Учені припускають, що мимовільна увага пов'язана з загальними, генералізованими формами неспецифічної активації мозку. Людина має можливість зробити стан активації більш стійким, перетворити його на основу стійкої та напруженої уваги. Є підстави стверджувати, що довільна увага пов'язана не тільки з підвищенням загального рівня активації мозку, а й з вибірковістю активації неспецифічних систем мозку.
Велике значення для організації уваги має вироблення динамічних стереотипів. Коли суб'єкт, виконуючи будь-яке завдання, не допускає неуважності, у нього відносно легко формується оптимальний осередок збудження. Натомість динамічний стереотип неуваги важко змінити.
Таким чином, проведений аналіз наукової літератури дає змогу узагальнити різні підходи науковців щодо пояснення фізіологічних основ уваги (див. табл.1.3) [60, 47]
Таблиця 1.3. Фізіологічні основи уваги
| Науковці | Основні положення їх концепцій |
| Нейрофізіологи | загальна активація діяльності мозку, що виявляється у зміні його електричної активності; здійснюється ретикулярною формацією; зафіксовується на електроенцефалограмі. |
| І. Сєченов | увага має рефлекторний характер |
| І. Павлов | наявність в корі головного мозку стійкого осередку оптимального збудження, що негативно індукує її суміжні ділянки. Закон індукції нервових процесів: процеси збудження, що виникають в одних ділянках мозку, спричинюють процеси гальмування в інших ділянках. |
| О. Ухтомський | домінанта - панівний, стійкий осередок оптимального збудження; підпорядковує собі побічні імпульси, що надходять в інші осередки, спричинюючи підсилення збудження в домінанті. |
| Г. ДжасперГ. Уолтер | лімбічна система та лобні долі мозку містять "нейрони уваги" та клітини очікування,які модифікують стан активності кори та регулюють її готовність до дій. У лобних ділянкаху стані активного очікування виникають особливі повільні електричні коливання - “хвилі очікування". |
Отже, увага є одним з феноменів орієнтовно-дослідницької діяльності особистості. Це психічна дія, спрямована на зміст образу, думки чи іншого явища. Увага відіграє важливу роль у житті людини, оскільки завдяки їй здійснюється регуляція діяльності, поведінки та інтелектуальної активності.
У сучасній психології увагу класифікують за різними критеріями [60]. На основі аналізу психологічної літератури узагальнено відобразимо існуючі класифікації видів уваги у вигляді таблиці (див. табл.1.4) [60, 48]
Таблиця 1.4. Види уваги та їх характеристика
| Вид уваги | Характеристика видів уваги | |
| за рівнем вольових зусиль | мимовільна | виникає в ході взаємодії людини із навколишнім середовищем поза її свідомим наміром і без будь-яких вольових зусиль з її боку. ЇЇ викликають раптовість дії подразника, його новизна, сила, зміна інтенсивності і розміщення в просторі, контраст зі тлом. |
| довільна | свідомо викликається, спрямовується і регулюється особистістю; пов’язана із постановкою мети діяльності і вольовим зусиллям. | |
| післядовільна | виникає з довільної уваги при появі у людини інтересу до виконуваної діяльності; має ознаки як мимовільної - не вимагає спеціальних вольових зусиль для підтримання, так і довільної - залишається цілеспрямованою і свідомо контрольованою. | |
| за особливостями об’єктів | зовнішня (сенсорна: слухова, зорова;рухова) | об’єктами зосередження є предмети та явища зовнішнього світу та рухи власного тіла. Виявляється у спрямуванні органів чуття на об’єкт сприймання і спостереження чи в зосередженні на діючих органах тіла - руках, ногах та їх напруженні через своєрідні рухи очей, голови, вираз обличчя, мімічні та пантомімічні вирази і рухи. |
| внутрішня (інтелектуальна, мислительна, мнемічна) | об’єктом зосередження є внутрішня, психічна діяльність (уявлення пам’яті, думки, переживання). Спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уяви, мислення), переживань; яскраво виявляється у розв’язуванні завдань подумки, у пригадуванні, міркуванні. | |
| за формою організації | колективна | зосередження уваги певної групи індивідів на одному об’єкті (н-д, учні уважно слухають пояснення вчителя). |
| групова | зосередження уваги малої групи в умовах роботи у колективі (н-д, увага під час роботи у фокус-групах). | |
| індивідуальна | зосередження уваги суб’єкта на своєму завданні. | |
| за своєчасністю до діяльності | передувага(пресенсорна, премоторна) | стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення в роботу. Може виникати мимовільно та під впливом інструкції, н-д, слова-сигналу “увага! ” |
| випереджу- вальна | передбачає цілеспрямований пошук та відбір інформативних ознак, результатів діяльності, планів здійснення мети, оптимальних методів її досягнення. | |
| запізніла | ця увага пасивна, виникає повільно, часто - примусово. |
Як бачимо, у якості основних критеріїв виокремлення видів уваги науковці розглядають наявність або відсутність свідомої мети, вольового зусилля, інтересу до діяльності, особливості об’єктів, що привертають увагу, форму її організації та своєчасність щодо діяльності. Розглянемо прицільніше окремі із вказаних видів уваги.
