На третьому етапі констатувального експерименту визначалися рівні (репродуктивний, варіативний, творчий) сформованості у студентів комунікативних умінь. Для цього студентам були запропоновані професійні ситуації, під час розв’язання яких вони реалізовували такі комунікативні уміння, як: володіння технікою і логікою мовлення; використання комунікативних якостей мовлення; володіння інтонаційною виразністю мовлення; використання невербальних засобів спілкування; орієнтування у ситуаціях професійного спілкування; управління власним емоційним станом (саморегуляція); сприймання та розуміння людини людиною; самопрезентація; встановлення контакту у професійному спілкуванні; володіння нормами етикету; переборення психологічних бар'єрів у спілкуванні. З метою вимірювання рівнів сформованості комунікативних умінь у студентів нами використовувався метод "експертних оцінок", які виставлялись викладачами університетів.
За результатами узагальнення отриманих даних з'ясувалося: у ХНУ на факультеті іноземних мов 30,6% студентів в ЕГ та 31% у КГ знаходяться на репродуктивному рівні соціалізованості; 44,2 та 44% відповідно на продуктивно-перетворювальному рівні; 25,2 та 25% – на творчому рівні соціалізованості. На філологічному факультеті цього ж університету ми отримали такі результати: 31,4% студентів в ЕГ та 32,2% у КГ знаходяться на репродуктивному рівні соціалізованості; 42,3 та 41,9% відповідно на репродуктивно-перетворювальному рівні; 26,3 та 25,9% – на творчому рівні соціалізованості. У ХНПУ на мовно-літературному факультеті 30,2% студентів в ЕГ та 32% у КГ мають репродуктивний рівень соціалізованості; 42,7 та 43,7% відповідно репродуктивно-перетворювальний рівень; 27,1 та 24,3% – творчий рівень соціалізованості.
Результати констатувального експерименту з одного боку вказують на невелику різницю між рівнями соціалізованості студентів факультету іноземних мов та філологічного факультету ХНУ й мовно-літературного факультету ХНПУ, з іншого – на значну кількість студентів із низьким рівнем соціалізованості. Отримані дані дозволили вирізнити причини зазначеного: наявність у студентів роздумів про припинення навчання у зв'язку із матеріальними труднощами; руйнування у деяких із них початкового уявлення про професійну діяльність і можливості викладача в існуючих умовах; орієнтація майбутніх фахівців на практичну діяльність й водночас недостатньо чіткі уявлення про характер та особливості майбутньої роботи за фахом; відсутність комфортної психолого-емоційної атмосфери у студентській групі; низький рівень спеціально організованої професійної допомоги студентам, які її потребують; недостатній розвиток у них самовиховання як механізму соціалізації тощо.
Вищеокреслене підсилило необхідність впровадження у практику діяльності вищих навчальних закладів моделі науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культури мовлення, базою якої є спецкурс “Культура мовлення”. Вказаний курс охоплює лекційні та практичні заняття, години самостійної та індивідуально-консультативної роботи студентів. Кожне із практичних занять передбачало реалізацію трьох етапів діяльності студентів. На першому з них виконувались вправи з формування техніки мовлення, актуалізації умінь у галузі професійної уваги та саморегуляції. Цей етап розглядався як підготовчий до реалізації двох наступних етапів діяльності студентів. На другому з вказаних етапів студенти оволодівали уміннями використовувати комунікативні якості у своєму професійному мовленні. З цією метою їм пропонувались спеціально підготовлені вправи, що передбачали використання художньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальної літератури. У процесі реалізації третього етапу кожного із практичних занять студенти освоювали різні види професійних діалогів, брали участь у програванні кожного з етапів ділової гри (самопрезентація, виступ «менеджера освіти» та рецензентів, проведення прес-конференції «керівників закладів освіти»), а також оволодівали професійними уміннями у проведенні ділової бесіди, наради та переговорів.
З метою соціалізації студентів засобами культури мовлення у практику діяльності університетів була впроваджена програма позанавчальної діяльності студентів, яка охоплювала: загальноуніверситетські конкурси професійної майстерності, що передбачали моделювання студентами професійної самопрезентації та ситуацій формування «управлінської команди»; рольові ігри («Прийом молодого фахівця на роботу», «Конфлікт у професійній діяльності» та ін.), групові дискусії («Як керувати собою у складних ситуаціях?», «Угрупування у шкільному колективі» та ін.), бесіди («Значення культури мовлення для сучасного студента», «Труднощі формування культури мовлення» та ін.). Зазначені форми позанавчальної діяльності сприяли удосконаленню у майбутніх фахівців навичок саморегуляції та самокорекції поведінки, оволодіння комунікативними уміннями та соціально значущою діяльністю.
