Таким чином, змістом політехнічної освіти, являється в основному вивчення техніки, яка складає основу виробництва. Ця думка виділена і в назві твору для вивчення предмету «Основи техніки». По цьому питанню аналогічна точка зору Д.О. Епштейна, який рахує, що «ознайомлення учнів з основними поняттями оптимізації виробничих процесів і повинно бути в наш час стержнем політехнічної освіти». Разом з тим багато авторів, визначаючи зміст політехнічної освіти, не обмежуються розглядом системи техніки, а говорять про працю на виробництві, про діяльність людей, що керують виробництвом, і відносять це також до політехнічного змісту.
Таким чином, в педагогіці існують різні погляди щодо визначення політехнічного змісту. Перший шлях «від науки» полягає у засвоєнні змісту загальноосвітніх і загальнотехнічних предметів, в застосуванні цих знань на практиці, в тому числі і в професійній практиці. Другий шлях «від виробництва» полягає в аналізі структури виробництва і внесенні у навчання (насамперед і в основному по спеціальних предметах і виробничому навчанню) такого змісту, в якому відображаються (для галузі, а вірніше – міжгалузеві) вміння й навики управління засобами праці, обслуговування їх.
Наука, народжена з потреб практики, проходить у своєму розвитку складний шлях. Абстрагуючись від практики, вона в ряді аспектів «сама з себе» створює далі свої послідовні побудови – і в цьому полягає передбачуюча сила науки. Однак наука не може існувати у відриві від практики. В наш час це відбувається із системою загальнотехнічної підготовки, з системою загальнотехнічних предметів. Загальнотехнічний зміст є і в спеціальних предметах і в виробничому навчанні у вигляді окремих тем, розділів, блоків. Виявлення цього змісту з метою наступного «підвищення» його до рівня самостійних учбових дисциплін – одне з найважливіших завдань удосконалення загальнотехнічної підготовки.
Особливо «опукло» представлений в структурі спецпредметів і виробничого навчання загальнотехнічний учбовий матеріал, на основі якого формуються загальнотехнічні (політехнічні) вміння й навики.
Політехнічні вміння й навики – це узагальнені способи використання знань в різних умовах пізнавальної і практичної діяльності. Вони відображають принципи направленості інтелектуальних і фізичних загальнотрудових дій учнів на керування технікою. Вимоги сучасного виробництва до політехнічної підготовки випускників профтехучилищ включають вироблення у них творчого мислення, найпростіших навиків технічно-конструкторського винахідництва, інтересу й любові до праці.
Політехнізація професійно-технічної підготовки кваліфікованих робітників пов’язана з формуванням в учнів загальнотрудових вмінь й навиків, які складаються в процесі оволодіння професійними прийомами праці. Ці вміння й навики можна переносити з однієї області діяльності в другу. Послідовне використання політехнічного принципу у навчанні, по-перше, створює умови для формування робочої професії широкого профілю, по-друге, суттєво поглиблює розвиваючу і виховну функції навчання, по-третє, створює передумови для свідомого використання наукових і технічних знань на практиці, для творчого відношення до праці. Сьогодні не тільки загальна і політехнічна освіта стають необхідною передумовою високої професійної підготовки майбутнього робітника. Сама професійна освіта також перетворюється в один з найважливіших засобів збагачення і поглиблення загальної і політехнічної освіти.
В середніх профтехучилищах стержнем освіти системи політехнічних знань і вмінь є вивчення природознавчих предметів і загальнотехнічна підготовка. Оптимальне співвідношення знань загальної технології і спеціальної служить основою, яка забезпечує випускникам широкий політехнічний світогляд і професійну підготовку.
Метою загальнотехнічної підготовки є ознайомлення учнів в теорії і на практиці з науковими основами сучасної техніки і технології: зі структурою техніки (апаратів, пристроїв, машин, технічних систем), з функцією техніки (технічними характеристиками засобів праці), з субстратом техніки (матеріалами), з природничо-науковими основами процесів, які здійснюються за допомогою засобів праці. Ці завдання витікають з самої суті технічних наук, які мають справу з штучними системами, які підкорюються особливим закономірностям, що охоплюють структуру, функціонування й розвиток цих систем. Предметом технічних наук являються природні процеси, які діють в штучно створених системах, які дозволяють цілеспрямовано використовувати ці процеси, речовини природи, її об’єктивні закономірності в інтересах людини.
До завдань загальнотехнічної підготовки відносять часто й основи організації праці і виробництва, хоча частина цих знань має конкретно-економічний зміст.
