Актуальність. Останніми роками було висунуто пропозиції щодо створення в школі нової системи трудового навчання, яка поєднала б усе краще, що було нагромаджено досвідом трудової підготовки підростаючого покоління, і водночас була позбавлена недоліків відомих систем трудового навчання.
Проте поки що не створено такої системи трудового навчання, яка б повною мірою відповідала сучасним вимогам до трудової підготовки молоді. Тому системи трудового навчання, що застосовуються тепер у загальноосвітній школі, справедливо піддаються критиці.
Поняття "система трудового навчання" виникло у період кустарного та фабричного виробництва.
Наступним етапом у історії розвитку суспільного виробництва стала його індустріалізація. Розглянемо, чи не відбулась трансформація поняття "система трудового навчання" у цей період, в який було створено систему трудового навчання ЦІП та операційно-комплексну систему.
На той час почалась небувала за розмахом та темпами реконструкція народного господарства нашої країни, яка здійснювалась на новій технічній основі - основі індустріалізації.
У цей же час посилюється увага до вивчення природи трудових процесів з боку фізіологів та психологів. Усе це стало об'єктивною основою для трансформації поняття "дидактична система трудового навчання", яке, на нашу думку, знайшло своє відображення у системі трудового навчання, розробленій Центральним інститутом праці (ЦІП).
Предмет дослідження – системи професійного навчання.
Об`єкт дослідження – застосування сучасних систем професійного навчання.
Мета даної роботи полягає в аналізі сучасних систем професійного навчання.
Завдання роботи:
1) проаналізувати розвиток систем професійного навчання;
2) розглянути класифікацію систем професійного навчання;
3) охарактеризувати організаційно-методичні основи застосування сучасних систем навчання.
Методи дослідження: історично-ретроспективний метод, аналіз педагогічної та методичної літератури, синтез, узагальнення.
О.К. Гастєв, директор Центрального інституту праці, написав ряд капітальних праць, у яких розкриваються основні вихідні положення розпочатої під його керівництвом роботи з наукової організації праці ("Трудові установки", "Як треба працювати", "Установка виробництва методом ЦІП", "Нормування і організація праці" та ін.).
Розробка методики трудового навчання становила одне з головних завдань у діяльності Центрального інституту праці. Цьому питанню було присвячено ряд теоретичних праць співробітників інституту.
Центральний інститут праці розробив та видав цілий ряд методичних посібників з підготовки таких професій, як токар, слюсар, фрезерувальник, штукатур, маляр, столяр тощо.
Вся ця література дає можливість створити цілком об'єктивне уявлення про суть системи навчання ЦІП та дати їй оцінку з точки зору трансформування поняття "система трудового навчання" та сучасного стану теорії формування трудових умінь та навичок [12].
Метод навчання ЦІП являє собою систему тренувань, спрямованих на створення у людини трудових установок, що утворюють у відповідних сполученнях виробничі прийоми.
Суть методу навчання ЦІП визначається такими основними моментами:
1. Точне формулювання кваліфікаційної характеристики робітника (на основі аналізу виробничого процесу).
2. Побудова спеціальної системи тренувальних вправ.
3. Розробка детальних інструкцій для інструктора та того, хто навчається.
4. Точно розрахована організація всіх установок та режимів при навчанні. Тренувальні вправи поділялись за своїм основним призначенням і
розташовувались у процесі навчання в такій послідовності: 1) вправи з виховання рухової культури, 2) вправи на створення біологічних установок, 3) вправи на встановлення зв'язків, 4) вправи на закріплення виробничих прийомів, що утворилися у процесі попередніх вправ.
Мета вправ з виховання рухової культури - створити в учнів передумови у нервово-м'язовому апараті до певних рухів. Вправи, як правило, не пов'язуються з виробничими процесами, а проводяться в умовах імітації цих процесів. Так, при навчанні рубання металів починають з того, що учневі дають у праву руку палицю, пропонують витягнути руку горизонтально і робити лише кистьові рухи вгору та вниз.
Вправи на створення біологічних установок, на відміну від вправ з виховання рухової культури, мають уже певні зв'язки з відповідними виробничо-технічними умовами роботи. Так, при навчанні робочого руху при обпилюванні користуються імітованим напилком (дерев'яним), проте можна користуватися і справжнім напилком, але без насічки.
У процесі трудового навчання за системою ЦІП застосовувались такі біологічні установки: статичні (стойка), хватальні (хватка), руховоконструктивні (конструкція рухів), темпові (теми), силові (сила), координаційні (координація рухів), точнісні (точність рухів) [14].
