Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:
— аудитору надана вся iнформацiя i пояснення, необхiднi для цілей аудиту;
— iнформацiя цілком достатня для відображення реального стану суб’єкта перевірки;
— наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовiрностi й повноти змісту iнформацiї;
— фінансова документація складена на основi прийнятої на пiдприємствi системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє iснуючi законодавчі та нормативні вимоги;
— звiтнiсть складена на основi дійсних облікових даних i не є суперечливою;
— звiтнiсть складена належним чином за затвердженою формою.
Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб’єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обгрунтованi на законодавчому та нормативному рiвнi) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов’язаний посилатися на ці рiшення i така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.
Аудитор не може видати без умовно позитивний висновок у разі:
— невпевностi, коли він не може сформулювати свою думку;
— незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової iнформацiї.
Причини невпевностi:
— обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність необхідної iнформацiї i пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхiднi аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, обмеження у часі);
— ситуацiйнi обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.
Причини незгоди:
— неприйнятність системи або способів обліку;
— розходження у судженні відносно вiдповiдностi фактів або сум фінансової звiтностi даним обліку;
— незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у обліку та звiтностi;
— невiдповiднiсть проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.
Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.
Наявність нефундаментальних непевностей та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно-позитивний (із застереженнями) висновок.
Наявність фундаментальної незгоди є підставою для видання негативного висновку, а також для відмови щодо видання висновку.
В усіх випадках формулювання висновку, який вiдрiзняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини свого судження (непевностей та незгод). Ця iнформацiя повинна бути коротко викладена в окремому роздiлi висновку, який передує формулюванню висновку або вiдмовi від висновку. У цьому ж параграфі може бути посилання на більш детальне обговорення зазначених моментів у iншiй документації, яка передається клiєнтовi.
Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок i заперечення, пов’язані з наявністю нефундаментальної непевності, то він формулює відмову від свого висновку з конкретного питання (на пiдставi приведених у попередньому параграфі аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного судження.
Якщо заперечення у висновку пов’язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду за конкретними моментами (висловлює своє судження на пiдставi раніше наведених аргументів), а за вiдсутностi цих моментів висловлює своє позитивне судження.
Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були лiквiдованi до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для видання умовно позитивного висновку. Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням лiквiдації цих відхилень станом на вiдповiдну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).
Якщо аудитор відмовляється від видання висновку про звiтнiсть, він аргументує неможливість сформулювати висновок про стан справ.
У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються “відхиленням” від нього. Такі зміни бувають трьох видів:
1) Обмеження;
2) Модифiкацiя аудиторського висновку;
3) Доповнення до аудиторського висновку.
Висновок з обмеженнями відображає:
— посилання на наявність відхилень від чинних в Україні принципів обліку;
— обмежений масштаб аудиторських процедур;
— неможливість надання аудиторського висновку за неперевіреною звiтнiстю або у зв’язку з порушенням незалежності аудитора;
— неможливість винесення аудиторського висновку, який підтверджував би достовiрнiсть звiтностi, через неадекватність достовірної інформації.
В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку нестачу iнформацiї, що спричинила до неможливості виконання процедури аудиту. В основному така нестача пояснюється:
— неможливістю підтвердити дебіторську i кредиторську заборгованість;
— незадовільними результатами iнвентаризацiй та інших майнових стосунків.
У аудитора можуть виникати сумніви i щодо деяких інших первинних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов’язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які необхiднi аудиторові для підтвердження чи непiдтвердження первинних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобов’язаний вирішити проблеми достовiрностi iнформацiї іншими можливими альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить у свій висновок обмежень i видає позитивний висновок.
Модифікований аудиторський висновок — це висновок, який мiститъ додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вносяться.
Як правило, модифікований аудиторський висновок мiститъ такі моменти:
— проблеми невизначеності або непевності у безперервній дiяльностi підприємства;
— зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;
— виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;
— опис принципів обліку, які вiдрiзняються від чинних в Україні принципів обліку;
— роз’яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;
— пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.
Доповнений (розширений) аудиторський висновок — це висновок, додаток до стандартних роздiлiв якого містить коментарі i вiдомостi з різних питань:
— важливості iнформацiї;
— недолiкiв щодо поданої звiтностi або аналітичного обліку;
— рiзнi пояснення, у тому числі щодо стосунків з контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.
Висновок з такими поясненнями буде позитивним.
Алгоритм вибору висновку показаний на рисунку 3.
Формування думки аудитора | |||||
Вибір типової думки | |||||
Чи виявлені при аудиті:Суттєві відхилення?? Обмеження при виконанні?Фундаментальна невпевненість?Фундаментальна незгода? | |||||
Ні | |||||
Так | |||||
Ні | Чи може бути значним вплив на фінансову звітність? | ||||
Так | |||||
Чи можна такий вплив розрахувати? | |||||
Так | |||||
Чи ставить це під сумнів повноту, достатність і достовірність фінансової звітності? | Ні | ||||
Ні | Так | ||||
Умовно-позитивний висновок | |||||
Позитивний висновок | Негативний висновок | Відмова від складання висновку |
Рисунок 3. Алгоритм вибору висновку
На МПМШК-8 аудит не проводився, тому не має й аудиторського висновку. Але його проведення є обов’язковим для підприємства. Оскільки, аудит – це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового й управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна підприємства під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.