· Відтворюючим.
· Моделюючим.
На першому етапі роботи - пропедевтичному пріоритетною лінією визначено розвиток зв’язного мовлення.
Метою першого етапу було створення умов опосередкованого впливу на розвиток мовленнєвої творчої діяльності дітей передусім через формування необхідного для використання мовленнєвих творчих завдань рівня мовленнєвої компетентності.
На основі збагачення лексичного багажу, засвоєння граматичних уявлень діти оволодівають вміннями складати різні типи зв’язного висловлювання. Навчання відбувається в ході ігор-фантазувань, де діти вправляються в складанні різних висловлювань за допомогою структурно-логічної схеми, виконанням лексико-граматичних вправ з творчими завданнями.
Завданнями першого етапу виступили:
Здійснювати взаємозв’язок лексичних, граматичних вправ в процесі переказу літературних творів і складання дітьми монологічних висловлювань сюжетного характеру.
Розвивати активне творче ставлення до літературно-мовного матеріалу через використання ігор-фантазувань, вправ, завдань.
На данному етапі проводились такі заняття, які включали в себе ігри-фантазування.
Фрагмент №1
Тема: «Складання колективної казки про пригоди ведмедика і жовтого зайчика»
Мета: вчити дітей складати сюжетну розповідь за допомогою структурно-логічної схеми, дотримуватися основної сюжетної лінії, характеризувати головних героїв. Розвивати уяву, фантазування, підвести дітей до пошуку різноманітних способів розгортання сюжету.
Вид творчості: колективний
Матеріал: іграшкові ведмедик та зайчик, кольорові олівці, аркуші паперу.
Хід заняття (Див. дод. №1)
Вихователь демонстрував дітям дві іграшки - ведмедика та жовтого зайчика, пропонував уважно їх розглянути, розповісти про них: хто з них старший, який в кожного вигляд, що їм найбільше подобається робити, чому в зайчика такий не звичайний колір. Можливо, з ним трапилася надзвичайна пригода, друг ведмедик вирішив допомогти зайчикові стати знову таким, як завжди.
У процесі переказу, складання самостійних висловлювань дітей тренували у вживанні простих і складних синтаксичних конструкцій, різноманітних типів. Використовували такі прийоми, як складання дітьми плану переказу і переказ за планом, який спочатку оформлювався в малюнках, потім діти називали кожну смислову частину розповіді та перекюували її за словесним планом. Ускладненим варіантом був вибірковий переказ, причому робили вибірку цілого тексту. Ми заохочували дітей до виконання творчих завдань, що спрямовували дитину на вільний переказ.
У роботі з жанром казки особлива увага приділялася діалогу дійових осіб, їхнім рухам, міміці. Адже більшість казок для маленьких дітей виокремлює велика кількість діалогів, саме вони допомагають дитині самостійно зробити висновок про характер, наміри, зовнішність тих чи інших дійових осіб, зрозуміти та оцінити їхні вчинки тощо. Через спілкування героїв казки відбиваються основні події твору. Крім того більшість казкових діалогів легко відтворюються у процесі виконавчої діяльності, переказу. Дітей учили драматизувати казки, передавати характер персонажів, вживати образну лексику, засоби виразності. Важливе значення мала робота над змістовою стороною слова. На матеріалі спеціально підібраних, невеликих за об'ємом, але виразних поезій, оповідань, загадок із дітьми проводилися лексичні вправи, спрямовані на добір епітетів, означень до заданого слова, синонімів, антонімів; граматичні вправи на словоутворення, словозміну. На заняттях діти активно використовувалися також вправи, спрямовані на формування певного лексичного поля. Вміння добирати слова, які "дружать", тобто слова-синоніми з даним словом, найбільш точно відображають зміст думки, є дуже важливим для побудови самостійного висловлювання.
Фрагмент № 2
Тема: «Ґудзик. Складання колективної казки «Про чарівний ґудзик»».
Мета: вправляти дітей у доборі різних груп слів до заданого слова, вчити. усвідомлювати пряме та переносне значення слів. Уточнити уявлення дошкільнят про жанрові та композиційні особливості казкового жанру. Вміти складати казку з опорою на літературознавчі уявлення. Розвивати творчу уяву, дивергентне мислення дітей.
Вид творчості: колективна
Хід заняття (Див. дод. №2)
Логіка побудови заняття була така, що головному творчому завершенню скласти казку - передували численні цікаві лексичні, граматичні вправи, які допомагали актуалізувати необхідний для творення словник, активізуючи, збуджували мислення, уяву, емоційний стан дітей. Все це дозволяло разігріти їх, викликати сильне бажання придумувати, створити атмосферу радісної фантазуючої гри.
Зазначимо, що на інших заняттях ми теж використовували прийоми малювання ілюстрацій до епізодів казки. Потім вихователь, зазвичай, пропонував дітям назвати свій епізод ключовим словом, реченням і визначити по черзі розповідали казку ще раз.