Необхідність загальнотехнічного навчання в більшій степені визначається і його значенням для формування наукового світогляду випускників в зв’язку з тим, що розуміння місця й ролі техніки в житті людини і суспільства стало невід’ємною і необхідною частиною уявлення сучасної людини про оточуючий світ, як і знання законів природи, законів суспільного розвитку. Вивчення загально-технічних предметів розвиває у майбутніх робітників технічне, технологічне мислення, сприяє формуванню творчого відношення до праці, вчить бережливому відношенню до матеріалів, енергії, техніки, сировини, готових продуктів праці.
Загальнотехнічна підготовка є ланкою між політехнічною освітою та спеціальною частиною професійно-технічної навчання і покликана озброїти тих, що навчаються системою знань загальних основ техніки, технології та організації виробництва і праці в даній галузі промисловості, народного господарства. Поряд з системою знань набуваються і відповідні вміння та навики. Зміст загальнотехнічних знань, як правило, є загальним для сукупності груп професій даної галузі промисловості, народного господарства, частина знань і вмінь носить міжгалузевий характер.
Між політехнічною освітою і загальнотехнічною підготовкою є як елементи подібності, так і суттєвих відмінностей, які свідчать про те, що це – різні поняття, які було б помилкою ототожнювати. Частина загальнотехнічних понять має політехнічний характер. Більш широкі поняття входять в склад політехнічних, а галузеві можна віднести до загальнотехнічних. Політехнічна підготовка як частина загальної освіти єдина для всіх професій, в той час як зміст загальнотехнічної освіти змінюється в залежності від галузі, для якої готуються робітники. Специфіку галузі може врахувати тільки загальнотехнічна підготовка. Розширюючи галузевий і міжгалузевий технічно-технологічний світогляд учнів, загальнотехнічна підготовка тим самим сприяє розширенню профілю професійної підготовки молодих кваліфікованих робітників, створює передумови для їх професійної мобільності.
Необхідність професійної мобільності, як і розширення профілю робочої професії, пояснюється рядом об’єктивних тенденцій у виробництві і перш за все прискоренням науково-технічного прогресу, скороченням термінів освоєння нововведень, тривалості часу між моментом отримання перших результатів досліджень і етапом промислового виробництва продукту чи впровадження нової технології.
Цілком природно, що період розробки і освоєння нововведень на виробництві в майбутньому стане в середньому меншим, ніж в наш час. Вирішальний вклад в цей процес внесуть науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи, інтенсивне введення систем планування і впровадження, а також ширина профілю професійної підготовки і мобільність робочих кадрів в поєднанні з високим рівнем вихованості. Таким чином, широкий професійний профіль і мобільність робітників є і умова і наслідок НТР. Робітники, як перша виробнича сила суспільства, повинні постійно і гнучко пристосовуватися до мінливої виробничої ситуації через постійне вдосконалення речової складової виробничих сил. В свою чергу, високий рівень підготовки і велика мобільність робітників сприяє розвитку масового винахідництва і раціоналізаторства, що, в кінцевому рахунку прискорює науково-технічний прогрес.
В розширенні профілю професійної підготовки, у збільшенні мобільності молодих робітників важливу роль відіграють зміст і структура загальнотехнічних знань і вмінь, які дають широку технічно-технологічну основу професії.
НТР веде до якісної зміни багатьох традиційних професій і до появи нових. Зокрема, до нових можна віднести професію апаратчика автоматизованого виробництва, наладчика станків з числовим програмним управлінням (ЧПУ), машиністів-операторів та ін. Робітникам подібних професій широкого профілю потрібні глибокі знання не тільки із спеціальних предметів, але і з таких курсів, як основи теорії інформації, програмування, основи виробничої електроніки та інших, які раніше не були потрібні токарю, фрезерувальнику, шліфувальнику, робітнику неавтоматизованого хімічного, нафтохімічного виробництва. Відомо, що одною з основ комплексної автоматизації служать ЕОМ, мікропроцесори, техніка промислових роботів. Тому досить глибоке знання основ електротехніки, промислової електроніки, принципів роботи ЕОМ, мікропроцесорів є необхідною умовою успішної роботи апаратчиків, операторів, наладчиків автоматизованого виробництва.
Щоб зрозуміти електротехніку, основи промислової електроніки, потрібні знання електростатики і електродинаміки. Для розуміння роботи ЕОМ, мікропроцесорів, промислових роботів потрібні спеціальні знання з області математики. Засвоєння властивостей матеріалів і способів їх застосування в знаряддях, засобах і предметах праці пов’язане зі знаннями з хімії, фізики, біології. Можна продовжити приклади взаємозв’язку загальнотехнічних і природничо-математичних предметів. Разом з тим зростає рівень необхідної загальної і загальнотехнічної освіти при підготовці робітників апаратурної праці, робітників широкого профілю. Цей рівень поступово наближається до сучасного обсягу та рівня знань техніка.