Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні положення розумового виховання обдарованої дитини
1.1 Поняття і визначення обдарованості у дітей
1.2 Види та критерії обдарованості
1.3 Світовий і вітчизняний досвід роботи з обдарованими дітьми
Розділ 2. Методи діагностики розумової обдарованості
2.1 Тестові методи
2.2 Неформалізовані методи
Розділ 3. Розумове виховання обдарованих дітей
3.1 Напрями та форми розумового виховання обдарованих дітей
3.2 Підготовка педагога до взаємодії з обдарованими дітьми
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність дослідження. Серед найцікавіших і загадковіших явищ природи дитяча обдарованість займає одне з провідних місць. Проблеми її діагностики і розвитку хвилюють педагогів впродовж багатьох століть. Інтерес до неї в даний час дуже високий, і це пояснюється суспільними потребами. І, перш за все, потребою суспільства в неординарній творчій особистості. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не лише високої активності людини, але і її умінь, здатності нестандартного мислення і поведінки. І саме високо обдаровані люди здатні внести свій найбільший внесок до розвитку суспільства.
Спостереження, що свідчать про те, що розумові можливості людей нерівні відомі досить давно. Це не було секретом ні для науки, ні для буденної свідомості, не лише наукові теорії, але і всі забобони свого часу. І видатні люди старовини, і їх менш обізнані в науках сучасники добре розуміли, наскільки істотна різниця між видатним творцем (генієм) і простою смертною людиною. Також давно помітили, що відмінності їх часто виявляються вже в дитинстві.
Тому раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей складає одну з головних проблем вдосконалення системи освіти. Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, в особливій увазі і керівництві. Але не слід забувати, що через особистісні особливості такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони сприйнятливіші до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки.
Для розвитку своїх талантів обдаровані діти повинні вільно розпоряджатися часом і простором, навчатися за розширеним навчальним планом і відчувати індивідуальну турботу і увагу з боку свого вчителя. Широкі часові межі сприяють розвитку проблемно-пошукового аспекту. Тут важливе не те, що вивчати, а те, як вивчати. Якщо обдарованій дитині надана можливість не поспішати з виконанням завдання і не перескакувати з одного на інше, він щонайкраще пізнає таємницю зв'язку між явищами і навчиться застосовувати свої відкриття на практиці. Необмежені можливості аналізувати висловлені ідеї і пропозиції, глибоко вникати в суть проблем – це сприяє прояву природної допитливості та розвитку аналітичного і критичного мислення.
Сьогодні з'являється все більше статей, публікацій, що зачіпають цю тему. Правда, вони всього лише крапля в морі педагогічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час.
Мета дослідження: вивчити прояви обдарованості у дітей і вивчити особливості їх розумового виховання.
Завдання:
— розкрити поняття обдарованості;
— розглянути методи діагностики обдарованості;
— розглянути особливості розумового виховання обдарованих дітей.
Об'єкт дослідження: методика розумового виховання обдарованих дітей.
Предмет дослідження: особливості розумового виховання обдарованих дітей.
Гіпотеза: Проблема обдарованості як комплексна проблема складається з проблеми виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей.
Методи дослідження:
1. Аналізу та синтезу;
2. Порівняльно-історичний;
3. Порівняльно-типологічний;
4. Системний;
5. Структурно-функціональний;
6. Понятійно-категоріальний;
7. Емпіричний.
Структура роботи: Курсова робота складається з вступу, основної частини (трьох розділів), висновку та списку літератури.
Розділ 1. Загальні положення розумового виховання обдарованої дитини
1.1 Поняття і визначення обдарованості у дітей
Обдарованість – значне, в порівнянні з віковими нормами, випередження в розумовому розвитку або винятковий розвиток спеціальних здібностей (музичних, художніх і ін.). Обдарованість дітей може бути встановлена і вивчена тільки в процесі навчання і виховання, в ході виконання дитиною тієї або іншої змістовної діяльності. Прояви розумової обдарованості у дитини пов'язані з надзвичайними можливостями дитячих років життя. Потрібно мати на увазі, що в ранні дошкільні роки стрімкий розумовий розвиток відбувається у всіх дітей, надаючи вирішальний внесок дитячих років в становленні інтелектуального розвитку. (12; с. 78)
Основна складність виявлення в дитячому віці ознак обдарованості полягає в тому, що в них непросто виділити власне індивідуальне, відносно не залежне від вікового. Так, спостережувана у дитини висока розумова активність, особлива готовність до напруги — це внутрішня умова розумового зростання. І не відомо, чи опиниться вона стійкою особливістю на подальших вікових етапах.
