Перший курс британського університету відповідає другому курсу американського й більшості європейських університетів. Навчання на ступінь бакалавра в британському університеті триває 3 роки. Четвертий рік дає студентам можливість одержати ступінь "бакалавра з відмінністю" (Bachelor with Honours). На факультетах медицини, стоматології й архітектури у всіх університетах навчання триває довше — до семи років. Перші два роки студенти вивчають широке коло базових предметів, а потім ще два роки присвячують спеціальним дисциплінам по обраному ними профілю. Така будова програми дає більше часу на те, щоб остаточно вибрати спеціальність. По закінченні двох першого років навчання студент одержує Diploma of Higher Education (DipHE). Після третього курсу присуджується ступінь бакалавра (Bachelor). [6, 59]
У США відсутня єдина державна система освіти, кожний штат вправі визначати її структуру самостійно. У систему освіти США входять: дошкільні установи, де виховуються діти у віці 3-5 років; початкова школа (1-8 класи), у якій навчаються діти у віці 6-13 років; середня школа (9-12 класи) із завданням навчання юнаків і дівчат у віці 14-17 років; навчальні заклади останнього рівня навчання, що входять у систему вищої освіти.
Середня школа в США зазвичай ділиться на два рівні — молодшу й дорослу, кожна по три роки навчання. У молодшій середній школі, як і на інших рівнях освіти, немає єдиних навчальних планів, програм, підручників. Кожний шкільний округ розробляє свої рекомендації до розподілу навчального часу, готує свої програми по окремих дисциплінах. Однак серед усього різноманіття простежуються загальні риси навчання в молодших середніх школах. Навчальний рік в школі США нараховує 170-186 днів; діти навчаються 5 днів у тиждень. Тривалість навчальних занять у день - 5-6 годин (з 8.30 до 15.30). Навчальний рік, як правило, ділиться на семестри. В 8-му класі з'являється система вибору предметів, а обов'язковими предметами є англійська мова, математика, суспільствознавство, природознавство, фізкультура з гігієною, музика й образотворче мистецтво, праця (для хлопчиків) і домоведення (для дівчат).
Старша середня школа є загальноосвітнім навчальним закладом. Учні закінчують школу, як правило, в 17-18 років. У практиці переважної більшості старших середніх шкіл навчальна програма зазвичай включає вивчення математики (2 роки), англійської мови (4 роки), природничих (2 роки) і соціальних наук (3 роки).
Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу у вуз. На початку дев'ятого року навчання всі учні проходять тестування на визначення"коефіцієнта розумового таланту". Якщо він виявиться нижче 90, то учню не радять вчитися на академічному відділенні, і йому краще вибрати якийсь практичний курс. Професійні профілі готують учня до безпосередньої практичної діяльності. Таким чином, закінчивши сеpедню школу, учні фактично мають зовсім різну підготовку.
У США не існує чіткого визначення самого поняття "вищий навчальний заклад". У принципі будь-який навчальний заклад, що здійснює подальшу підготовку після закінчення середньої школи, так званий "післясередній навчальний заклад" (postsecondary school), може із рівним ступенем ймовірності називатися "коледжем", "школою", "інститутом" або навіть "університетом". Вища освіта - одна із найдорожчих речей у США.
Процедура прийому і відбору абітурієнтів у вузи США залежить від їхньої престижності. У країні відсутні однакові вимоги до абітурієнтів. Зокрема, в одні вузи здійснюють добір шляхом конкурсних іспитів, співбесіди, тестування, для інших єдиною умовою є наявність середньої освіти. Загальною вимогою при вступі у вуз є подання документів про закінчення повної середньої школи; перелік вивчених у школі предметів і отриманих по них оцінок; загальна кількість балів по тестах, характеристики, результати співбесіди при надходженні.
Планового прийому й випуску фахівців у масштабі країни не існує. Кожний вуз формує студентський контингент по своїй системі, не піклуючись про те, чи закінчать всі повний курс і куди зможуть "саморозподілитися". Формально у вузи США приймаються особи в будь-якому віці. Строк навчання також не обмежений. Максимальна величина усереднених річних витрат на одного студента становить від 7000 доларів у державних до 15 000 доларів у приватних вузах.
Діти у віці від 6 до 15 років зобов'язані відвідувати початкову шестирічну школу, а потім трирічну молодшу середню школу. Діти з незаможних родин одержують дотації на оплату шкільних сніданків, медичного обслуговування й екскурсій. У кожному районі відвідування перебуває тільки одна школа даного рівня навчання, тому дитина приречена ходити тільки в неї. Втім, батькам надане право направляти своїх дітей у приватні платні заклади всіх рівнів навчання, однак у них діють досить тверді правила відбору.
