РЕФЕРАТ
з дисципліни: АУДИТ
Аудит кредитів
Для зручності кредитні функції можна поділити на такі складові частини:
а) видача кредиту і виплата за ним коштів;
б) моніторинг;
в) одержання платежів;
г) періодичний огляд і оцінювання.
У межах цих категорій основними питаннями внутрішнього контролю є:
а) видача кредиту і виплата коштів:
• чи одержує банк повну та інформативну заявку на одержання кредиту, включаючи фінансові звіти позичальника й опис цільового використання кредитних коштів;
• чи використовує банк письмове пояснення, що описує критерії оцінювання заявок на одержання кредиту (наприклад, показник покриття процентних виплат, вимоги щодо маржі, показники співвідношення заборгованості і власного капіталу);
• чи одержує банк звіти за кредитами, а чи проводить незалежне вивчення можливих позичальників;
• чи використовує банк процедури, що забезпечують виявлення кредитування зв'язаних сторін;
• чи проводиться належний аналіз кредитної інформації клієнта, включаючи заплановані джерела коштів для обслуговування кредиту і здійснення за ним виплат;
• чи грунтуються ліміти затверджених сум кредитів на встановлених старшим кредитним менеджером;
• чи потрібна згода відповідного кредитного комітету або ради директорів щодо кредиту, який перевищує встановлені ліміти;
• чи є відповідний поділ обов'язків між функціями згоди щодо надання кредитів і функціями моніторингу видачі кредитних коштів, одержання платежів та огляду кредитного портфеля;
• чи перевірено право власності на кредитне забезпечення і черговість права на одержання задоволення за рахунок такого забезпечення;
• чи розглядається і затверджується документація, що підтверджує заявку на одержання кредиту, незалежним службовцем, не підпорядкованим спеціалістові кредитного відділу;
• чи є контроль за належною реєстрацією заставного забезпечення (наприклад, реєстрація в державних органах заставних прав на майно);
• чи є адекватний фізичний захист векселів, заставного забезпечення та підтверджувальних документів;
• чи є контроль, що забезпечує негайний облік виданих кредитних коштів;
• чи є контроль, що забезпечує цільове використання кредитних коштів позичальником у максимально можливому ступені;
б) моніторинг:
• чи готується пробний бухгалтерський баланс і чи проводиться звіряння контрольних рахунків тими працівниками, які не задіяні в обробці й реєстрації кредитних операцій;
• чи готуються вчасно звіти за кредитами, щодо яких прострочені платежі основної суми або відсотків;
• чи розглядаються ці звіти працівниками, що не виконують роботи з надання кредитів;
• чи використовуються процедури, що дають змогу контролювати дотримання позичальником кредитних обмежень (наприклад спеціальних застережень у тексті кредитної угоди) та вимог з надання інформації банку;
• чи є процедури, що вимагають проведення періодичного переоцінювання заставного майна;
• чи є процедури, що дають змогу переконатися в тому, що проводиться регулярний аналіз фінансового стану позичальника та результатів його операцій;
• чи є процедури, що забезпечують облік усіх важливих майбутніх та адміністративних дій (наприклад, продовження реєстрації забезпечення) і виконання таких дій з настанням їх контрольних термінів;
в) одержання платежів:
• чи ведуться записи про надходження платежів за основною сумою боргу і відсотків, а також відновлення залишків позикових рахунків працівником, який не виконує роботи з надання кредитів;
• чи є контроль за простроченими кредитами з метою своєчасного вимагання платежу;
• чи є у письмовому вигляді процедури, що визначають політику банку щодо стягнення невиплаченої основної суми кредиту та відсотків через суд, за допомогою переходу права власності на заставлене майно або відновлення у володінні; чи є процедури з одержання регулярного підтвердження залишків позикових рахунків за допомогою прямих письмових контактів з позичальником, які здійснюються працівниками, не пов'язаними з наданням і реєстрацією кредитів, а також чи проводиться незалежне дослідження виявлених розбіжностей;
г) періодичний аналіз та оцінювання:
чи є процедури регулярного незалежного аналізу всіх кредитів, включаючи:
аналіз результатів зазначених процедур моніторингу;
аналіз поточних обставин, що безпосередньо впливають на позичальників у відповідних географічних районах та галузях;
чи є в письмовому вигляді відповідна політика зі встановлення критеріїв для:
створення резервів на можливі втрати за позиками;
припинення нарахування відсотків (чи створення компенсаційних резервів)
Перевірка окремо взятих кредитів, як правило, є найскладнішим завданням банківського аудиту. Вона є найважливішим завданням і в зв'язку з рівнем ризику та впливом створення резерву на можливі втрати за позиками на фінансовий стан банку. Крім цього, завдання оцінювання зворотності кредиту вимагає від аудитора прояву надзвичайної старанності і професійного судження. Отже, важливо, щоб аудитор був добре підготовлений ще до початку проведення аудиторської перевірки.