Творчі прагнення дитини, продукування ним нових ходів думки також можуть бути віднесені до передвісників обдарованості, але це ще не факт, що вони отримають подальший розвиток. При цьому ранні прояви обдарованості ще не зумовлюють майбутніх можливостей людини: надзвичайно важко передбачати хід подальшого становлення обдарованої особистості.
Предметом гострих дискусій залишається питання про природу і передумови обдарованості. Сучасні дослідження в цій області направлені на те, щоб за допомогою електрофізіологічних, психогенетичних та інших методів розкрити співвідношення біологічного і соціального в природі обдарованості.
Обдаровані діти, що демонструють високий рівень здібностей в якійсь певній області, інколи нічим не відрізняються від своїх однолітків у всіх інших відношеннях. Проте, як правило, обдарованість охоплює широкий спектр індивідуально-психологічних особливостей («талановита людина талановита у всьому»). Більшості обдарованих дітей властиві особливі риси, що відрізняють їх від більшості однолітків. Як правило, їх відрізняє висока допитливість і пізнавальна активність. Психофізіологічні дослідження показали, що у таких дітей підвищена біохімічна і електрична активність мозку.
Недолік інформації, яку можна засвоїти і переробити, такі діти сприймають хворобливо. Тому обмеження їх активності може спричинити негативні реакції невротичного характеру. Обдарованих дітей в ранньому віці відрізняє здатність визначати причинно-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновок; вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Для них характерна швидша передача нейронної інформації, їх внутрішньо-мозкова система є більш розгалуженою, з великим числом нервових зв'язків. Обдаровані діти зазвичай володіють відмінною пам'яттю, яка заснована на ранньому оволодінні мовою і абстрактним мисленням. Їх відрізняє здатність класифікувати і категоризувати інформацію і досвід, уміння широко користуватися накопиченими знаннями. (7; с. 121)
Найчастіше увага до обдарованих дітей приваблює їх великий словарний запас, що супроводжується складними синтаксичними конструкціями, а також уміння ставити питання. Багато обдарованих дітей із задоволенням читають словники і енциклопедії, придумують слова, належні, на їх думку, виражати їх власні поняття та уявні події, віддають перевагу іграм, що вимагають активізації розумових здібностей.
Обдарованих дітей також відрізняє підвищена концентрація уваги, завзятість в досягненні результату в тій сфері, яка їм цікава. Проте властиве багатьом з них різноманітність інтересів інколи приводить до того, що вони починають декілька справ одночасно, а також беруться за дуже складні завдання, які також є розташовані в них до чітких схем і класифікацій. Наприклад, вони можуть бути захоплені складанням яких-небудь таблиць історичних фактів, дат, виписуванням в різній послідовності тих, що привернули їх увагу відомостей.
Дуже важливо своєчасно не упустити межі відносної постійності індивідуальності у дітей, що випереджають в розумовому відношенні свій вік. Обдарованість дитини — це достатньо стійкі особливості саме індивідуальних проявів, зростаючого з віком,інтелекту.
1.2 Види та критерії обдарованості
Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості. Наприклад.
Художня обдарованість.
Цей вид обдарованості підтримується і розвивається в спеціальних школах, гуртках, студіях. Він має на меті високі досягнення в області художньої творчості і майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторські здібності. Одна з серйозних проблем полягає в тому, що в загальноосвітній школі майже на визнаються і не поважаються ці здібності. Ці діти приділяють багато часу, енергії вправам, досягненню майстерності в своїй області. У них залишається мало можливостей для успішного навчання, вони часто потребують індивідуальних програм з шкільних предметах, в розумінні з боку вчителів і однолітків. (4; с. 45)
Загальна інтелектуальна і академічна обдарованість.
Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко оволодівають основоположними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію. Високо розвинені здібності переробки інформації дозволяють їм досягати успіху в багатьох галузях знань.
Декілька інший характер має академічна обдарованість, яка виявляється в успішності навчання окремим учбовим предметам і є частішою і вибірковою.
Ці діти можуть показати високі результати по легкості і швидкості просування в математиці або іноземній мові, фізиці або біології і інколи мають низьку успішність з інших предметів, які сприймаються ними не так легко. Виражена вибірковість прагнень до вузької області знань створює свої проблеми в школі і в сім'ї. Батьки і вчителі інколи незадоволені тим, що дитина не вчиться однаково добре з усіх предметів, відмовляються визнавати його обдарованість і не пробують знайти можливості для підтримки і розвитку спеціального дарування.(4; с. 52)