Дослідження, присвячені естетичному вихованню молодших школярів загальноосвітніх шкіл на уроках природничо-наукового циклу, розглядають можливості активізації естетичних емоцій і інтересів учнів для поглиблення їх пізнавальної діяльності, розкривають естетичний зміст науки. Необхідна постійна робота вчителя для підбору, класифікації, аналізу естетичних особливостей певної сторони дійсності, тієї або іншої шкільної дисципліни. Необхідна активізація його власного досвіду естетичних переживань, оцінок, а так само звернення до висловів великих учених про глибокі емоції естетичної дії дійсності в процесі її наукового пізнання. На уроках формуючи в учнів молодшого шкільного віку узагальнено – образне, естетично забарвлене уявлення про характерні властивості тієї або іншої сторони дійсності, вчитель має право називати його естетичною картиною дійсності. Останнє необхідне відрізняти від естетичної картини самої науки, яка може бути доступна учням лише в окремих елементах як багато разів опосередковане аналітичне відображення дійсності. Взаємозв'язані, цілісні уявлення про природу, її еволюцію відображаються в кожній науці, її «прикордонних» зонах. І сам перехід від однієї зони до іншої вимагає не тільки абстрактно – логічного розуміння діалектики переходів природних залежностей, але і наочного уявлення про емоційні, естетичні і етичні оцінки окремих сторін і властивостей природних об'єктів у тих, хто вивчає основи наукової картини світу. І ці оцінки забарвлені здивуванням і захопленням, різноманіттям, грандіозністю, гармонійністю закономірностей явищ і процесів. Все це сприяє формуванню узагальненої естетичної картини світу, її цілісного виразного образу в учнів.
Розвиток естетичного сприйняття можна здійснювати за допомогою ігрової діяльності як з вчителями в навчальний і позанавчальний час так і з батьками у вільний час цим самим збагачуючи сімейні відносини і забезпечуючи цим самим кваліфіковане сімейне виховання. Однак не всі батьки можуть приділити дитині багато уваги і тому основна частина розвитку естетичної свідомості лягає на плечі вчителя. (див. додаток 1).
Задача кожного вчителя – розкрити для школярів в своїй області знання естетичної картини світу і сформувати у кожного дієве гуманістичне етично – естетичне відношення до природи. Рішення цієї задачі передбачає систему прийомів, форм, методів організації виховної дії:
1. систематичний обіг в змісті занять до розкриття естетичних властивостей і естетичного вигляду матеріальних природних явищ, що вивчаються (як вчителем, так і учнями);
2. розширення форм і методів активізації на уроці естетичних оцінок і проявів відносин об'єктів, що вивчається до естетичних властивостей;
3. узагальнюючі заняття, бесіди, лекції, а так само самостійні роботи учнів молодших класів, присвячені сумісному розбору індивідуального відношення, оцінок, думок про естетичні властивості даної сторони дійсності (в завершальному розділі учбової теми) і естетиці її наукового відображення;
4. проведення спільно з викладачами інших дисциплін природничо – наукового, а так само і художньо – гуманітарного циклу уроків, лекцій, конференцій;
5. проведення заходів, що виявляють результати розвитку відношення до природи: конкурсів творів, творчих робіт, зборів, конференцій, класних журналів на всіх ступенях шкільного навчання, проведення диспутів в старших класах і тому подібне;
6. поєднання урочних і позаурочних видів роботи по естетичному освоєнню природи;
7. розвиток і пропаганда самими школярами ідеї захисту природи, її краси і відновлення завданого їй збитку в місцевих умовах, підготовка текстів і щитів, що містять вислови великих людей про природу, проведення ранків, вечорів і т. д.;
8. включення всіх школярів в суспільно – корисну і трудову діяльність.
Естетично-виразний ідеал взаємостосунків природи і людини спостерігається у вдосконаленні природи, допомагаючи повніше розкривати її життєві сили. Є такий простий, відомий всім вираз «Квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їх прихильність, їх любов до природи справді творять чудеса.
Природа не може захищати себе від варварського, корисливого, байдуже – пасивного відношення до неї, від ворожих її дій людини і втручання в хід природних процесів, що викликають загибель багатьох рослин і тварин. В етичному суспільстві сформульований закон про охорону природи, який повинен виконуватися кожним громадянином країни. До його виконання підростаюче покоління готується всім змістом і формами нашого життя, особливо умовами єдиного навчально-виховного процесу школи. Повноцінний ефект буде досягнутий, коли естетична свідомість і поведінка стане складовою частиною загальної культури молодої людини.
