Принципи навчання інформатики (стр. 3 из 4)

Міцність знань тісно пов'язана з їх системністю, заснованою на пошукові та побудові внутрі- і міжпредметних зв'язків та асоціацій.

Принцип індивідуалізації і колективності навчання

Індивідуалізація і колективність навчання доповнюють одне одного, особливо при навчанні інформатики. Тільки організувавши колективну або групову роботу, можна знайти час для занять з сильнішими і слабшими студентами.

Індивідуалізація визначається як організація навчального процесу, під час якого при доборі способів, прийомів, темпу навчання враховуються індивідуальні особливості студентів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання.

Індивідуалізацію можна розглядати з точки зору процесу навчання, змісту навчання і будови освітньої системи. Перша з цих точок зору передбачає вибір форм, методів і прийомів навчання, друга — створення навчальних планів, програм, навчальної літератури і складання завдань для студентів, третя — формування різних типів навчальних закладів.

Індивідуалізація можлива під час роботи студентів з програмними засобами, що вивчаються, зі своїм індивідуальним темпом, своїми шляхами подолання труднощів та за допомогою гнучкого налагодження навчальної програми. Причому передбачається налагодження на тип мислення студента (образний або мовний) шляхом звільнення часу викладача для індивідуальної роботи з студентами при автоматизації рутинної частини педагогічної праці.

Принцип індивідуалізації реалізується у навчанні інформатики шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей студентів, які значно впливають на успішність оволодіння основами інформаційної культури. Забезпечення індивідуалізації навчання можливе тільки за умови обізнаності викладача з такими особливостями своїх студентів та способами індивідуалізованого навчання.

Принцип зв'язку теорії з практикою

З точки зору матеріалістичної філософії практика — критерій істини, джерело пізнання і зона прикладання теоретичних результатів. Однією з причин актуальності принципу зв'язку теорії з практикою для навчання є існуюче відчуження теоретичного навчання студентів від їх практичного життя. Навчальний підхід: спочатку теорія, потім її застосування на практиці не є єдино правильним для інформатики.

Для реалізації принципу зв'язку теорії з практикою викладачу необхідно:

1.Намагатися не допускати в навчанні розходження: це — знання, а це — життя. Вивчення відчужених від студентів «знань» і наступні спроби знайти їм застосування в житті — неефективний і шкідливий з особистісної точки зору підхід.

2.Практика — це не зона застосування вивченої теорії, вона завжди її продовження. В процесі практичної діяльності студент розширює і поглиблює свої теоретичні представлення, «нарощує теорію». Це можливо в тому випадку, коли джерелом теорії є сам студент,

3.його особистісні знання, одержані в процесі його попередньої

4.діяльності, а не ті, що «передаються» йому викладачем.

5.Навчати студентів технології розумової діяльності. Будь-яку виконувану студентами діяльність пропонувати їм для наступного усвідомлення і теоретичного структурування у вигляді моделі. Порівнювати різні моделі діяльності та їх ефективність. Демонструвати студентам переваги розумової (осмисленої) практики перед бездумною роботою за теоретичним зразком.

Принцип гармонійного розвитку особистості

На сучасному етапі розвитку вищої школи особливо актуальним є принцип гармонійного розвитку особистості. Тому при проведенні занять з інформатики необхідно концентрувати увагу на їх виховних можливостях, для чого реалізовувати такі задачі:

• Ставити виховну мету на кожному занятті.

• Використовувати зміст заняття з виховною метою.

• Цілеспрямовано формувати узагальнені прийоми розумової діяльності студентів.

• Формувати загальнонавчальні навички раціональної організації навчальної праці.

• Формувати інтерес до предмета.

• Формувати уміння користуватися набутими знаннями і розширювати їх під час самостійного вивчення.

• Розвивати самостійність і пізнавальні здібності студентів, готувати їх до творчої діяльності.

• Формувати критичне та творче мислення.

• Прищеплювати любов до праці, почуття відповідальності за результати власної діяльності і поведінки, організованість і дисципліну, навички якісного виконання робіт, ефективного використання навчального часу, цілеспрямованість у досягненні поставленої мети.

• Виховувати культуру усної і писемної мови.

• Формувати вміння виділяти основне при вивченні навчального матеріалу.

• Формувати вміння працювати з книжкою, інформаційним і програмним забезпеченням комп'ютера, пошуковими системами глобальної мережі Інтернет.