У початковій школі вивчають японська мова, суспільствознавство, арифметику, природознавство, музику, малювання й ремесла, домашню творчість, етику, займаються фізичною культурою. У приватних школах етика частково або повністю може бути замінена вивченням релігії. Є також такий предмет, як "спеціальна діяльність", що включає клубну роботу, збори, спортивні заходи, екскурсії, церемонії та ін. [1, 164]
Після закінчення початкової школи дитина зобов'язана продовжити навчання в молодшій середній школі. Поряд з обов'язковими предметами (рідна мова, математика, суспільствознавство, етика, природознавство, музика, мистецтво, спеціальна діяльність, фізичне виховання, технічна майстерність і домоведення), учні можуть вибрати ряд предметів — іноземна мова, сільське господарство або поглиблений курс математики. Два роки тому в країні налічувалося 11257 таких шкіл (з них 661 - приватні), у яких навчалося 4,5 млн. дітей.
Наступний щабель на шляху у вуз — старші середні школи. Ці навчальні заклади діляться на денні (строк навчання - три роки), а також вечірні заочні (тут навчаються на рік довше). Хоча випускники вечірніх і заочних шкіл одержують еквівалентні документи про закінчення, 95% учнів воліють навчатися в школах денного типу. По профілю навчання можна виділити загальні, академічні, технічні, природничо-наукові, комерційні, мистецькі та ін. старші середні школи. Близько 70% учнів вибирають загальний навчальний план.
Прийом до старших середніх шкіл здійснюється на основі документа про закінчення молодшої середньої школи (Chugakko) і проходження конкурсу за результатами вступних іспитів. У старшій середній школі на додаток до обов'язкових загальноосвітніх предметів (японська мова, математика, природознавство, суспільствознавство й ін.) учням можуть запропонувати дисципліни на вибір, включаючи англійську і інші іноземні мови, а також технічні й спеціальні дисципліни. В 12 класі школярі повинні вибрати для себе один із профілів навчання.
Відповідно до приписання Міністерства освіти, науки й культури в середній школі останнього щабля використовується вузівська система оцінки знань. Це означає, що кожний учень повинен набрати не менш 80 залікових одиниць (кредитів) для одержання посвідчення про закінчення повної 12-річної середньої школи (Kotogakko). Навчальний рік у Японії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Він ділиться зазвичай на триместри: квітень-липень, вересень-грудень і січень-березень. Канікули в школярів бувають влітку, взимку (до й після Нового року) і навесні (після іспитів). У сільських школах, як правило, бувають фермерські сезонні канікули за рахунок скорочення літніх канікул. [1, 175-176]
Японські коледжі по статусі можуть бути прирівняні до наших середніх спеціальних навчальних закладів. Вони діляться на молодші, технологічні й коледжі спеціальної підготовки. Молодші коледжі, яких налічується близько 600, пропонують дворічні програми підготовки в області гуманітарний, природничих, медичних й технічних наук. Їхні випускники мають право продовжити освіту в університеті з другого або третього року навчання. Прийом до молодших коледжів проводиться на базі повної середньої школи. Молодші коледжі на 90% приватні і дуже популярні серед молоді. Число бажаючих вступити в них щорічно в три рази перевищує число місць. Близько 60% коледжів призначені тільки для жінок. У них вивчаються такі предмети, як домашні фінанси, література, мови, основи збереження здоров'я.
Вступити в технологічні коледжі можна після закінчення неповної або повної середньої школи. У першому випадку строк навчання становить 5 років, у другому - два роки. У коледжах цього типу вивчають електроніку, будівництво, машинобудування й інші дисципліни. [1, 181]
У Японії близько 600 університетів, включаючи 425 приватних. Загальна чисельність студентів перевищує 2,5 млн. чоловік. Самими престижними державними університетами є Токійський (заснований в 1877 році, має 11 факультетів), університет Кіото (1897 рік, 10 факультетів) і університет в Осаці (1931 рік, 10 факультетів). За ними в рейтингу стоять університети Хоккайдо й Тохоку. Із приватних найбільш відомі університети Тюо, Нихон, Васеда, Мєйдзи, Токай і Кансайський університет в Осаці. Крім них є значна кількість "карликових" вищих навчальних закладів, що нараховують 200-300 студентів на 1-2 факультетах.
Вступити в державні університети можна, тільки закінчивши повну середню школу. Прийом проводиться у два етапи. На першому етапі абітурієнти централізовано здають "Загальний тест досягнень першого щабля", що проводиться Національним центром по прийому до університетів. Ті, хто успішно склав тестування, допускаються до вступних іспитів, проведеним уже безпосередньо в університетах. Ті абітурієнти, хто одержав вищі оцінки по тестах допускаються до здачі іспитів у самі престижні університети країни. Варто підкреслити, що приватні університети проводять вступні іспити самостійно. Кращі приватні університети мають у своїй структурі початкові, молодші й старші середні школи й навіть дитячі садки. І якщо абітурієнт успішно пройшов весь шлях від дитячого садка до старшої школи в системі даного університету, він зараховується в нього без іспитів. [1, 193]