План
Вступ
1. Класифікація причин неуспішності
2. Заходи по подоланню причин невстигання
3. Теоретичні основи проблеми неуспішності
4. Особливості пізнавальної сфери
5. Психолого-педагогічні причини неуспішності
6. Психологічна характеристика неуспішних
7. Психолого-педагогічна типологія загального відставання в навчанні (В.П. Гапонов, Ю.З. Гильбух)
7. Шляхи подолання неуспішності
8. Особистісн-діяльнісний підхід до організації навчального процессу
Висновок
Література
Проблема навчальної діяльності студентів знайшла відображення у психолого-педагогічних дослідженнях, які стосуються: системного і особистісно-діяльнісного підходів (І. Бех); теорії діяльності та розвитку особистості (О. Асмолов, Г. Балл, Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, та ін.); професійної підготовки майбутніх учителів (В. Гриньова, В. Сластьонін, Г. Шевченко); морального виховання особистості (І. Зязюн, В. Сухомлинський, та ін.). У рамках даної статті нами розглядаються деякі результати експерименту з виявлення мотивації студентів педагогічних закладів до навчання.
Висновки зроблені на основі емпіричних соціологічних досліджень та експерименту, що проводились у 2001 - 2002 роках у педагогічних навчальних закладах Харкова, Запоріжжя, Бердянська. У ході дослідження було опитано близько 550 студентів університетів. В експерименті узяли участь 292 студенти Бердянського та Харківського педуніверситетів, у тому числі 148 в експериментальних групах та 144 - в контрольних.
Навчальна діяльність являє собою систему, яка має дві підсистеми: діяльність студента (учіння) та діяльність викладача і студента (навчання). Вона складається з двох діяльностей: одна забезпечує передачу досвіду, нагромадженого людством, а інша спрямована на засвоєння цього досвіду й трансформацію його в особистий досвід. Її компонентами є: мотиви, навчальні цілі, навчальні дії, дії контролю й оцінки. Д. Ельконін зазначав, що навчальна діяльність “повинна спонукатися адекватними мотивами. Ними можуть бути лише ті мотиви, які безпосередньо пов’язані з її змістом, тобто мотиви набуття узагальнених способів дій, або мотиви власного зростання, власного вдосконалення".
Наведемо деякі узагальнені дані. Аналізуючи результати діагностики мотивації навчання, ми дійшли висновку, що у більшої частини студентів склалося стійке позитивне ставлення до навчання. 53,1% опитаних студентів зазначили, що вони стали ставитися до навчання більш серйозно і відповідально, ніж у школі.
Ці дані збігаються з думкою опитаних викладачів. Близько 70% з них указали, що в половини студентів присутні позитивне ставлення до навчання, усвідомлення його особистісного змісту, значущості. Необхідно зазначити, що питання навчальної мотивації зважується студентами далеко не однозначно в різних контекстах анкети. Досліджуючи характер спонукань, які привели їх до вищої школи, ми одержали такі дані: 62,2% опитаних студентів привели в університет як широкі, так і вузькі соціальні мотиви (бажання здобувати вищу освіту і мати більше можливостей при виборі майбутньої професії, зайняти престижне місце в суспільстві й ін). Насторожує той факт, що тільки 12,5% респондентів вирішили одержати вищу освіту через прагнення стати хорошим учителем. Навчально-пізнавальними мотивами (подобається вчитися, хочу стати освіченою людиною) керувалися 25,3% студентів.
Інформацію про рівень навчальної мотивації студентів ми також одержали, аналізуючи характер спонукань відвідування ними навчальних занять (табл.1). Як показують дані, тільки 34,9% опитаних студентів спонукує відвідувати заняття наявність навчально-пізнавального інтересу. Значна частина респондентів відвідує навчальні заняття з більш прагматичних причин: необхідність складати іспити, заліки; контроль присутності студентів на занятті й ін.
Це збігається і з уявленнями викладачів про сьогоднішнього студента та його ставлення до навчання: 70,8% опитаних викладачів виділили таку узагальнену рису студентства, як прагматизм, і, на жаль, лише 16,6% - захопленість.
Таблиця 1. Мотиви відвідування студентами навчальних занять (у %)
| 1 курс | 2 курс | 3 курс | Всього | ||
| (99 осіб) | (95 осіб) | (98 осіб) | 292 осіб | ||
| 1. | Цікаво (є інтерес) | 53,1 | 30,2 | 24,8 | 34,9 |
| 2. | Подобається засвоювати нову інформацію | 47,4 | 25,2 | 19,8 | 30,8 |
| 3. | Необхідність набуття знань для майбутньої професійної діяльності | 32,9 | 29,1 | 42,3 | 34,8 |
| 4. | Дисциплінованість, обов`язковість | 49,3 | 25,3 | 21,9 | 32,2 |
| 5. | Необхідність знань для складання іспитів і заліків | 41,8 | 38,3 | 31,4 | 37,2 |
| 6. | Контроль за присутністю на заняттях | 51,8 | 32,6 | 30,9 | 38,4 |
| 7. | Відповідь відсутня | 2,2 | 1,8 | 0,3 | 1,4 |
Аналіз табличних даних говорить про те, що навчально-пізнавальний інтерес, з яким приходять учорашні школярі до університету, на жаль, від курсу до курсу падає. І хоча в студентів зростає почуття обов’язку і відповідальності, важливий компонент мотивації їхньої навчальної діяльності - емоційний - залишається нереалізованим. Про це говорять цифрові дані (табл.2).
