Загадка найбільше зацікавлює дітей, коли вона стає відправним моментом для бесіди про тварину, подію чи явище, для того, щоб учні здогадалися, яку нову тему вивчатимуть, щоб закріпити слова із словника, для логічних вправ і класифікації предметів тощо. Отже, в будь-якому випадку загадка на уроці допомагає справі виховання, навчання, розвитку мовлення і мислення дітей.
При вивченні іменника для розвитку творчих задатків учнів можна використати, наприклад, такі вправи:
До слів, які відповідають на питання хто?, дібрати слова, які відповідають на питиння що?
Садівник – сад;
тракторист – ...
лікар – ...
читач – ...
пекар – ...
Закінчити речення:
Собака Булька, кіт Мурчик – це (хто?).
Неділя, середа, четвер – це (що?).
Написати кілька назв предметів:
іграшки – лялька, кубики, м’яч;
звірі – ...
птахи – ...
інструменти –...
Відгадайте загадки, в зошити запишіть у дві колонки слова, що відповідають на питання хто? і що? Поясніть.
Прилетіли гості, сіли на помості, узялипо латі і зробили хату (птахи, гніздо).
За горами, за лісами золотий кружок встає (сонце).
За лісом, за пралісом біла вовна висить (хмари).
Зеленії ноги-косиці виросли вгору з землиці, а зубате головище коренем-вусом у землю свище (часник).
Біжить свинка, вирізана спинка, оглянеться назад, а й сліду не знать (човен).
Іде силач, на нім ловкач, за ним копач добувати калач (трактор, тракторист, плуг).
Відгадайте загадки, запишіть слова-відгадки, усно поставте питання до них, скажіть, кого або що вони називають.
Червонясту шубку має,
По гілках вона стрибає,
Хоч сама мала на зріст,
Та великий має хвіст,
Як намисто, оченята.
Хто це? Спробуйте вгадати (білка).
Я труд поважаю:
Все літо літаю
У поле, до гаю,
Збираю медок
із різних квіток.
Кого не злюблю,
того жалом колю(бджола).
Поясок ясний зіткала,
Небеса оперезала,
Після дощику з'явилася –
Ніжнобарвно заіскрилася (веселка).
Літом наїдається, а зимою висипається (ведмідь).
Кругле озерце ніколи не замерзає (око).
Вранці на сажень, в обід на п'ядень, а вечором через поле крадеться (тінь).
Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів (ніч, день).
Загадки відгадайте, випишіть із них власні іменники, поясніть, що вони означають.
Ішла Улита, черепком сповита,
Безрука, безнога, чотирирога (равлик).
Хлопець Мартин похилився через тин,
дівчина Галка: «Невже в тебе гарна шапка?» (Соняшник).
Кольорового стовпця;
Застругали ми з кінця,
Як побіг він до сторінки –
Зразу ж кинувся в танок,
І у зошиті в Маринки
Виріс песик та садок (кольоровий олівець).
Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;
Як упав – заіржав, увесь світ задрижав (грім).
Загадки відгадайте, іменники-відгадки запишіть, визначте, до якої групи за значенням вони належать.
Зразок: латаття – назва рослини.
Стоять красуні на воді,
Вінки в них білі й золоті (латаття).'
Сірий, та не вовк,
Довговухий, та не заєць;
З копитами, та не кінь (осел).
Влітку й взимку вбрання одне,
Та кличуть дітки завжди мене,
Щоб я на свято до них прийшла,
Цяцьок багато принесла (ялинка).
Зубів багато, а само не їсть,
Усе хапає, а собі нічого не залишає;
Де пройшло, там чисто стало (граблі)
Мене частенько просять, ждуть,
А тільки покажусь, – ховатии почнуть (дощ).
Сидить дід над водою та й киває бородою;
Хто йде – не мине, за бороду ущипне (горох).
Не електрика, не гас, світить всюди в нічний час (місяць).
Загадки відгадайте, іменники-відгадки запишіть, позначивши в дужках їх рід.
Яке взуття в огні гнеться,
А з ніг не скидається? (Підкова).
По полю бродить,
Зерно молотить,
Жне, косить –
Хліба не просить (комбайн).
Сторожем не служить, а всіх рано будить (півень).
Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту окремо (рукавиці).
Що можна бачити з заплющеними очима? (Сон).
Що воно за штука, що день і ніч стука? (Серце).
Не людина, а говорить (радіо).
Запропонований матеріал кожен учитель зможе використати залежно від своїх уподобань та рівня підготовки школярів на етапі формування або узагальнення знань, умінь і навичок.
