Аудит неопераційних витрат на підприємстві (стр. 4 из 5)

— вiдповiдальність за якість виконаних робіт;

— вiдповiдалънiсть за дотримання термiнiв робіт;

— вiдповiдальність за дотримання принципів аудиту під час виконання робіт;

- iншi види й умови вiдповiдальностi.

У цьому ж роздiлi обумовлюється вiдповiдальність за початкові залишки під час першого проведення аудиту або вiдповiдальність у разі, якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором. Тут має також бути вiдмiтка про термін дії такої вiдповiдальностi.

У роздiлi” Термін дії договору” наводиться вказівка про дату початку та закінчення дії договору.

У роздiлi “Реквізити сторін вказуються юридичні адреси та платiжнi реквізити кожної сторони.

У роздiлi “Особливі умови” зазначені питання, які сторони вважають за необхідне обумовити i які не знайшли відображення в попередніх розділах договору. Зокрема, обумовлюються:

— питання про те, що в залежності від рівня суттєвості перевірки та інших притаманних аудиту обмежень, існує можливість i навіть ймовiрнiсть того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитися не помічене;

— умови, за яких виконавець може відмовитись від продовження робіт на будь-якому етапі їх виконання;

— умови продовження терміну виконання робіт;

— посилання на будь-які додаткові угоди до даного договору, а також на додатки до договору;

— порядок розв’язання спорів щодо даного договору;

— iншi умови.

Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору).

Планування аудиту — це формування головно стратегії та визначення конкретних методів проведення перевірки, а також часу проведення аудиту. Розробка загального плану i програми аудиту повинна ґрунтуватися на вивченні особливостей бізнесу клiента та даних попередньої експертизи дiяльностi суб’єкта перевірки. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що а ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. Під час розробки плану аудитори i аудиторські фірми мають право самостійно визначати форми та методи аудиту на пiдставi чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору з клієнтом, професійних знань і досвіду. Окремі положення загального плану аудиторська фірма може узгоджувати з керівництвом замовника, якщо це вважається доцільним.

Метою планування є звернення уваги аудитора на найважливiшi питання, які слід перевірити найретельніше. Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має допомогти аудиторові належним чином організувати свою роботу i здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевiрцi, а також координувати роботу, яка виконується іншими аудиторами i фахівцями інших професій. Характер планування залежить від органiзацiйної форми, розміру та виду дiяльностi підприємства, виду аудиту, уявлення аудитора про стан справ на пiдприємствi.

У національних нормативах аудиту пiдкреслюєтъся доцільність i необхiднiсть документального оформлення процесу планування. Залежно від цього аудиторові необхідно документально оформити загальний план перевірки, визначити в ньому iстотнiсть помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Під час розробки загального плану аудитор має проаналізувати такі моменти:

— головні фактори, які впливають на дiяльнiсть підприємства;

— найважливiшi характеристики підприємницької дiяльностi клієнта (його органiзацiйна структура, особливості процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану), порядок звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

—розподіл обов’язків між керівництвом підприємства;

— методологію та принципи бухгалтерського обліку підприємства;

— зміни в облiковiй полiтицi чи термінології аудиту;

— оцінку ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати та виявляти помилки на пiдприємствi;

— визначення порога суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

— ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки та знайдені ним раніше помилки;

— визначення складних бухгалтерських операцій з урахуванням суб’єктивної точки зору бухгалтера підприємства;

— існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

— ступінь автоматизації обробки облiкової інформації;

— участь у перевірці інших аудиторів та аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочiрнiх підприємств, фiлiй та вiддiлень головного підприємства);

— участь в аудиті експертів та інших фахiвцiв, які не є аудиторами;

— дислокація (місцезнаходження) пiдроздiлiв головного підприємства;

— можливість оперативного включення до програми аудиту наприкiнцi аудиторської перевірки питання бсзперервностi дiяльностi підприємства.

