У методі порівняння поєднуються такі дії: виділення головних ознак зіставлення, співвіднесення їх, встановлення подібності і відмінності.
У методі узагальнення виділяють такі компоненти: відбір типових фактів, порівняння, переформулювання.
Метод конкретизації передбачає перехід від загальної теорії до конкретного її застосування, сходження від абстрактного до конкретного.
Метод доведення вимагає: визначення тези, вибір способів доказу, підбір аргументів, формулювання висновків, встановлення причинно-наслідкових зв'язків (роздуми, схеми, алгоритми).
Метод визначення і пояснення понять передбачає їх пояснення, опис, характеристику (логічні визначення, понятійні диктанти, ігри тощо).
Необхідно створити своєрідну "технологію думання". Навчання такій технології і є головним шляхом формування розумової активності.
Щоб пояснити школярам "технології думання" (окремі аспекти її ще активно досліджують, психологи), слід дати гуртківцям відомості про природу мислення, ознайомити з його основними формами (поняття, судження, висновки), розкрити на конкретних прикладах сутність аналогії, синтезу, зіставлення, причини, наслідку тощо.
Слід знайомити гуртківців, особливо учнів 8-9-х класів, з "технологією" творчого мислення, розв'язання проблем, колективною творчістю вчених, озброювати прийомами розвитку пам'яті, мнемоніки, спостережливості.
Успіх роботи мовного гуртка значною мірою залежить і від того, наскільки продумано і вдало організовує її керівник. Він детально планує й готує кожне засідання, добирає потрібну літературу, наочні посібники, консультує і гуртківців, навчає, як треба працювати над запропонованою літературою, як готувати реферат чи повідомлення, як добирати найбільш промовисті факти для ілюстрації теоретичних положень, де їх відшукати. Проте вчитель , ні в якому разі не повинен підміняти учнів, давати їм готовий виступ, інакше вони втрачають інтерес і потяг до роботи.
Виготовлення таблиць, мовних плакатів - один із видів роботи мовного гуртка. Це своєрідна популяризація норм літературної мови серед учнів школи. Гуртківці під керівництвом учителя розробляють зміст і виготовляють орфоепічні й орфографічні таблиці "Стеж за наголосом і вимовляй", "Говори правильно". Виготовляють словникі-мініатюри, в яких подають слова-терміни й звороти, які треба запам'ятати. Так само популяризується використання приказок і прислів'їв про працю, дружбу, мир. Такі таблиці вивішують на певний час у кабінеті мови або в спеціально організованому "Куточку мови" й після ознайомлення учнів з ними замінюють іншими.
Важливе значення має випуск гуртківцями стінгазет (регулярні і тематичні спеціальні випуски) "Слово про слово", "За культуру мовлення", "Вогонь в одежі слова" та ін. У таких газетах висвітлюються короткі, але виразні матеріали про суспільне значення мови, про культуру мовлення, тлумачаться значення й правильність вживання окремих слів і словосполучень, складні випадки слововживання, керування, узгодження, критикуються засміченість, стилістична невправність писемного й усного мовлення окремих учнів.
У стінгазеті гуртка висвітлюються факти його роботи, завдання й запитання мовних вікторин, умови конкурсів, що їх проводить мовний гурток.
Члени гуртка можуть видавати журнал, випуски якого найчастіше приурочуються до знаменних дат політичного, історичного й культурного значення. У журна лі вміщуються матеріали, що характеризують ці події, пов'язані з ними цікаві історичні довідки про походження назв, окремих слів, кращі твори учнів. Наприклад, цікавий пізнавальний матеріал збирають гуртківці для розділу "Місто розповідає" в якому даються роз'яснення топонімів часів Київської Русі (Хрещатик, Золоті ворота).
Підготовка й оформлення альбомів стимулює творчість учнів, розширює їх запити, збагачує новими фактами, має виразну виховну спрямованість.
Цікавою роботою для гуртківців (особливо сільських шкіл) є робота над діалектним матеріалом. Вона загострює увагу до норм літературної мови, сприяє піднесенню культури усного та писемного мовлення гуртківців.
Досить важливим у цьому плані є укладання словника місцевої говірки. Цим займаються насамперед члени мовного гуртка, відповідно підготовлені й проінструктовані. На одному із засідань, присвяченому питанню збирання діалектної лексики, керівник ознайомлює гуртківців з історією їх місцевості, вказує на основні відмінності між літературною мовою і місцевою говіркою, пояснює причини розходжень. Він же ставить перед гуртківцями завдання записати характерні для місцевої говірки слова й укласти словник.
Збирання діалектного матеріалу треба починати із запису лексики, найбільш доступної для гуртківців (діалектизми на означення виробничої діяльності людей, слова, що характеризують суспільні відносини тощо). Учні, записуючи слова, повинні стежити за тим, щоб бук ви відповідали звукам вимови інформаторів. Крім того. всі діалектизми слід подавати в реченнях і обов'язком'. ставити наголоси в них.
На одне заняття виділяється не більше двох-трьох тем, за кожною темою закріплюються три-п'ять гуртківців, то дозволяє уникнути помилок, неточностей у записі.