Аудитор повинен:
• зрозуміти метод контролю ризиків, який застосовується банком.
Ризик може виникнути в результаті таких факторів:
валюта, в якій видається кредит;
кредитоспроможність позичальника;
мета кредиту;
заставне забезпечення кредиту;
характер господарської діяльності позичальника;
країна, в якій позичальник здійснює свої операції.
• знати та розуміти:
процес моніторингу кредитів, здійснюваного банком, а також систему виявлення всіх кредитів, виданих зв'язаним сторонам, та їх агрегування;
методи оцінювання вартості заставного забезпечення кредитів, що використовуються банком, і визначення можливих та реальних збитків;
кредитний портфель і різні властивості та характеристики кредитів;
кредитну документацію, яку використовує банк;
що входить до відповідної кредитної документації для різних категорій кредитів;
кредитну практику банку та його клієнтуру;
банківські процедури й рівні повноважень при наданні кредиту.
Закони та нормативні акти, відповідно до яких банк провадить свою діяльність, можуть визначати масштаб перевірки кредитів і встановлювати будь-як спеціальні вимоги з надання звітності регулювальним органам. Тому треба ознайомитися з такими актами з метою визначення будь-яких спеціальних вимог з надання звітності, що можуть вплинути на аудит.
У контексті загальних завдань аудиту основним завданням кредитного аналізу є забезпечення того, щоб кредити, які підлягають погашенню, були належним чином оцінені, а також щоб усі кредити, що вимагають створення резерву на можливі втрати, були виявлені, а необхідні резерви - створені.
Як правило, аудиторський підхід грунтується на підтвердженні результатів на кінець року, хоча кредитний аналіз часто проводиться до закінчення року з проведенням наприкінці року аналізу періоду, що залишився.
Процедури повинні застосовуватися не лише щодо кредитів, а й до всіх інших активів, які пов'язані з аналогічним ризиком для банку й відображаються в балансі та поза балансом.
На додаток до резервів, необхідних за окремими позиками, зазвичай банк має враховувати потребу створення резервів для окремих категорій позик. Такі резерви можуть знадобитися або на додаток до спеціальних резервів, що могли бути створені для окремих кредитів у цій категорії, або замість таких спеціальних резервів. Прикладами категорій, для яких може знадобитися створення додаткового резерву за кредитом, можуть виступати категорії, пов'язані з географічними чи промисловими секторами (якщо є сумніви загального характеру щодо ймовірності погашення кредитів у такому секторі), що все-таки не можуть бути кількісно оцінені для визначення сум резервів за окремими кредитами. Прикладами категорій, для яких може знадобитися створення резерву на можливі втрати за позиками замість спеціальних резервів за окремими кредитами, можуть бути:
а) категорії однорідних кредитів, такі як кредити за кредитними картками і, можливо, іпотечні позики на житло, де незначні суми окремих кредитів можуть не виправдовувати постатейного оцінювання, а минулий досвід може вважатися задовільною основою для розрахунку можливих збитків; категорії кредитів, такі як кредити країнам, що мають проблеми з іноземною валютою, коли немає достатньої інформації, на підставі якої можна встановити конкретні резерви, і коли можуть існувати альтернативні джерела інструкцій. Такі орієнтири можна отримати:
виходячи з попередньої практики банку зі створення резервів і понесення збитків;
на підставі інформації, отриманої від органів нагляду;
виходячи із цін вторинного ринку, коли такі кредити призначені для надання.
У кожній з наведених ситуацій аудиторові слід визначити, чи є резерви для кожної категорії адекватними з огляду на наявну інформацію.
Аудитор повинен відобразити у програмі аудиту характер, розрахунок часу й обсяг аудиторських процедур, що визначаються надійністю систем внутрішнього контролю, суттєвістю й обсягом рахунків і частотою операцій, відобразити запропонований ступінь координації процедур кредитного аналізу з процедурами внутрішнього аудиту, а також розглянути доцільність проведення подальших процедур на ранньому етапі робіт з наступним коригувальним аналізом результатів на кінець року.
Одержати копію повного списку кредитів банку (як передбачається в кредитному розділі папки з робочими паперами).
Одержати список реальних і можливих збитків за кредитами із зазначенням позичальника, основної непогашеної суми кредиту, нарахованих відсотків до одержання й оцінки суми реальних і можливих збитків. (Це повинен бути той самий список, який використовувався в кредитному розділі папки з робочими паперами аудитора) Проводячи аналіз деяких кредитів, можливо, доцільно звернутися за допомогою до фахівця з неплатоспроможності.