрогобицького педагогічного університету ім. Івана Франка Омелян Вишневський був нагороджений медаллю Григорія Ващенка і дипломом, а голова секретаріату організації Оксана Гентош була визнана кращим освітянином 1999 року, нагороджена грамотою і відзнакою.
3-ій конгрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Григорія Ващенка пройшов за обставин коли напруга і навіть загроза процесу державотворення нажаль не послабились. А. Погрібний підняв питання про те, що наша Україна повинна бути українською, з усією повнотою прав, а не якимось дублікатом російської держави. І навіть у той час, коли з дня проголошення незалежності минуло вже майже 10 років мова про переважання російської культури, мови та освіти звучала актуально. А. погрібний навів яскравий приклад того, що нам, українцям, агресивними, брутальними і цинічними діями нав’язують російську культуру. Таким прикладом стало вбивство у Львові, місті, де здавалося б позиції українства надзвичайно сильні, українського композитора - Ігора Білозіра - вбивство за українську пісню, за українське слово. Він як і Ващенко стверджував, що доки не буде здійснюватись курс на утвердження українських національних портретів, доки національна ідея не сповниться тривким національним змістом, доти не збудується українська національна держава.
Мова велася і про деякі позитивні зміни в освітній системі, про те, що створюються нові освітні програми, видаються нові підручники, де викладено нові підходи в педагогіці, про вивільнення дедалі більшої частини вчительських кадрів від ідеологічної запеленгованості імперських часів.
Йшлося і про те, що видатний педагог Григорій Ващенко був великим українським державником, він свою педагогічну думку спрямував у прoцесі українського державотворення, і тому, коли останнє нарешті знову уможливилося, він, маючи незначні заслуги як педагог, зростає поза тим у символ того, якого спрямування та характеру має бути сьогодні освіта й виховання в Україні. Товариство наголошувало, що пропагуючи ідеї Ващенка, воно іде в авангарді тієї педагогічної думки, яка потрібна Україні, аби вона зростала в міцну європейську державу.
На 3-ому конгресі неодноразово наголошувалось, що державницькі концепції освіти й виховання Григорія Ващенка повинна належно дотримувати і держава. Оскільки держава того не робить ту місію намагалося здійснити Товариство, тому виокремили головні завдання, які ставило перед собою Товариство: заходи, щодо повернення спадщини Ващенка в Україну та її популяризація серед освітян, тому до двох виданих раніше томів “Виховний ідеал" (1995) та “Загальні методи навчання” (1997) додалося ще два томи - третій (“Виховання волі та характеру", 1999) та четвертий - (“Праці з педагогіки і психології”, 2000).
Спадщина Г. Ващенка ще чекає свого глибинного і системного вивчення. Потреба в ньому зростатиме залежно від темпів нашого духовного, національного і демократичного поступу. Як вже про те мовилося, значущість цього педагога полягає у тому, що він, як ніхто інший у ХХ ст., увібрав у себе багатовікову українську педагогіку, оберігав її і розвивав далі. І власне у цьому сенсі можемо стверджувати, що його педагогічна спадщина містить у собі цілісну систему поглядів на освіту й виховання молоді. Відтак освоєння цієї спадщини означає повернення нашої педагогіки до самої себе, до втраченої власної ідентичності, природної рівноваги і гармонії, а відтак і до єдності з власною традицією та зі світовою педагогічною думкою.
Погляди Г. Ващенка на майбутнє педагогіки і її велику роль у суспільстві викладені у “Додатку“ до “Загальних методів навчання", написаному в стилі заповіту. “Віримо, - пише він тут, - що розум і добро візьмуть гору над хижацькими інстинктами і злом. Після тяжкої боротьби кінець-кінцем настане справедливий лад на Землі і настане всесвітня воля. Але справжня свобода накладає й обов’язки, і чим більша перша, тим більші й другі. Відповідно до цього має розбудовуватися і педагогіка майбутнього “.9,73 З курсової роботи бачимо, що педагогічний світогляд Г. Ващенка зорієнтований на християнську стратегію виховання, пріоритетною рисою його педагогічної творчості є орієнтація на духовне життя людини, а її виховання він трактує як розвиток душі. Водночас порятунок він бачить у відродженні моральності і в прийнятті людиною пріоритету духовного над матеріальним. Так, зрештою, він бачить взагалі шлях порятунку людства перед небезпекою вселюдської катастрофи, включаючи процеси екологічні. Варто також підкреслити, що тут Г. Ващенко залишається оптимістом і вважає, що ідеї християнського гуманізму діють все з більшою і з більшою силою.