Інтерес до навчання — це один з важливих чинників, які забезпечують спрямованість інтересу студентів до найбільш активних творчих видів діяльності й інтенсивно впливають на формування інших духовних інтересів студентів. Досвід свідчить, що навчання інформатики містить у собі достатні можливості активно впливати на формування пізнавальних інтересів студентів, які повною мірою виявляються при вивченні інформатики лише на базі реальної комп'ютерної техніки. Відсутність будь-якої техніки при навчанні інформатики ставить під сумнів розвиток пізнавального інтересу студентів.

Тому для формування в студентів інтересу до вивчення предмета необхідно:

• Систематичне використання сучасної комп'ютерної техніки.

• Чергування занять щодо вивчення теоретичних основ інформатики з лабораторно-практичними роботами, причому час, що витрачається на практичні роботи, повинен бути більшим, ніж час, що витрачається на вивчення теоретичних положень.

• Самостійна робота кожного студента на комп'ютері і самостійне розв'язування певного набору задач на лабораторно-практичних роботах.

• Добір посильних завдань з практичним змістом з урахуванням індивідуальних здібностей студентів.

• Проведення етапу мотивації при вивченні будь-якого нового поняття.

• Використання на заняттях частково-пошукових методів навчання, проектного методу.

• Міжпредметний і практично значущий зміст теоретичного матеріалу і задач.

Принцип виховуючого навчання

Під розвивальним навчанням будемо розуміти тип навчання, в якому розвиток людини є прямою і основною метою. Особливості розвивального навчання: студент перетворюється на суб'єкт пізнавальної діяльності; розвивається на формуванні механізмів мислення, а не завантаження пам'яті; пізнавальна діяльність студента опановується в єдність емпіричного і теоретичного пізнання; процес навчання будується на пріоритеті дедуктивного способу пізнання; основа процесу навчання — навчальна діяльність студентів в процесі виконання навчальних завдань.

Принцип виховуючого навчання інформатики реалізується при такій організації навчального процесу, яка забезпечує студентам можливість проявити себе як особистість, гармонійно і всебічно розвинутися соціально, удосконалити здібності, сформувати пізнавальні мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання студентам можливості здійснювати самостійну дослідницьку діяльність творчого характеру та самоорганізовуватись.

Студент виступає в навчальному процесі як рівноправний суб'єкт з іншими студентами і викладачем. Тому навчальний процес будується таким чином, щоб студенти могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для опанування курсу інформатики. Така організація навчального процесу забезпечує формування в студентів позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колективізму, активності, працьовитості тощо), вольових якостей.

Щоб результативно управляти діяльністю студентів, необхідно формувати в них потрібну мотивацію навчання. Завдання полягає в тому, щоб, спираючись на потреби студентів, спровокувати їхню діяльність так, щоб вона задовольняла їхні інтереси, вселяла в студентів віру в можливість подолання труднощів, віру в свої здібності, радість, задоволення від праці, гордість за свої успіхи. Треба, щоб зміст навчання, цілі і задачі, які ставить викладач перед студентами, мали для них чітке, зрозуміле і особисто вагоме значення.

Принципи розвивального навчання

У процесі навчання інформатики доцільно спиратися на психологічні принципи розвивального навчання, які базуються на понятті «зони найближчого розвитку» психолога Л.С. Виготського.

Дидактичні принципи розвивального навчання були висунуті в 1950-ті роки в двох науково-практичних колективах, створених Д.Б. Ельконіним і

Л.В. Занковим, за якими не будь-яке навчання створює максимально сприятливі умови для розвитку студентів. Потрібний ретельний добір змісту, методів, організаційних форм і засобів навчання, щоб забезпечити ці умови.

Розвивальне навчання змістило освітні акценти від вивчення студентами матеріалу з різних предметів на їх навчальну діяльність щодо розвитку теоретичного мислення (Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов), або на всебічний розвиток студента (Л.В. Занков).

Розглянемо особливості розвивального навчання в різних концепціях його засновників.

Дидактичні принципи концепції Л.В. Занкова

• Принцип провідної ролі теоретичних знань означає, що поки студенти не засвоїли основні поняття теми, властивості об'єктів, правила, методи і способи їх дослідження, не можна приступати до формування умінь і навичок, аналізу об'єктів і процесів, що вивчаються в курсі інформатики.

• Принцип навчання швидкими темпами (в розумній мірі). На практиці після вивчення основного матеріалу швидкими темпами здійснюється контроль його засвоєння, а звільнений час використовується для розв'язування задач, під час роботи над якими теоретичний матеріал повторюється, поглиблюється і закріплюється.