Таблиця 2. Ставлення студентів до навчального процесу (у %)
| 1 курс | 2 курс | 3 курс | Всього | ||
| 1. | Подобаєтьсянавчатися | 58,3 | 31,7 | 24,8 | 38,3 |
| 2. | Вчитися неподобається | 5,3 | 13,8 | 19,9 | 13,0 |
| 3. | Важковідповісти | 36,4 | 54,5 | 55,3 | 48,7 |
Отримана інформація змушує серйозно задуматися, адже зменшується число студентів, яким сам процес навчання приносить радість, задоволення, і збільшується число студентів, яким не подобається вчитися. Позитивне ставлення до навчання в університеті у майбутніх педагогів не тільки не формується, але навіть губиться.
Причини, на наш погляд, криються в навчальному перевантаженні студентів, двозмінності занять, надмірній академічності подання теоретичної інформації, відсутності довірливих партнерських відносин між викладачем і студентом. І хоча тільки 3,1% опитаних студентів мають значні труднощі в навчанні, 40,6% респондентів зазначили, що їм нелегко вчитися, 34,4% з них мають незначні труднощі. За підсумками діагностики було зроблено загальний перелік труднощів, з якими студенти стикаються в процесі навчання (табл.3).
Аналіз переліку труднощів вказує на те, що студентам властиво шукати їх причини переважно в зовнішніх обставинах, поза собою, тоді як більшість з названих труднощів зумовлені відсутністю сформованої власної системи навчальної праці, навичок використання раціональних прийомів навчальної діяльності.
Цей висновок підтверджує й опитування викладачів, на думку яких тільки в 4,2% студентів в основному сформовані вміння учитися та індивідуальний стиль навчальної діяльності, у 80,3% студентів вони сформовані частково і більш ніж у 15% вони зовсім не сформовані.
Про наявність труднощів у студентів по засвоєнню навчальної інформації говорить і перелік прийомів раціонального навчання, з яких викладачам найчастіше приходиться консультувати студентів (табл.4).
Таблиця 3. Труднощі, які виникають у студентів у процесі навчання (у порядку значущості)
| 1 | Великий обсяг інформації, яку необхідно запам`ятовувати. |
| 2 | Недостатньо сформовані уміння вчитися та організовувати свою навчальну діяльність. |
| 3 | Не вистачає часу на підготовку до занять. |
| 4 | Труднощі в осмисленні інформації, котра подається в лекціях. |
| 5 | Недостатньо літератури для підготовки до занять. |
| 6 | Недостатньо методичних рекомендацій з наукової організації праці. |
| 7 | Незручний розклад і режим занять. |
| 8 | Різні вимоги викладачів. |
Таблиця 4.
Інтелектуальні вміння, які необхідно формувати у студентів (у порядку їх значущості)
| 1 | Виділення головного, суттєвого, важливих фактів і аргументів. |
| 2 | Формування узагальнень, висновків, доведень. |
| 3 | Виділення основних сенсових частин, складання планів. |
| 4 | Групування інформації на основі провідних ідей, складання тез. |
| 5 | Раціональна самостійна робота з книгою. |
| 6 | Раціональне запам`ятовування інформації. |
| 7 | Постановка навчальних цілей і задач та визначення способів їх досягнення. |
| 8 | Раціональне конспектування лекцій. |
| 9 | Складання режиму дня. |
Нам здалося цікавим таке спостереження. Студенти на перше місце в переліку труднощів поставили нестачу часу, майже на останнє - відсутність навичок, умінь, здатностей раціональної організації своєї навчальної діяльності. На думку викладачів, їм найчастіше доводиться консультувати студентів з прийомів виконання розумових і навчальних дій (95,8% від загального числа консультацій). Поради і вказівки щодо раціонального планування навчального часу практично не цікавлять студентів (4,2% від загального числа консультацій). Це протиріччя, на наш погляд, пояснюється тим, що більшість студентів не вміють адекватно оцінити свої труднощі, що, в основному, виникають через відсутність сформованих навчальних умінь і слабко розвинуту здатність до управління навчальною діяльністю. Неадекватна оцінка труднощів, нездатність визначити їхні дійсні причини знижують інтерес студентів до навчання, формують байдуже чи негативне ставлення до нього.
Причини труднощів в учбовій діяльності розглядалися багатьма педагогами і психологами (М.А. Данілов, В.І. Зикова, Н.А. Менчинськая, Т.А. Власова, М.С. Певзнер, А.Н. Леонтьев, А.Р. Лурія, А.А. Смірнов, Л.С. Славіна, Ю.К. Бабанській). Як такі називалися: непідготовленість до навчання, в крайній своїй формі виступаюча як соціальна і педагогічна занедбаність; соматична ослаблена дитини в результаті тривалих захворювань; не виправлені вчасно дефекти мови, недоліки зору і слуху; розумова відсталість; негативні взаємостосунки з однокласниками і вчителем. Проте з кожною з перерахованих причин труднощів в навчанні зв'язується відставання порівняно невеликого числа дітей по відношенню до всіх явно або приховане, що зазнають труднощі в навчанні, значну частину яких [дітей] (зразково половину) складають діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).