У загальному плані аудиту рекомендується передбачати:

— які конкретні питання слід перевірити, щоб висновки за результатами аудиту були об’єктивними;

— які суттєві обставини слід проаналізувати під час перевірки;

— які вибiрковi плани аудиту варто розробити;

— формування аудиторської групи, її чисельність та квалiфiкацiю фахiвцiв, які будуть залучені до проведення перевірки;

— розподіл аудиторів у вiдповiдностi з їхніми професійними якостями на конкретні ділянки аудиторської перевірки;

— з якими стандартами, законодавчими i нормативно-правовими актами слід ознайомити групу аудиторів;

— бюджет робочого часу для кожного етапу аудиту;

— інструктаж усіх членів групи щодо їхніх функціональних обов’язків, ознайомлення їх з особливостями фiнансовогосподарської дiяльностi підприємства;

— контроль керівника групи за виконанням плану та якістю роботи асистентів, за веденням ними робочої документації та належним оформленням результатів аудиту;

— роз’яснення керівником аудиторської групи методичних питань, пов’язаних з практичною реалiзацiєю аудиторських процедур;

— документальне оформлення особливої думки окремого виконавця під час виявлення розбіжностей в оцiнцi конкретного факту між керівником аудиторської групи i рядовим її членом.

3. Аудиторський висновок: види та умови складання

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має вiдповiдати вимогам Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть” та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок складається з таких роздiлiв.

Розділ “Заголовок”, де треба записати, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами, вказати назву аудиторської фірми, а також навести повну назву підприємства, яке перевіряється, та час перевірки.

Розділ “Кому адресується аудит” потребує чіткого визначення адресата.

Розділ “Вступ” мiститъ дані про склад звiтностi, яка перевірялась, дату, на яку була складена iнформацiя, обов’язкове повідомлення про вiдповiдальність за складання звiтностi керівництва підприємства та зауваження, що аудитор зобов’язаний готувати висновок на пiдставi iнформацiї, яка надійшла за результатами перевірки представленої звiтностi.

Розділ “Масштаб перевірки” передбачає висвітлення масштабів аудиту i змісту виконаних робіт. Цей розділ має забезпечити споживачам аудиторського висновку впевненість у тому, що аудит спланований i проведений вiдповiдно до вимог українських нормативів або за вимогами міжнародних стандартів аудиту. Аудиторський висновок повинен містити твердження про те, що перевірка була спланована i підготовлена з достатньою достовiрнiстю виявлених найсуттєвіших помилок звiтностi.

Аудитор має оцінити суттєвість помилок у системі обліку i внутрішнього контролю підприємства клієнта, виявити ступінь їх впливу на фінансову звiтнiсть.

Далi слід вказати на те, використовувався чи не використовувався принцип вибіркової перевірки iнформацiї i що під час перевірки аудитор звертав увагу тiлъки на суттєві помилки.

Аудиторський висновок має містити такі заяви:

— про те, що аудитор використав конкретні тести при перевiрцi iнформацiї, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу створення звiтностi;

— про методологію обліку, яку використало керівництво підприємства для підготовки звiтностi в цілому.

Розділ “Висновок аудитора про перевірену фінансову звiтнiсть” потребує чіткого судження аудитора про звiтнiсть, правильність усіх її суттєвих аспектів вiдповiдно до iнструкцiй про порядок складання звiтностi та чинних принципів обліку.

Розділ “Дата аудиторського висновку”. Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Завершеною вважається перевірка, коли її результати доведені до керівництва підприємства, на якому проводилася перевірка i керівництво підписало звіти, що додаються до аудиторського висновку та акту прийому-здачi роботи. Керівництво підприємства подає аудиторський висновок до вiдповiдної податкової iнспекцiї України не пiзнiше як через десять днів після закінчення аудиторської перевірки.

Розділ “Адреса аудиторської фірми” мiститъ адресу дійсного місцезнаходження аудиторської фірми, номер та термін дії лiцензiї, отриманої від Аудиторської палати України.

Розділ “Підпис аудиторського висновку”. Аудиторський висновок та звiтнiсть, про яку аудитор дає свій висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від iменi аудиторської фірми.

Висновок аудитора за результатами аудиту є різних видів. Класифікація висновків наведена на рисунку 2.

Регламентуються Міжнародними стандартами аудиту 700, 700А		Аудиторські висновки		Регламентуються Міжнародними стандартами аудиту 800, 810
						Аудиторські висновки перевірки бухгалтерської звітності			Аудиторські висновки спеціального призначення
Позитивний		За результатами тематичного опитування
							Умовно-позитивний		Про фінансову звітність, підготовлену у відповідності з іншими принципами обліку
Негативний
			Про окремі частини фінансової звітності
Відмова від надання висновку
			Про дотримання договірних відносин
Про узагальнену фінансову звітність підприємства

Рисунок 2. Класифікація аудиторських висновків