Полоцький брав участь у складанні «Академічних привілеїв» (1682 р.) – проекту Слов’яно-греко-латинської академії в Москві. Але відкрита вона була лише після його смерті. Діяльність Е. Славинецького, С. Полоцького та їх послідовників – українських і російських прогресивних суспільно – політичних і культурних діячів-значний крок у розвитку російської науки, літератури освіти.
Києво-Могилянська академія та україно-білоруські культурні зв’язки.
Київській академії належить визначне місце в історії україно-білоруських зв’язків. Уже в першій половині XVII ст. в Київській академії працювали і навчалися вихідці із Білорусії. Це – вчитель Сава Могильов’янин, ректор Київської братської школи Хома Ієвлевич, його брат студент Гнат Ієвлевич, відомий громадський і культурний діяч Симеон Полоцький.
В умовах коли частина українських і білоруських земель знаходилась під владою Польщі, діячі Академії велику увагу приділяли боротьбі з католицизмом та унією. Саме з Академії вийшла більша частина діячів, які, приймаючи чернецтво, направлялися єпископами, а також настоятелями православних монастирів у Білорусію, де була єдина православна єпархія в межах Польщі. Крім боротьби з католицизмом та унією, вони проводили там широку освітню діяльність. Це – Арсеній Берло, брати Йосип та Ієроній Волочанські, Михайло Козачинський, Амвросій Юшкевич, Георгій Кониський.
Студенти Академії виїжджали в Білорусію не лише для викладацької роботи. З приєднанням білоруських земель до Росії виникла потреба в освічених людях, які б могли зайняти різні громадські посади.
Просвітницька і суспільна діяльність в Білорусії посланців Києво-Могилянської академії, навчання в ній білоруської молоді, безсумнівно сприяли подальшому зміцненню традиційних культурних зв’язків між двома братськими народами.
Зв’язки Академії з Молдавією і Валахією
Києво-Могилянській академії належить визначне місце в розвитку і зміцненні культурних зв’язків українського народу із зарубіжними країнами, зокрема південнослов’янськими, а також Молдавією, Валахією, Румунією, Грецією, Угорщиною та іншими. Вже в XVII ст. вплив Академії як визначного просвітницького центру поширюється далеко за межі України. Цьому сприяє високий рівень навчання, авторитет київських вчених, поширення їх творів та підручників в інших країнах, активна наукова й освітня діяльність вихованців Академії за рубежем.
Певну роль відіграло й те, що Київська академія виступала як один із визначних осередків ідеологічної боротьби з католицькою реакцією, а також пропагувала ідею союзу християнських народів, і в першу чергу – слов’янських, проти турецької агресії. Великий вплив на пригнобленні Туреччиною й Австро-Угорщиною народи справили успіхи національно визвольної боротьби українського народу проти шляхетсько-католицької Польщі.
Оцінюючи міжнародні зв’язки Київської академії, видатний український письменник, вчений, революціонер – демократ І. Я. Франко писав, що вона «в значній мірі була інституцією інтернаціональною, якої вплив простягався за межі України».
Зміцненню і розширенню українсько-російсько-молдавських зв’язків у XVII–XVIII ст. сприяла діяльність Києво-Могилянської академії. Започаткував цю справу Петро Могила, син молдавського господаря, київський митрополит і протектор Київської колегії.
В 1640 році в Яссах була відкрита перша в Молдавії школа – Слов'яно – греко-латинська колегія. Її засновниками були посланці Петра Могили, очолювані визначним ученим, ректором Київської колегії Софронієм Почаським. Він же став першим ректором Ясської колегії.
В Ясській Слов'яно-греко-латинські колегії навчався наприклад, видатний молдавський учений, громадсько-політичний діяч М.Г. Мілеску Спафарій (1625–1708 рр). Згодом Мілеску Спафарій змушений був залишити Молдавію. До кінця свого життя він працював у Росії. Підтримував реформи Петра I, вніс значний вклад в розвиток вітчизняної наукової і суспільно-політичної думки.
До прогресивних діячів Валахії цього часу належав відомий просвітник, митрополит Валахії Антим Іверіану, грузин за походженням. Йому належать переклади граматики Мелетія Смотрицького румунською мовою (1697 р).
До числа відомих молдавських учених, що навчалися у Києво-Могилянській академії, належить також Дамаскін Римінський – перекладач багатьох слов'янських книг румунською мовою.
Зміцненню україно-молдавських культурних зв'язків сприяла також діяльність у Молдавії випускника Києво-Могилянської академії, полтавчанина Паїсія Величківського. Будучи настоятелем Нямецького монастиря, він створив при ньому школу перекладачів, заснував бібліотеку. У 1777році П. Величківський видав у Яссах «Слов’янську граматику», а також «медичні поради по людських хворобах» молдавською мовою.
Зв'язки Києво-Могилянської академії з іншими країнами
Зарубіжні зв'язки Києво-Могилянської академії носили різнобічний характер.