Наведемо приклад гри-фантазування.
Фрагмент № 3
Тема. Розповідання української народної казки «3ачарована дівчина»
Мета: вчити дітей сприймати образний зміст твору, закріплювати знання дітей про жанрові особливості, композиційну структуру, мовні засоби української народної казки: своєрідність початку, закінчення. Продовжувати розвивати поетичний слух дітей: вміння виділяти в тексті засоби виразності: дівчина-красуня, сіренький зайчик, порівняння, епітети. Розвивати мовленнєві творчі здібності, уміння складати невеликі твори за заданою темою, придумувати нові епізоди до сюжету казки.
Матеріал: ілюстрації до казки, картки-завдання.
Методичний коментар: протягам заняття вихователь звертав увагу дітей на особливості української народної казки в порівнянні з російськими.
Хід (Див дод. №3)
Вихователь читав дітям казку. Після розповідання казки вихователь звернув увагу дітей на те, що в казках завжди щаслива кінцівка, які б пригоди не траплялися з героями, попросила пригадати, як трагічно починаються та закінчуються українські та російські казки та якими словами. Бесіда за змістом казки включала не тільки запитання, але й творчі завдання, вправи. Вихователь стимулював творчі прояви дітей, допомагав Їм висловити свої припущення у зв'язному висловлюванні.
Також йшла активна робота над ознайомленням дітей малими фольклорними формами.
Дітей вчили розуміти значення образних висловів, стимулювали до фантзуваня створенням спеціальних умов до самостійного складання загадок; промовлялок, лічилок, складання невеличких історій за змістом прислів'їв та приказок, скоромовок. Заняття передбачали численні лексико-граматичні вправи, інтелектуалнотворчі завдання, а також елементи художньої творчості.
Наведемо приклад такого заняття з включенням гри-фантазування.
Фрагмент №4
Тема: «Ознайомлення з малими фольклорними формами».
Мета: продовжувати вчити дітей відгадуванню загадок, усвідомленню Їх образного змісту, знайомити з жанровими особливостями прислів'Їв та приказок, вчити складати невеличкі розповіді за змістом прислів’їв.
Матеріал: чарівна торбинка з набором іграшок, предметні картинки, олівці, папір.
Методичний коментар: заняття складалося з чотирьох частин, кожна 3 яких була присвячена одному з фольклорних жанрів.
Хід заняття (Див. дод.№4)
На початку занятгя вихователь демонстрував дітям чарівний мішечок з іграшками і пропонував відгадати, що в ньому знаходиться, якими способами можна про це дізнатися (пощупати, вгадати, дістати з мішечка). Вихователь доповнював - ще можна відгадати загадку про те, що в мішечку, спитати про те. Далі дітям пропонувалися загадки (про білку, півника, лисичку, грибок, капусту), після кожної з яких проводився детальний художній аналіз тексту, аналіз образних висловлювань.
Наступна частина заняття була присвячена промовлянню за6авлянок, невеличких пісень, віршованих жартів.
Потім вихователь провів бесіду про подіі в їхньому власному житті, яка підготувала дітей до усвідомлення значення прислів'я "Добре роби, добре і буде", за змістом якого педагог запропонувала дітям скласти невеличку розповідь і намалювати до неї ілюстрацію.
Отже, наша основна ідея активізувати мовленеву творчу діяльність, розвиваючи мовленнєві творчі здібності. Ми помітили, що мовлення дітей стало багатшим у лексичному і граматичному плані, якісно поліпшився переказ художніх творів складання самостійних розповідів, казок і оповідань. Але переважна більшість дітей у процесі складання власних висловлювань мала требу в допомозі з боку вихователя, тож такі прийоми підтримки, стимулювання, корекції творчого розпавідання, як підказка слова, повторення останнього слова, фрази, натяк, навідні запитання, су
місне мовлення тощо, активно вживалися не тільки на першому, а й на наступних етапах для тих дітей, хто відчував певні труднощі.
Другий етап - відтворюючий.
Мета другого етапу: створення умов цілеспрямованого розвитку інтелектуальних та творчих мовленнєвих здібностей.
Пріоритетною лінією навчання був інтелектуально-творчий напрямок, завдяки якому відбувається розвиток творчої уяви дивергентного мислення, розвиток творчих можливостей дітей, що збагачує їхні можливості у самостійному пошуку способів розв’язання мовленнєвих творчих завдань паралельно проводиться робота з формування зв’язності та цілісності висловлювання, складеної дітьми розповіді.
Змістовною лінією була мовленнєва робота, яка підпорядковувалась завданням розвитку творчого характеру, мислення й фантазування.
Функціональна лінія була пов’язана з розвитком зв’язності, цілісності складених текстів. Було визначено такі завдання другого етапу роботи:
Розвивати швидкість, гнучкість, мислення, творчу уяву через використання ігор-фантазувань