Про діяльність окремих осередків Товариства можна говорити багато. Ось хоч би осередок Педагогічного товариства у львівській СШ № 72, де регулярно проводяться конференції вчительського Клубу “Українська педагогіка в особах". У квітні цього року провели виїзне засідання в педагогічному училищі міста Самбора, присвячене Г. Ващенку.
Своє найважливіше завдання сьогодні Товариство вбачає у тому, щоб донести до вчителя потрібну йому книжку, допомогти розширювати горизонти знань, змінитись самому і змінювати світ навколо себе. Працює на громадських засадах, не очікуючи ані визнання, ані нагород. Звичайно, що інтелектуальний потенціал Товариства міг би використовуватись раціональніше, однак, існують проблеми. Корисні ініціативи людей часто не можуть бути реалізованими через нестачу коштів, відсутність власного приміщення. За 5 років досить помітної у Львові діяльності особливої зацікавленості збоку влади чи підтримки Товариство не дочекалося, на листи з приводу виділення приміщення надходять відписки або залишаються вони без відповіді. Зрозуміло, що для міської влади громадська організація, та ще діяльна - то зайвий неспокій, що багато педагогів взагалі і не читали нічого з Ващенка. Однак життя не стоїть на місці, і так чи інакше, нове знайде свою дорогу. І те, що імя Григорія Ващенка повернулося на Батьківщину, що його праці сьогодні може прочитати і використати вчитель - найкращий цьому доказ. Та найважливіше - злам у свідомості багатьох педагогів, які впізнали Ващенка.
Однією з важливих сторін діяльності членів Товариства стали спільні з Церквою зусилля, щодо впровадження у школи християнської етики, як однієї з ланок у системі національного виховання. Чи треба ще сьогодні когось переконувати в тому, що виховання дитини на засадах християнської моралі, в якій сконцентровані найвищі цінності людської цивілізації, єдине приводить до становлення національно свідомого і відповідального громадянина, для якого найвищою потребою життя є служіння Богові і Україні? У Львові ще з 1992 року педагогами та катехитами було опрацьовано кілька експериментальних програм і підготовлено групу вчителів християнської етики. В деяких школах факультативно проводились уроки з основ християнської моралі. Відсутність законодавчої бази і відповідних рішень влади не дозволяли запровадити християнську етику як навчальний предмет. Усвідомлюючи це, Товариство шукало шляхів, контактів з людьми, розуміння влади. Доводилось витрачати чимало зусиль на дискусії, долати недовіру, упередження, спротив, часом відверте несприйняття.
Все-таки у жовтні 1996 року при обласному управлінні освіти розпочала роботу комісія, яка творчо опрацювавши попередні експериментальні програми, створила наскрізну програму для 1-11 класів і найважливіше - наповнила її українським змістом. В комісії разом з педагогами співпрацювали духовні особи, представники різних конфесій. Існувало чимало видимих та невидимих перешкод та труднощів. Створена у 1996 році обласна комісія тепер є постійно діючою.
Завдяки ініціативі Педагогічного товариства ім. Ващенка, особистій участі його членів у підготовці відповідного документа сесія Львівської обласної ради 7 жовтня 1997 року прийняла рішення християнської етики у загальноосвітніх школах Львівщини.
Сьогодні це одна із сторінок нашої історії. Діти вивчають християнську етику в школі, а вчителі за спеціальною програмою набувають знань при Львівській Богословській академії та обласному інституті освіти. Багато доводиться розв’язувати проблем, але переконаність у незворотності вибраного шляху додає оптимізму. Цього року працювали курси для вчителів Східної України у Донецьку. У справі підготовки вчителів з християнської етики є чимало проблем. Основний тягар щодо організації курсів для вчителів - підготовка документації, розробка навчальних планів та програм, оплата праці лекторів, забезпечення слухачів навчальними матеріалами - взяла на себе Церква. Проте така важлива ділянка не може бути справою лише Церкви, вона також повинна стати турботою держави. Вчитель християнської етики повинен бути зрівняний у правах і можливостях з іншими вчителями - предметниками, а предмет “християнська етика" зайняти рівноправне місце поряд з іншими предметами у навчальних планах школи.
Зараз український народ повинен переосмислити та проаналізувати свої надбання, глибоко пізнати неоціненний скарб яким є християнська культура та українська педагогічна спадщина. Педагогічне товариство ім. Ващенка має широке поле діяльності. Вивчати самим і заохочувати до знання інших, поширювати і пропагувати педагогічну літературу, організовувати семінари, конференції, круглі столи, наповнювати національним змістом навчально-виховну роботу з молоддю. Сьогодні в найбільшій мірі педагог несе відповідальність за майбутнє. Однак, матеріально зубожілий і пригнічений вчитель все ще відчуває себе невільником обставин, побоюється відстоювати власну позицію, висловлювати власні думки. Тому, ще більша відповідальність лягає на політиків, діяльність яких призводить до появи законів та рішень, згідно з якими погіршується життєвий рівень значної частини громадян; зокрема педагогів, і змушують їх вести виснажливу боротьбу за існування, а з іншого боку, витворюють у державі атмосферу мовчазної приреченості і соціальної апатії. Чи може невільник виховати вільну людину? А ми ж прагнемо волі справжньої, не декларованої для себе і своїх нащадків. Проте самих лише прагнень замало, потрібні дії. А якраз дії - мізерні і малоефективні, радше переважає бездіяльність. Бо інакше як розцінювати споглядальну позицію громадян, зокрема інтелігенції, яка з різних міркувань погоджується з існуючим станом речей? Чи все тут гаразд з мораллю та моральною відповідальністю?