У розділі “Система цінностей та зміст виховання" до найважливіших цінностей виховання Ващенко відносить моральність (сфера вселюдського життя), патріотизм (сфера національного життя), громадянськість (демократизм) (сфера цивільних стосунків), родинність (сфера стосунків між членами сім’ї), характерність (сфера індивідуального життя) і природосвідомість (ставлення людини до природи - власної і природи довкілля). Із розділу “У пошуках методичного інструментарію” розуміємо, що Г. Ващенко - прихильник таких форм і методів навчання, які передбачають самостійну творчу діяльність учня і що високо ставить виховне значення праці, вважає її чинником виховання в людині працьовитості як риси характеру, а також наголошує на виховній функції українознавства. Вивчаючи діяльність Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім.Г. Ващенка, розуміємо, що йому, Товариству, довелося вивчити і відчути болючі питання нашої теперішньої освіти і нашого виховання, а відтак шукати відповіді на них - власне у спадщині Г. Ващенка і його однодумців, і бачимо, що одним з перших завдань Товариства є відродження спадщини педагога - видання та перевидання його творів, які так необхідні нам, теперішнім і майбутнім учителям.
Історична пам'ять є нашим ресурсом на майбутнє, вона може мобілізувати кожного індивідуума до продуктивної праці. Спогади про падіння, невдачі і поразки не можуть паралізувати волю діяльних людей. Варто лише проаналізувати здобутки і помилки, виокремити проблеми і рухатись вперед. Кожен повинен зрештою нести свою частку моральної відповідальності за майбутнє.
1. А. Погрібний. виховний ідеал педагога - державника: Григорія Ващенка // Освіта, 1998. - № 29-30. с. - 1-3
2. А. Погрібний. Доповідь на 3-ому Конгресі Всеукраїнського Педагогічного Товариства ім. Г. Ващенка // Освіта, 2000 - №60. - с.2-3,7
3. А. Погрібний. Григорій Ващенко: Віхи біографії // Освіта, 2003. - №12. - с.8
4. Васянович Г.П. Проблеми фізичного виховання молоді у педагогічній спадщині Ващенка. - Львів, 2000. - 60с.
5. Ващенко Григорій. Вибрані педагогічні твори - Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1997. - 214с
6. Ващенко Григорій. Виховання волі і характеру: Підручник для педагогів / Редкол.: А. Алексюк та ін.; Передмова В. Герасименка. - К.: Школяр, 1995. - 385с.
7. Ващенко Григорій. Євангеліє ідеальної людини // Практична психологія та соц. робота, 2000 - №2-3. - с.150-154
8. Ващенко Григорій. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, виховників, молоді та батьків.Т. І.3-є вид. - Полтава: Полтавський вісник, 1994. - 191с.
9. Ващенко Григорій. Загальні методи навчання: Підруч. Для педагогів. - К., 1997. - 415с.
10. Ващенко Григорій. Все в ім’я людини, для її блага.К., Політвидав України, 1997.
11. Ващенко Григорій. Тіло виховання як засіб виховання волі і характеру. - Мюнхен: Авангард, 1956.
12. Герасименко В. Співець людини, волі й України: - про працю Григорія Ващенка Виховання волі і характеру // Освіта, 1999. - №53. - с-2
13. Гордість національної педагогіки: Сценарій виховання людини. Слово про життя і педагогічну діяльність Григорія Ващенка // Освіта, 2005. №50-51. - с.6-7
14. З творчої спадщини великого педагога.: Г. Ващенко // Освіта, 2000. №60. - с.5-6
15. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник - Київ.: Центр навчальна літ-ра, 2003
16. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д. Т Історія української школи і педагогіки: навч. посібник. / За ред. О.О. Любара. - К.: Т-во “Знання”, 2003
17. Львівська обласна організація Всеукраїнське педагогічне товариство імені Григорія Ващенка // Г. Ващенко: повернення в Україну, 2000
18. Світогляд і віра видатного педагога - державника: Г. Ващенко // Слово Просвіта, 2003. №15. - с.6
19. Сисоєва С.О., нариси з історії розвитку педагогічної думки: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літ-ри, 2003. - 308с.
20. Персоналії в історії національної педагогіки 22 видатних українських педагогів: Підручник / А.М. Бойко, В. Д Бардіцнова та ін; Під заг. редакцією А.М. Бойко - К.: ВД “Професіонал”, 2004