Застосування нових інформаційних технологій в освіті - один із засобів підготовки кадрів у сучасних умовах з урахуванням завдань майбутнього. Тому особливої уваги потребує розвиток форм подання знань, формування інтелектуальних умінь, набуття практичних навичок у галузі застосування новітніх засобів обчислювальної техніки.
"Найбільш тривожне, по суті, безмежне джерело марнотратства часу - це нескінченне "підтягування" відстаючих, - зазначав В. О. Сухомлинський, - учитель змушений весь час повертатися до того, що вже вивчалося, без кінця давати додаткові вправи. Щоб звільнити вчителя від цієї безплідної праці, треба прагнути до того, щоб оволодіння знаннями було водночас застосуванням знань, щоб якомога менше здобутих раніше знань перебувало в запасі, без використання і застосування" [11, с.5].
Щоб уникнути цього, в рамках реалізації освітньої концепції "Втілення прогресивних технологій навчання на основі трансформації змісту освіти" здійснюється апробація програмно-методичних комплексів, які працюють в інтерактивному режимі, - "Вундеркінд", "Комп'ютер і дитинство", проект "Пілотні школи" - у підготовчих групах дитячих садків та початковій школі.
Саме використання нових інформаційних технологій дає змогу створити на уроці природне середовище, допомагає розбудити творче начало в учнях, розвиває їхнє мислення і формує у них навички, необхідні для сучасного суспільства. При цьому змінюється парадигма навчання, більше уваги приділяється виробленню уміння самостійно здобувати знання в умовах дослідницької діяльності. Застосування нових інформаційних технологій у навчанні посилює зв'язок між предметами, що сприяє створенню нових інтегро-ваних курсів навчання і налагодження зв'язку між державними стандартами освіти.
При цьому відкриваються далекосяжні перспективи не тільки в гуманітаризації освіти та гуманізації навчального процесу, а й у становленні шкільних демократичних засад розвитку учнівського самоврядування. Підвищується рівень неформального спілкування учнів і вчителя та учнів між собою, розширюється самостійна навчальна і громадська діяльність, розкривається творчий потенціал учителів і учнів з урахуванням їхніх громадянських позицій, навчальних уподобань і професійних інтересів.
Демократичне учнівське самоврядування сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, вміння співпрацювати на принципах рівності, гласності, стає школою демократії, виховує рішучих, готових до відповідальності і самоактуалізації людей.
Розвиток форм самоврядування учнів перебуває у прямій залежності від розвитку інформаційної інфраструктури навчально-виховного процесу.
Реалізація світоглядних функцій інформатизованого навчання дає змогу перебудувати навчальний процес, добитися якісно нового способу управління навчальною діяльністю. Комп'ютер повніше враховує діапазон індивідуальних особливостей учнів, а головне - дає можливість здійснити діалогове навчання. Учень своїми діями сам змінює навчальну ситуацію і є її активним учасником.
Вивчення ролі інформаційних процесів у природі, техніці, суспільстві, змін у характері праці людини та суспільно-економічних відносинах відіграє досить важливу роль у формуванні наукового світогляду, допомагає учнівській молоді адаптуватися до демократичних вимог громадянського суспільства.
Комп'ютерно-орієнтовані дидактичні системи розвивають в учнів потребу постійно розширювати і поглиблювати свої знання, формують уміння зважено приймати рішення та відповідати за їх наслідки, що важливо у вихованні гармонійно розвиненої особистості.
Гуманізація навчально-виховного процесу зумовлює підвищення якості контролю за діяльністю учнів та удосконалення стратегії навчання. Намітились три шляхи індивідуалізації навчання. Перший характеризується тим, що вибір навчальних впливів визначається комп'ютером. Другий передбачає, що самі учні визначають управління навчання, якому вони віддають перевагу. Третій шлях - змішане управління: учневі пропонується намітити стратегію навчання, яку він вважає найбільш прийнятною, але якщо при цьому виявляється "збій", тобто учень погано справляється з навчальним завданням, управління процесом навчання комп'ютер повністю бере на себе.
В умовах кардинальних соціальних змін учитель дедалі більше втрачає статус передавача "готових знань" і перевтілюється в організатора спільної творчої діяльності. Тому магістральним напрямом розвитку системи навчально-виховного процесу в сучасній школі є впровадження педагогіки розвитку і самовдосконалення особистості дитини засобами діалогічне активного (інтерактивного) спілкування, співпраці і партнерських взаємин у навчанні та вихованні.
Отже, конкретними механізмами втілення в практику школи концепції демократизму та гуманізації навчально-виховного процесу виступають нові педагогічні технології, зокрема інформаційно-технічні нововведення.