Коли матеріалу збереться багато, гуртківці приступають до написання словникових статей. У них слова записують у початковій формі за нормами українського правопису, в дужках діалектизм подають так, як він звучній у говірці (добре було б подавати фонетичною транскрипцією); обов'язковим є наголос, коли слово має два або більше складів; далі йде літературний відповідник чи пояснення значення слова, нарешті, приклад - речення, в якому виступає слово-діалектизм. Якщо слово має кілька значень, вони всі фіксуються з відповідним роз'ясненням, коли з діалектним словом виступає фразеологізм, фіксується також і він.
Робота над діалектним матеріалом вносить багато цікавого й цінного в заняття мовного гуртка, розвиває в гуртківців дослідницькі навички, поглиблює їхні знання з мови.
Один-два рази на рік керівник організовує для гуртківців екскурсію пізнавального характеру з метою збагатити їхній словник термінологічною чи професійно-виробничою лексикою. Екскурсію організовують на завод, польовий стан, де працюють учнівські бригади, до бібліотеки, друкарні, радіовузла.
Лексику, записану під час екскурсії, гуртківці аналізують на своїх засіданнях.
Екскурсії як вид позашкільної роботи недуже поширені, хоч вони потрібні для збагачення життєвих вражень гуртківців, розвитку вміння спостерігати, вивчати і точно називати побачене.
У позашкільній роботі практикують проведення мовних вечорів. Такий вечір може підводити підсумки роботи гуртка. Тоді основна роль в організації його на лежить гуртківцям, які виступають на вечорі з найцікавішими повідомленнями, підготовленими і прослуханими на гуртку, а тепер тематично об'єднаними і відповідно скомпонованими.
Найчастіше мовний вечір проводиться як самостійний вид позашкільної роботи, присвячується важливим мовним проблемам або приурочується до знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому за лучають учнів відповідних класів, учителів-словесників, зал святково оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку наочності, виготовленої гуртківцями, демонструють кращі учнівські зошити з творчими роботами, альбоми тощо.
Тематика мовних вечорів може бути найрізноманітніша: "Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!" (Д.Т.Рильський), "Ну що б, здавалося, слова..." (Т.Г.Шевченко.), "Слово, моя ти єдиная зброя..." (Леся Українка.).
Мовні конференції проводять один або два рази на рік, мета їх - популяризувати важливі матеріали з мови перед широкою учнівською аудиторією. Тематика мовних конференцій зумовлюється інтересами та запитами учнів - "Слово - гостра зброя", "Про що роз повідають фразеологізми", "Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'яні (М. Т. Рильський.).
Закінчується конференція читанням уривків кращих перекладів, зроблених учнями з творів видатних письменників. Учасники діляться досвідом використання словників, розповідають про їх значення для піднесення культури мовлення.
Проведення мовних вечорів, конференцій вимагає від учнів самостійності, пошуку, творчості, активізує їх інтелектуальні можливості, розвиває організаційні здібності.
До масових форм позашкільної роботи з мови належить також організація і проведення тижнів мови.
Тиждень мови краще проводити и третій або в четвертій чверті, а підготовку здійснювати протягом усього року. При цьому результати будуть кращими за умов, якщо готуватися будуть учні-члени мовного гуртка під керівництвом учителів мови школи. Учитель разом з учнями-активістами добирає потрібний матеріал, виготовляє таблиці, плакати, альбоми, макети, готує магнітофонні записи та ін. Комісія по проведенню тижня мови складає програму й затверджує її, визначає відповідальних за окремі заходи. Усю підготовчу роботу - затвердження складу комісії, програми тижня мови, обов'язки кожного члена комісії - треба розпочинати заздалегідь, ще на початку року, тоді ж складають оголошення й основні питання, вивчення яких буде своєрід ною перепусткою на це шкільне свято.
Під час проведення тижня мови можна провести такі конкурси: на кращого декламатора творів, на добір слів-синонімів; на кращий твір; на грамотність; на кращий зошит; вікторини: "Чи знаєш ти мову?", "Люби і знай свою мову". Серед інших завдань для мовних конкурсів можуть бути вправи на пояснення правопису слів, на вживання слова в прямому й переносному значеннях, добір тема пічних груп слів та ін.
Великий інтерес у школярів викликає участь у мовних олімпіадах, що проводяться в масштабах школи, міста, району, області й складаються з двох турів: першого - у межах школи й другого - загально міського чи обласного. Переможці першого туру одержують право на участь у другому турі.
Для кожного туру жюрі розробляє план проведення олімпіади і визначає її зміст. Зміст і складність завдань визначаються як програмовим матеріалом, що вивчався на уроках, так і тим матеріалом, який зорієнтований на загальний мовний розвиток учнів.
У завдання олімпіади включають творчі роботи (твори, перекази залежно від віку учасників), запитання з різних розділів шкільного курсу мови, виконання різних практичних завдань: поставити наголос у словах, утворити нові слова від поданих, визначити твірну основу, виділити слова з переносним значенням, дібрати синоніми, фразеологізми відповідної групи, замінити дані словосполучення синонімічними, виправити порядок слів у поданих реченнях, дібрати відповідні синонімічні варі анти синтаксичних конструкцій, відредагувати текст та ін.
Бажано, щоб запитання і завдання олімпіади не повторювали формулювань, поданих у шкільних підручниках.