Перед педагогами, вихователями стоять актуальні завдання вдосконалення форм навчальної та позанавчальної діяльності школярів, направлені на формування культури відносин до природи відповідно до вимог нашого суспільства. Цілісний, всебічний розвиток особистості школяра на всіх вікових етапах включає, зокрема, формування гармонійних взаємостосунків з навколишнім середовищем, правильних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи, а також високої активності в поведінці, суспільно корисній праці, творчості. Все це має важливе суспільне значення як в майбутній професійній діяльності випускників школи.
Проблема формування естетичного відношення до природи – лише одна із сторін комплексного виховання культури підростаючого покоління. Але в її рішенні стикаються такі істотні напрями виховної роботи, як формування науково – матеріалістичного світогляду в учбовому процесі, освоєння скарбів національної і світової культури, збагнення багатств рідної природи, оволодіння шляхами їх примноження, творче перетворення природного середовища, природних матеріалів, художньо – естетична діяльність, внесення посильної трудової участі в збереження і підтримку природного середовища. Спільність позицій авторів монографій базується на визнанні необхідної і актуальної задачі – розвивати як важливу якість особистості сучасного школяра естетичне відношення до природи у дітей всіх вікових періодів, в різних формах педагогічно доцільними засобами.
Необхідно поєднувати можливості дії природного змісту учбово – пізнавального процесу і освоєння естетичних властивостей пізнавального матеріалу, естетичну спрямованість сприйняття і освоєння мистецтва, що відображає красу і характерність природних явищ, а так само пізнання людських ідеалів взаємостосунків з природою, значення багатоманітного духовно – практичного заломлення власних реальних контактів з природою і отриманих вражень в подальших заняттях дітей, в їх творчості. Все це – база формування культури відносин до природи як суспільної цінності.
Педагогічно доцільне поєднання естетичної освіти і виховання з впливом мистецтва. Вихованням естетичного бачення природи, творчого відношення до неї будитиме у школярів відчуття відповідальності за збереження кожного її об'єкту і явища як неповторної цінності і тим самим сприятиме збереженню природного середовища.
Етико – естетичне забарвлення мотивів відносин до природи підвищує цінність навколишнього середовища для особистості, тим самим створюючи міцні основи зміцнення дбайливого, гуманного ставлення до живої природи, до всіх природних елементів. Необхідно розвивати відчуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки, уміння розуміти і цінувати витвори мистецтва, красу і багатство рідної природи. При цьому естетичне виховання розглядається як найважливіший чинник формування особистості школяра.
Широкі перспективи відкриваються перед педагогами в творчих пошуках шляхів і форм виховання багатогранного відповідального відношення до природи.
Естетичне виховання – важлива частина становлення особистості, розвитку дитини. Розуміння прекрасного, насолода мистецтвом (як предметами, так і процесом творіння) – без цього неможливо уявити собі всебічно розвинену особистість, виховання якої – мета педагогічного процесу.
На всіх етапах свого розвитку дитина осягає навколишній світ і з погляду його краси, естетики. Дуже багато що залежить від того, наскільки на цьому шляху подадуть йому підтримку дорослі.
Учбово-виховні програми дошкільних і шкільних загальноосвітніх установ відводять значне місце предметам, у складі яких дітям пропонується зануритися в світ мистецтва, як споглядаючи, вслухаючись в твори майстрів, так і створюючи самостійно свої творіння.
Винятково важливою і необхідною, як у сфері освіти, так і в сімейному вихованні, є задача навчити школярів вірно оцінювати предмети мистецтва з погляду їх естетичної і культурної цінності.
Список літератури
1. Д.Б. Лихачев. Теория эстетического воспитания школьников. – М., 1989
2. К.В. Гавриловець. Етико-естетическое воспитание школьников. – М. 1996
3. «Загальні питання естетичного виховання в школі» під редакцією В.Н. Шацької. К. // Просвіта. 2000. №4
4. Артеменко Н.М. Природа и эстетическое воспитание школьников: из опыта работы сельских школ. – М., 1978.
5. Буров А. І. Про природу об'єктивності краси. // Питання літератури, 1969. – №3.
6. Буров А.І. Естетика: Проблемы и споры. – М., 1975
7. Вільсон Р. Экологическое освіта в нерозривному зв'язку із загальним вихованням дітей з раннього віку // Граючи, Навчаємося. – 1999. – Вып.1.
8. Волкова А.С. Эстетическое воспитание в процесе изучение географии. – М., 1976