Вчитель, як ніхто інший болісно відчуває суспільні проблеми через доторкання до дитячої душі і розгублено розмірковує, як діяти. Можливо, що уважне прочитання виданих Педагогічним товариством ім. Ващенка книжок у Львові та Києві, може подати вчителеві стежину надії та відкрити перспективу майбутнього. Діяльність Педагогічного товариства у Львові є доказом того, що активні громадські організації не лише виконують цікаві завдання, забезпечуючи потреби окремих соціальних груп людей, а й надають можливість для самореалізації кожній особі, яка цього прагне і стає членом організації. Крім цього, громадська організація - це спільнота небайдужих однодумців, об’єднаних конкретною метою.
На Конгрес для обговорення найболючіших проблем з розвитку освіти з’їхались делегати з 23 областей України, включаючи Крим. Звітну доповідь про діяльність Товариства проголосив його голова проф. А. Погрібний. Були акцентовані першочергові завдання організації. Це - обстоювання засад української національної освіти, її підпорядкованість справі побудови Української держави, освоєння та пропагування, захист системи освіти та виховання, що її створили видатні українські педагоги Сковорода, Ушинський, Грінченко, Русова, Ващенко, Огієнко, Волошин, Сіропол, Сухомлинський та інші, видання творчої спадщини Г. Ващенка (близько 10 томів), захист правово-економічних інтересів українських освітян, протистояння антиукраїнським, антидержавницьким та неокомуністичним тенденціям в освіті.
Для досягнення цих цілей товариство розробляє власний проект реформування та демократизації освіти в Україні, публікує заяви, звернення, спрямованi проти антинаціональних тенденцій в освіті України, організовує лукції, науково-практичні конференції, семінари, співпрацює з педагогічними установами, творчими спілками, державними й громадськими освітньо-культурними закладами.
У рамках відкриття ІІ-ого Конгресу відбулася презентація двох видань Товариства, які щойно з'явилися друком. Це - фундаментальна праця Григорія Ващенка “Загальні методи навчання", що не має аналогів в українській педагогіці (вийшла ця книга як другий том творів Ващенка, першим була його книга “Виховний ідеал" - 1995), та книга новаторських педагогічних концепцій “Концептуальні засади демократизації та реформації системи освіти в Україні”, у якій відомі українські педагоги академіки Академії наук вищої школи в Україні А. Алексюк, П. Кононенко, В. Майборода, А. Погрібний, М. Стельмахович, проф. О. Вишневський пропонують увазі державних інституцій, науковцям, широкій педагогічній громадськості, всім, кого хвилює нинішній стан освіти в Україні свій погляд на стан виходу з кризи в галузі, починаючи із необхідності реформування управління освітою. Товариство, підкреслювалося на Конгресі, домагатиметься втілення цих концепцій у життя. У найближчих планах Товариства - заходи стосовно практичного впровадження розроблених та узагальнених Г. Ващенком методів навчання, видання його праць, розвінчування рецидивів комуністичного тоталітаризму в царині освіти.
Прийняті Конгресом документи привертають увагу до критичного становища, в якому перебуває національна освіта в Україні, пропонують шляхи виходу з нього. Головою Товариства знову обрано проф. Анатолія Погрібного. Заступниками голови Товариства - Омеляна Коваля, Ольгу Коноваленко, Богдана Павліва. До складу президії увійшли А. Алексюк, В. Герасименко, Л. Глухівський та ін.
Зібравшись на свій Другий конгрес, Всеукраїнське Педагогічне Товариство ім. Ващенка серед інших проблем обговорило стан виховного впливу нашого телебачення. Учасники з глибокою стурбованістю констатували, що екран телебачення, нерідко задовольняючи духовні і політичні потреби антиукраїнських сил, негативно впливає на формування морального і національно-державницького світогляду нашої молоді.
З одного боку, він переповнений російськомовними передачами, включаючи передачі для дітей дошкільного віку. Українська дитина не зможе відродити свою ідентичність, допоки рідна мова не займе у її свідомості домінуюче місце. Сьогодні наш екран робить все, щоб цього не сталося. Конгрес вважає, що кожен громадянин має право говорити такою мовою, якою він бажає, в тому числі і з кореспондентом, але в український ефір повинна виходити лише мова українська - відповідно дщо статті 10 Конституції України - якщо потрібно - вдаючись до перекладу. При цьому Товариство не заперечує потребу російськомовних передач, але негативно ставиться до передач змішаних.