Слід зазначити, що намітилася тенденція у визначенні концептуальних напрямів комп'ютеризації освіти. Курс програмування відходить на скромне місце в цій концепції, поступаючись підготовці користувачів персональних комп'ютерів, які вміють працювати з текстовими редакторами, базами даних, електронними таблицями, телекомунікацією. Актуальним стає оволодіння навичками користування електронною поштою та обмін даними в локальних мережах та Internet.
Застосування нових інформаційних технологій дає змогу створити відкрите навчальне середовище, але для цього потрібна інша система управління освітою, її наукове і ресурсне забезпечення.
Набутий досвід показує, що вже сьогодні можливе і вкрай необхідне фрагментарне експериментальне створення комп'ютерної мережі. Нашою лабораторією розроблено кілька варіантів можливих схем комп'ютерної мережі та відповідних управлінських технологій.
Передача інформації реалізується за допомогою комп'ютерів і з'єднаних з ними модемами через існуючі телефонні мережі.
Мережа базується на широко розповсюдженій технології РТР (File Transfer Protocol), яка застосовується у світовій мережі Fidonet.
Кожен член мережі може працювати в режимах: 1. Мережева пошта. 2. Ехо-конференції. 3. Файлові конференції. 4. Файлові запити.
Робота мережі повністю автоматизована. Відправлення і приймання, а також обробка прийнятої інформації проводиться самим комп'ютером за допомогою відповідного програмного забезпечення. При цьому вузол нижчого рівня викликає на зв'язок вузол вищого рівня. На оператора покладається тільки введення нової і перегляд одержаної інформації.
У майбутньому комп'ютерний зв'язок між навчальними закладами всіх рівнів, установами освіти та культури стане таким же звичним, як сьогодні телефонний. Не виходячи з приміщення школи, можна буде користуватися інформацією, внесеною в комп'ютери управлінь освіти та Міністерства, інститутів удосконалення вчителів, науково-дослідних центрів, інших шкіл. Стане звичним обмін з колегами програмами, зразками планів та розробками курсів, уроків, виховних заходів. Комп'ютерні банки освітніх технологій та передового педагогічного досвіду будуть відкриті для користування всіх освітян.
Перші кроки потрібно робити вже сьогодні, не чекаючи входження в міжнародний освітянський науковий простір чи підключення всіх закладів освіти до мережі Internet.
Економічні підрахунки витрат на запровадження запропонованих нами фрагментів комп'ютерної мережі свідчать про те, що для автоматизації освітнього менеджменту в галузі управління потрібні незначні кошти та зацікавлені люди.
Таким чином, реструктуризація освіти потребує змістовних перетворень, запровадження сучасних технологій навчання й виховання, принципового вдосконалення системи управління галуззю на основі інформатизації.
Водночас реалізація стратегічних перетворень неможлива без попередньої апробації проектів, здатних узагальнити та проаналізувати аргументовані рекомендації щодо доцільності тих або інших інновацій.
Вчені Т.Сергєєва та В.Шемберко доводять, що комп’ютер у навчальному процесі використовується як: 1) засіб наочності; 2) елемент управління навчальним процесом; 3) інтерактивний засіб пізнавальної та пошукової діяльності, направлений на творчий розвиток учнів; 4) засіб автоматизації процесу навчання і контролю за його результатами [9, с. 10].
Отже, останні дослідження свідчать, що зараз в Україні йде робота по впровадженню комп’ютера в навчальний процес. Його вже використовують не тільки під час викладання інформатики, але й інших предметів. І починати це потрібно вже з початкових класів. Застосування комп’ютера у навчанні молодших школярів дає можливість розширити світогляд учнів, сприяє кращому засвоєнню ними навчального матеріалу, підвищенню пізнавальної активності, зростанню інтересу до навчання, формуванню і розвитку творчих здібностей, розвитку наочно-образного, просторового і логічного мислення, уяви, спостережливості, уваги, фантазії, формуванню загальнонаукових умінь та навичок, умінь використовувати програмний засіб як інструмент пізнавальної діяльності, формуванню головних компонентів основ інформаційної культури.
Але далеко не всі вчителі початкової школи володіють навичками роботи з комп’ютером та технологією його застосування в навчальному процесі. Тому на перший план виступає проблема підготовки вчителів 1-4 класів до проведення уроків з комп’ютерною підтримкою.
Наші дослідження показали, що застосування комп’ютера буде успішним за таких дидактичних умов: дотримання технології застосування комп’ютера в навчальному процесі; проектування або адаптація навчальних програм з належним рівнем якості та їх методичне забезпечення; кваліфіковане педагогічне керівництво процесом навчання; активність учнів та розвиток пізнавальних мотивів. Тому вчителів під час проходження курсів підвищення кваліфікації доцільно вчити користуватися сучасними навчальними, навчально-контролюючими та пропедевтичними комп’ютерними програмами, графічними пакетами підготовки та візуалізації комп’ютерних зображень, ознайомлювати з технологією застосування комп’ютера в навчанні учнів.