Мовленнєвий розвиток молодших школярів, успішне опанування ними елементів знань із фонетики, граматики, орфографії відчутно залежить від інтересу до виучуваного, від того, наскільки в ході засвоєння матеріалу збуджувати емоції, творчу уяву дітей. Відомо, що вони міркують образами. Мовленнєві ж поняття, особливо граматичні, вирізняються абстрагованістю. За словами психолога Д.М. Богоявленського, це свого роду другий поверх абстракції, що надбудовується над уже узагальненими значеннями слів та речень. Звідси зрозумілі причини тих труднощів, які постають перед учнями при опануванні мовного матеріалу. Учитель має наблизити ці абстракції до дитячих уявлень про навколишнє, пропустити їх через чуттєвий досвід школярів, наповнити конкретними образами і, таким чином, створити умови для абстрактного мислення.
Досвід роботи творчих педагогів, результати нашого дослідження переконують, що ефективним способом усвідомлення мовного матеріалу є лінгвістичні казки, казки-оповідання, дотепні розповіді. Для дітей все це – казки. А цей жанр молодші школярі готові слухати, переповідати, обговорювати безкінечно, їх захоплює сюжет, вони з непідробним інтересом стежать за діями незвичайних героїв, за розвитком подій, роблять власні відкриття й узагальнення. Нові лінгвістичні поняття й терміни, що їх позначають, стають для школярів доступними, зрозумілими.
Суттєвим є й те, що зі змісту казки діти усвідомлюють практичну потребу засвоєная. матеріалу.
У роботі з лінгвістичними казками активізуються різноманітні аналізатори, смислові асоціації, мовлення.
Казка як засіб навчання може використовуватися на різних етапах уроку, в багатьох варіантах, наприклад:
1. Читання або розповідь казки учителем. Для активізації аналітико-синтетичної діяльності школярів можна супроводжувати це записами фрагментів казки на дошці. Діти охоче приєднуються до колективної розповіді та аналізу.
2. Слухання казки ілюструється окремими сценками, які грають заздалегідь підготовлені учні; заучуванням римованих рядків, казкових повторів тощо.
Для цього використовуються ще й стилізовані костюми чи окремі яскраві атрибути, виготовлені дітьми (букви, частини слів та ін.)
3. Інсценування казки.
«Казка — це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Вона починається уже з розповіді, вищий етап її – інсценування»,— писав В.О. Сухомлинський Драматизація як прийом навчання дає школяреві активне й ефективне сприйняття матеріалу. Діти беруть участь у втіленні уявного образу в реальний.
Абстрактні поняття стають живими чоловічками Хто? і Що?, Іменник – це мудрий чарівник зі своїми слухняними синочками Родами, бігають маленькі непосидючі хлопчики – Числа.
Для інсценування можна використовувати і класний ляльковий або пальчиковий (паперовий, пластиліновий) театр. Це помітно сприяє розвитку творчих задатків, уяви та мовлення учнів.
4. Складання казок.
Цю роботу проводять у різних формах – колективній, груповій, індивідуальній, причому після ознайомлення школярів з конкретним мовним матеріалом. Тоді казка допомагає глибше осмислити виучуване і водночас стає своєрідною перевіркою того, як діти розуміють засвоєне.
З огляду на складність теми вчитель може давати початок казки, окремі частини або пропонувати скласти її самостійно. У будь-якому разі після завершення роботи влаштовують обговорення, редагування, перевірку, вибирають кращу казку та, по змозі, інсценують її. Опанування матеріалу завдяки лінгвістичним казкам сприяє усвідомленню його через текст як мовленнєву одиницю. Учні охоче виконують тренувальні вправи, стають ніби співучасниками описаних у казці подій, допомагають своїм героям виконувати цікаві завдання, запропоновані класоводом.)
Сучасна система навчання дає можливість підвищити результативність уроку через організацію діяльності як усього колективу, так і кожного учня зокрема. Слід будувати урок так, щоб збільшити час самостійної роботи школярів. Адже самостійність учнів є важливою передумовою свідомого і міцного оволодіння знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, формувати індивідуальний спосіб мислення. За цієї умови навчання стає переважно активною самостійною діяльністю. Вчитель має змогу в цей час працювати з окремими дітьми індивідуально. Його роль під час такої роботи спрямовується на формування в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, допомагати товаришам. Поєднання виконання завдань з їх контролем поліпшує якість навчання, робить його надійно керованим, результативним.
Завдання для самостійної роботи мають бути спрямовані на розвиток мислення учнів, на зміцнення їхніх пізнавальних спроможностей, містити посильні труднощі, подолання яких потребує вольових зусиль. Самостійна робота – одна з найскладніших форм навчальної діяльності, тому учнів потрібно до неї готувати. Це можна робити за допомогою чітких стислих інструкцій, вказівок, показу зразка, колективної роботи, під час якої діти вчаться виконувати певні завдання. За таких умов навчання – не тільки повідомлення нової інформації, а й засвооєння прийомів самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, навичок дослідницької діяльності, вміння здобувати знання, узагальнювати, робити висновки. Вміти самостійно працювати – головне, чого учень повинен навчитися в початковій школі.