Зв'язки з Києво-Могилянської академії з європейськими науковими та освітніми центрами розширились в часи раннього Просвітництва. Едуард Вінтер, дослідник Просвітництва у Східній та Центральній Європі, писав, що Україна була в «неабиякій мірі вхідними воротами, через які Просвітництво проникало на Русь», і що важливу роль у розвитку і поширенні ідей відіграла саме Києво-Могилянська академія, яка була головною ланкою зв'язку між західною культурою і Східною Європою.
Тісними були зв'язки між українськими і німецькими просвітниками. Започаткував їх ще Інокентій Гізель. Протягом кількох років він листувався з німецьким просвітником Іоанном Гербінієм, який був ректором протестантської школи в Стокгольмі, а пізніше – у Ризі й Вільно. Гізель консультував Гербінія з питань історії Києва, зокрема Києво-Печерської лаври, наслідком чого була праця Гербінія «Сочинение о подземном Киеве». В ній виразно проявилися симпатії автора до українського народу.
Ряд учених Київської академії підтримували зв'язки з відомим центром Просвітництва в Німеччині – Галльським університетом, заснованим у 1692 році. Тут працювали такі визначні вчені, як Х. Вольф, Х. Томазіус, А.Г. Фронке та інші. Вивчати східні мови до Галле приїздили студенти з багатьох країн, у тому числі й з України. У 1730 році серед студентів-слов'ян, що навчалися в університеті, переважну більшість складали українці. Тут поповнювали свої знання з іноземних мов вихованці Київської академії С. Тодорський, В. Лащевський, Д. Нащинський та інші.
Утвердженню просвітницьких ідеалів як на Україні, так і в Росії сприяла діяльність видатного вихованця Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича. В умовах коли соціальні, національні та релігійні заборони панували над людським розумом, Ф. Прокопович сповідував своє рідне кредо гуманістів і просвітників: «Коли п’єш добре вино, не питай, звідки воно, а коли хтось порядна людина, не питай, хто її бог і де її батьківщина».
Ф. Прокопович підтримував тісні зв'язки з багатьма німецькими вченими. Так, він листувався з А.Г. Фронке, просив його надати підтримку юнакам із своєї школи, які виїжджали для навчання в Галльському університеті. Ф. Прокопович підтримував стосунки з Яблонським – кальвіністським вченим, президентом Академії наук в Берліні, Н.Б. Більфінгером – просвітником, філософом і природознавцем, автором атеїстичного твору «Гармонії тіла і душі», заборонені Ватиканом.
Співдружність українських і німецьких просвітників XVIII ст. є однією із славних сторінок в історії інтернаціональних зв'язків Київської академії. Певні контакти мала Київська академія з науковцями Угорщини. Поїздкам її вихованців у цю країну сприяла заснована у 1747 році у Токаї так звана Комісія для розведення винограду й заготівлі вин для царського двору. Її керівники, й зокрема полковник Гавриїл Вишневецький, виходець з України, запрошували студентів з Академії на посади перекладачів і настоятелів в Комісію і сприяла її поповненню.
В Угорщині здобували знання Григорій Сковорода (в 1775–1783 рр.), Іван Фальковський (1775–1783 рр.), Аарон Пекалицький та Анатолій Ставинський (1779–1782 рр.).
Безперечно, Київська академія мала зв'язки з іншими країнами. Долаючи національну й релігійну замкненість, що часто тяжіла навіть над кращими представниками тодішнього суспільства, Києво-Могилянська академія охоче запозичувала досягнення науки, культури та передової думки народів інших країн і ділилася своїми власними надбаннями. Це сприяло взаємному духовному збагаченню й культурному прогресові народів, зміцненню їх дружніх відносин.
Міжнародні культурні зв'язки Києво-Могилянської академії мають неабияке значення для оцінки і місця в історії світової культури.
Висновок
Як відомо, з 1615 до 1817 р. Києво-Могилянська академія (до кінця XVII ст. – колегія) була одним із найавторитетніших центрів європейської вищої школи. Випускники діставали фундаментальну підготовку в галузі гуманітарних, природничих, філософських та богословських наук, а також оволодівали кількома мовами.
Вихованці Києво-Могилянської академії несли духовність, знання, моральність по всій Україні. Вони заснували сотні шкіл, а також колегії у Кременці, Вінниці, Переяславі, Чернігові, Харкові. Величезний внесок випускників Києво-Могилянської академії також у розвитку культури та науки Росії, Білорусії, Валахії, Молдавії, Сербії та інших країн.
Сьогодні, через 175 років після закриття, Києво-Могилянська академія відродилась як незалежний міжнародний університет. Маючи честь вважатися спадкоємцями і продовжувати традиції Києво-Могилянської академії наш вуз нині постає як навчально-науковий заклад, покликаний сприяти розвиткові науки і культури України.