До проведення кредитного аналізу потрібно проаналізувати такі загальні фактори на предмет їх впливу на критерії формування вибірки:
будь-яка зміна рівня ризику, виявлена у процесі аналізу ліквідності банку, розбіжностей у ставках відсотка і в термінах виконання зобов'язань, а також коефіцієнтів достатності капіталу протягом тривалішого періоду (наприклад, чотирьох років) і порівняння з іншими аналогічними фінансовими інститутами;
будь-які зміни в бік переваги, яку банк віддає міжбанківським депозитам порівняно з депозитами клієнтів, що може свідчити про зменшення зовнішньої довіри до банку і зайву залежність банку від менш стійких грошових ринків.
Урахувати будь-які особливі вимоги регулювальних органів (наприклад, максимальні межі ізольованих чи пов'язаних між собою ризиків) і встановити критерії формування вибірки, що відповідають обставинам. Критерії добору повинні застосовуватися щодо всіх кредитів, наданих зв'язаним сторонам, і повинні включати таке (обсяг вибірки, наведений нижче, варіюється відповідно до критеріїв добору):
рахунки з непогашеним залишком, що дорівнює визначеному рівню чи перевищує його (дібраний обсяг вибірки);
рахунки в "контрольному списку" з непогашеним залишком, що перевищує (дібраний обсяг вибірки);
рахунки, за якими нарахований резерв, що перевищує дібраний обсяг вибірки);
рахунки, закріплені за підрозділом, який управляє проблемними чи високоризиковими банківськими рахунками;
рахунки, за якими прострочені виплати за основною сумою боргу чи відсотка, на термін, що перевищує визначений період (дібраний обсяг вибірки);
рахунки, на яких непогашена сума перевищує ліміт санкціонованої кредитної лінії;
проблемні рахунки, визначені банківськими контрольними органами, і проблемні рахунки, відібрані в минулому році;
ступінь схильності до ризиків, пов'язаних з іншими фінансовими інститутами за міжбанківськими кредитними лініями;
розмір участі в синдикованих кредитах.
Крім цього, якщо працівники банку одержують запит про надання зведених даних, що характеризують усі кредити понад визначений обсяг, згруповані за принципом взаємозв'язку, слід провести аналіз зведених даних за кредитами з такими характеристиками (які можуть вказувати на необхідність проведення детальнішого аналізу):
великий збиток від основної діяльності, понесений за останній фінансовий рік;
стійкі збитки від основної діяльності (наприклад, протягом двох чи більше років);
високий коефіцієнт, що показує відношення боргу до капіталу (наприклад, що перевищує 2: 1; проте коефіцієнт буде різним залежно від галузі);
невиконання обов'язкових умов за кредитним договором;
негативні коментарі менеджера рахунку щодо:
тенденцій і факторів, що впливають на діяльність позичальника;
перспектив компанії;
значних подій, таких як реструктуризація позик або невиконання обов'язкових умов кредитного договору;
модифікований аудиторський висновок;
надана інформація є неповною або застарілою;
надані позики недостатньо забезпечені або забезпечені в основному гарантіями;
рахунки, за якими управлінський персонал банку вчасно не проводить аналіз відповідно до встановлених процедур;
групування рахунків, що може призвести до збільшення ризику (наприклад, за видами валют, країнами, географічним положенням, пов'язаними групами й галузями).
При огляді позик з наведеного списку обрати кредити для проведення детального кредитного аналізу, використовуючи критерії формування вибірки, описані вище.
Одержати документи, необхідні для оцінювання ймовірності повернення кредитів. Сюди можуть входити:
а) документи за кредитом і заставним забезпеченням;
б) списки або звіти за простроченими платежами;
в) стислий опис діяльності;
г) списки минулих сумнівних позик;
ґ) звіт за позиками, що не належать до поточного періоду;
д) фінансові звіти позичальника;
є) звіти про оцінку вартості заставного забезпечення.
Використовуючи файл із документацією за кредитом, визначити вид кредиту, процентну ставку, термін погашення, умови виплати, забезпечення й мету використання кредиту.
Переконатися в тому, що документи щодо заставного забезпечення підтверджують відповідну реєстрацію і що забезпечення оформлено законним чином і має позовну силу. Визначити, чи є справжня вартість заставного забезпечення достатньою (особливо для кредитів, що вимагають створення резерву) для забезпечення кредиту і (де це доречно) чи застраховано належним чином забезпечення. Критично проаналізувати оцінку застави, у тому числі методи і припущення, використані оцінювачем.
Переконатися в тому, що заявка на одержання кредиту або його поновлення затверджені особами, що мають відповідні повноваження в банку.