Правильній послідовності у засвоєнні установок надається великого значення. О.К. Гастєв відзначає у зв'язку з цим, що установки, розташовані у певній градації, "у певній системі, створюють певну школу формування прийомів. У прийомах спочатку розкривається загальна рухова культура, потім конструкція руху, далі темп або швидкість, потім дається уточнення конструкції, що має назву влучності рухів. На основі всього цього в дію включається певними наростаючими дозами сила і, нарешті, все це разом організується у систему певних координацій".
У процесі вправ на встановлення зв'язку між біологічними установками формувались виробничі прийоми, відбувалось це у спеціальних імітаційних умовах, які, на думку авторів системи ЦІП, повинні оберігати окремі біологічні установки від руйнування та сприяти створенню зв'язків між ними.
Так, при навчанні рубання металів проводились спеціальні вправи з рубання зубилом дерев'яної цурки. Вважалось, що в такому разі, виконуючи несильні удари, учень успішніше оволодіє прийомами, зв'язавши окремі установки.
Вправи на закріплення виробничих прийомів проводились у натуральних умовах, причому робота учнів поступово ускладнювалась. Наприклад, обпилювання починалось із застосування напилків, які не знімають великої кількості металу (бархатних), після цього учні переходили до личкувальних напилків і, нарешті, до драчових.
Зазначені основні моменти системи ЦІП ґрунтуються на деяких основних теоретичних положеннях, висунутих О.К. Гастєвим.
Якщо говорити про методику навчання за системою ЦІП як про систему технічних та організаційних засобів, що сприяють формуванню в учнів виробничо-трудових прийомів, то й тут треба визначити певні принципові особливості.
У процесі навчання широко застосовувались технічні засоби різних видів, починаючи з простих шаблонів і кінчаючи складними тренажерами.
Навчальний процес проводився за документацією, серед якої особливе місце займала інструкція, що розроблялась окремо для інструктора (головним чином у першому періоді навчання) та учня (у другому та третьому періоді навчання).
Інструкції охоплюють усі елементи роботи установку учня, його трудовий режим та ін.
У період самостійної роботи учні складали технологічні картки, виходячи з креслення виробу та технічних вимог.
Центральний інститут праці ставив перед собою завдання не лише формувати в учнів навички робочі (виконавчі), а й організаційні. Це підкреслюсгься у праці Л.І. Коваленкова: "Готувати робочу силу - це не значить тільки її відтворювати. Це значить обновлювати робочий склад так, щоб він був схильним до раціоналізації та реконструкції виробництва, сам брав участь у його раціоналізації та реконструкції". З цією метою було виконано аналіз функцій робітника і встановлено, що для будь-якої професії вони можуть бути розчленовані на такі елементи: розрахунок (проектування, планування виробничого процесу та порядку його виконання), установка (вибір та розстановка обладнання і робочої сили, підготовка, необхідних матеріалів та інструменту, установка самого робітника та ін.), обробка, контроль [4].
Система ЦІП привчала робітника підходити до змісту своєї діяльності аналітичне, розкривала перед ним всю механіку його роботи, якою б складною вона не була. Таким чином закладалась основа дальшого невпинного зростання робітника, якою б не була в майбутньому його функція на виробництві. Приступаючи до вивчення суті та змісту трудового навчання за системою ЦІП, ми ставили перед собою завдання визначити, чи слід розглядати досвід Центрального інституту праці у трудовому навчанні як щось нове з точки зору поняття "дидактична система трудового навчання".
Спираючись на щойно наведені факти, можна розв'язати це завдання. Проте спочатку треба уточнити термінологію, яку застосовували працівники ЦІП для характеристики свого досвіду.
У більшості праць, виданих у той час, коли ЦІП очолював О.К. Гастєв, мова йде про метод навчання ЦІП. Так називаються навіть самі книжки.
Проте, як це добре видно з книжки Є.А. Петрова, метод навчання ЦІП як поняття не збігається з поняттям "дидактична система трудового навчання", що було сформульовано у попередньому розділі. Тут ідеться про систему тренувань, спрямованих на створення у людини трудових установок, що у відповідних поєднаннях утворюють виробничі прийоми. Отже, йдеться лише про перший період трудового навчання. Проте саме цей період визначав оригінальність нового досвіду, бо наступні періоди характерні також для інших відомих на той час систем трудового навчання (предметної, операційної та операційно-предметної). Очевидно, автори саме це й хотіли підкреслити, популяризуючи свій досвід.