Отже, за характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль вирізняють мимовільну, довільну й післядовільну увагу (див. табл.1.5).
Таблиця 1.5. Класифікація уваги за характером цільового спрямування та рівнем вольових зусиль
| Вид уваги | Умовивиникнення | Основніхарактеристики | Механізми |
| мимовільна | Дія сильного, кон-трастного або значущого подразника, який викликає емоційну реакцію | Мимовільність, легкість виникнення та переключення | Орієнтувальний рефлекс або домінанта, яка харак-теризується більш-менш стійким особистісним інтересом |
| довільна | Постановка (прийняття) задачі | Спрямованість від-повідно до задачі, вимагає вольових зусиль, втомлює | Провідна роль другої сигнальної системи |
| після-довільна | Входження в діяльність і викликаний у зв'язку з цим інтерес | Зберігається ціле-спрямованість, зні-мається напруженість | Домінанта, яка характеризує зацікавленість, що виникла у процесі діяльності |
У дослідженнях російського психолога Е. Соколова був виявлений механізм формування мимовільної уваги. На думку вченого, у центральній нервовій системі утворюється "нервова модель" стимулу або ситуації. Раптова зміна характеристик подразника призводить до виникнення невідповідності між інформацією, що надходить, та уявленнями. Це викликає орієнтувальний рефлекс та на його основі - мимовільну увагу.
Мимовільна увага виникає внаслідок зовнішніх причин, тобто особливостей діючих на нас подразників, а також внутрішніх спонукань, спрямованості особистості. Оскільки орієнтувальний рефлекс є біологічною реакцією, то в процесі його виникнення спрацьовує “закон сили". Він полягає в тому, що відповідна реакція буде залежати від інтенсивних змін стимулу. До таких змін зовнішніх причин належать сила і раптовість дії подразника. Наприклад, виразне мовлення вчителя чи раптова зміна темпу мовлення, інтонації здатні викликати і підтримувати увагу. Мимовільну увагу також викличе у школярів поява серед них нового учня, нові види наочності.
Окрім зовнішніх причин, її зумовлюють і внутрішні спонукання. Так, увага пов'язана з загальним станом людини, з її настроєм, переживаннями, потребами, інтересами. Особливо дієвим чинником активізації мимовільної уваги є пізнавальна потреба, елементарними формами якої розглядають зацікавленість та допитливість. Що сильнішою є пізнавальна потреба, то частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Психологічними умовами побудови уроку, на якому пробуджується і підтримується мимовільна увага на основі пізнавального інтересу, є змістовність матеріалу, своєрідність форми викладу, організаційних форм та методів роботи.
Мимовільна увага є генетично первісним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку. Основне її призначення полягає в створенні для людини можливості швидко і правильно орієнтуватися в постійно мінливому середовищі, а також виділяти з нього значущі об’єкти. Лише у людини на основі мимовільної виникає довільна увага [65, 368-369].
Довільнуувагу щеназивають активною і вольовою. Її психологічний зміст пов’язаний з виробленням мети діяльності та вольовим зусиллям.
Відомий психолог В. Джеймс писав, що головний подвиг волі полягає у спрямованості свідомості на непривабливий об’єкт. Виникнення такої здатності пов’язане з розвитком і вдосконаленням спеціальних фізіологічних механізмів [90, 182]. Саме лобні ділянки кори великих півкуль програмують і корегують поведінку людини відповідно до тих завдань, які ставлять перед нею життя та діяльність.
Довільна увага має суспільну природу і сформувалася в процесі праці. Оволодіння мовою дало людині змогу усвідомлено визначати мету, обирати шляхи її досягнення, переборювати зовнішні і внутрішні перешкоди і спрямовувати свої зусилля на виконання певної діяльності. Довільна увага є вольовою. За її допомогою здійснюється регуляція активності, прогнозування, контроль і корекція діяльності. Вона розвивається у дитини в процесі виховання, а згодом і самовиховання.