Переглянути переліки попередніх прострочених платежів і опису видів діяльності та впевнитися в тому, що операційні дані кредиту відповідають первинним умовам кредитування.
Переглянути періодичні фінансові звіти позичальника і відзначити значні суми й основні операційні коефіцієнти (тобто коефіцієнти оборотного капіталу, прибутковості, акціонерного капіталу і відношення боргу до капіталу).
Переглянути всі примітки і кореспонденцію, що містяться у файлі з огляду позик. Відзначити періодичність перевірок, що проводилися працівниками банку, і впевнитися в тому, що вони відповідають банківським інструкціям.
Розглянути, де це можливо, звіти внутрішнього відділу банку щодо огляду позик.
Переглянути кореспонденцію й угоди за кредитами, що були переуступлені банком або у видачі яких він брав участь. Переконатися в тому, що немає права регресу щодо банку; за наявності такого права визначити позики для подальшого огляду.
На підставі інформації, отриманої на попередніх етапах, оцінити ймовірність погашення кредиту і визначити необхідність створення резерву за цим рахунком.
Розрахувати суму резерву, вказавши конкретний кредит, для якого потрібен резерв. Описати порядок розрахунку резерву.
Порівняти суму резерву із сумою, встановленою банком, і визначити суму розбіжності. Просумувати отримані величини.
Одержати перелік резервів, установлених на кінець минулого року, і переконатися в тому, що всі значні зміни були проаналізовані під час огляду позик.
Додатково до оцінки достатності резервів за окремими позиками проаналізувати, чи слід створювати додаткові резерви за конкретними категоріями або класами позик (наприклад, кредити за кредитними картками чи кредити з "суверенним" ризиком), а також оцінити достатність будь-яких резервів, що міг створити банк.
Обговорити результати описаних процедур з управлінським персоналом.
На підставі попередніх процедур визначити правильність створення банком резервів на можливі втрати за позиками.
а) Підтвердити, що облікова політика, яка використовується для визначення резервів на можливі втрати за позиками, відповідає політиці, що застосовувалася у попередні роки, і принципам бухгалтерського обліку, а також належним чином розкрита у фінансових звітах банку.
б) і) Вказати, чи були помічені будь-які винятки на етапах, описаних вище;
іі) якщо так, то підтвердити, що вони відображені в робочих документах і що характер та обсяг процедур перевірки змінені, наскільки це треба;
ііі) підтвердити, що всі нетипові випадки включено до зведеної інформації щодо нескоригованих розбіжностей.
в) і) Розглянути, чи отримано в ході описаних вище процедур перевірок докази того, що резерви банку на можливі втрати за позиками неадекватно відображені в балансі;
іі) за наявності такого доказу звернути на нього увагу менеджера або партнера по аудиту, одночасно зробивши відповідні посилання в робочих документах.
Оцінювання загального резерву на втрати за позиками проводиться в такий спосіб.
Завершивши перевірку окремих кредитів, аудитор повинен оцінити адекватність загального резерву на можливі втрати за позиками, враховуючи виявлені тенденції:
при перевірці окремих кредитів;
щодо кредитного портфеля в цілому і його складових частин.
Ці тенденції можна поділити на категорії, пов'язані з кількісною і якісною інформацією. Використовуючи ці категорії, аудитор може розглянути такі тенденції:
Тенденції кількісної інформації:
1. Інформація, що безпосередньо стосується банку:
і) фінансова і статистична інформація за поточний та попередні роки порівняно з кредитним портфелем у цілому і, по змозі, з окремими категоріями кредитів (портфелів):
обсяг резервів;
обсяг фактичних втрат за позиками у минулі періоди;
обсяг позик, за якими не нараховуються відсотки;
обсяг позик, за якими суперечки врегульовані;
обсяг списань за позиками;
обсяг позик за кожною з визначених банком категорій ризику;
суми відшкодувань за резервами попередніх років;
концентрація кредитів:
за галузями;
за географічними регіонами;
за визначеними позичальниками і зв'язаними з ними сторонами;
ступінь розбіжностей у судженнях управлінського персоналу й аудитора за окремими кредитами;
іі) інформація, що не може бути зібрана банком у кількісній формі:
відсутність поточних фінансових даних у кредитних документах (наприклад, фінансових звітів, оцінки застави);
обсяг кредитів, наданих позичальникам зі скрутним фінансовим станом;
рівень залежності від здатності до погашення або щодо неліквідної застави;
частота випадків збільшення суми кредитних ліній для позичальників, що зазнають труднощів;
обсяг кредитів, виданих позичальникам, що перевищили ліміти затверджених кредитних ліній,
частота випадків надання відстрочок щодо погашення основної суми кредиту і відсотків за ним.