Після формувального експерименту вимірювання рівнів соціалізованості студентів проходило, як і на етапі констатувального, шляхом використання комплексної діагностики. Отримані результати продемонстрували значне підвищення показників творчого та продуктивно-перетворювального рівнів соціалізованості студентів експериментальних груп. Порівняння даних констатувального експерименту та контрольного зрізу подано у таблиці нижче.
Таблиця 1
Рівні соціалізованості студентів засобами культури мовлення, %
| Рівні соціалізованості студентів | Ф-т іноз. мов | Філолог. ф-т | Літер.-мовний ф-т | ||||
| ЕГ–1 35 ос. | КГ–1 29 ос. | ЕГ–2 33 ос. | КГ–2 35 ос. | ЕГ–3 35 ос. | КГ–3 37 ос. | ||
| Репродуктивний | До експер. | 30,6 | 31 | 31,4 | 32,2 | 30,2 | 32 |
| Після експер. | 15,1 | 25 | 13,8 | 22,6 | 13,5 | 24 | |
| Різниця | 15,5 | 6 | 17,6 | 9,6 | 16,7 | 8 | |
| Продуктивно-перетворювальний | До експер. | 44,2 | 44 | 42,3 | 41,9 | 42,7 | 43,7 |
| Після експер. | 24,7 | 44,9 | 27,5 | 45 | 25,2 | 47,1 | |
| Різниця | 19,5 | 0,9 | 15 | 3,1 | 17,5 | 3,4 | |
| Творчий | До експер. | 25,2 | 25 | 26,3 | 25,9 | 27,1 | 24,3 |
| Після експер. | 60,2 | 30,1 | 58,7 | 32,4 | 61,3 | 28,9 | |
| Різниця | 35 | 5,1 | 32,4 | 6,5 | 34,2 | 4,6 | |
Наявність після формувального експерименту студентів з низьким рівнем соціалізованості обумовлена такими причинами: несформованістю у них соціальних цінностей, які відповідають вимогам суспільства; низьким рівнем володіння культурою мовлення; невмінням бути учасником діалогічного спілкування з майбутніми колегами; низьким рівнем умінь встановлювати соціальні зв'язки у процесі спілкування; невмінням адаптуватися до реальних умов соціального середовища.
Високі показники творчого рівня соціалізованості студентів засобами культури мовлення у результаті проведення формувального експерименту пояснюється наступним:
- розробкою та викладанням спеціального курсу «Культура мовлення»;
- впровадженням у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів, де проводилося експериментальне дослідження, спеціально розробленої програми позанавчальної діяльності, що залучала усіх студентів навчальних груп до діяльності, імітуючої їхню майбутню професійну роботу;
- моделюванням ситуацій майбутньої професійної діяльності (професійні діалоги, ділові ігри, ділові бесіди, ділові наради та ін.);
- здійсненням за спеціально розробленими методиками аналізу діяльності майбутніх фахівців у процесі навчальної та позанавчальної роботи, що сприяє формуванню їхніх професійних умінь, соціалізації особистості.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукової проблеми соціалізації студентів засобами культури мовлення, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов, які забезпечують успішність цього процесу.
Результати дослідження підтвердили гіпотезу, на якій вони ґрунтуються, засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених завдань і дали підставу для таких висновків:
1. Систематизовано отриману у результаті вивчення наукових джерел інформацію відповідно до об’єкту та предмету дослідження. На основі аналізу різних наукових підходів проаналізовано і уточнено базові поняття дослідження, серед яких:
«соціалізація» – це двосторонній процес формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі, засвоєння та активного відтворення індивідом суспільною досвіду, в результаті якого він стає особистістю та набуває необхідні для життя людей знання, вміння та навички, тобто здатність успішно взаємодіяти в ході вирішення тих чи інших завдань. Соціалізація передбачає опанування людиною культурою людських стосунків, культурою мовлення, соціальних норм, необхідних для ефективної взаємодії з людьми, опанування ролей, різними видами діяльності, формами спілкування; «культура мовлення» – система комунікативних якостей мовлення, упорядкована сукупність нормативних, мовленнєвих засобів, вироблених практикою людського спілкування, які оптимально виражають зміст мовлення і задовольняють умови й мету спілкування. Культура мовлення пов’язана з формуванням іміджу, самоствердженням, самореалізацією людини; це фактор саморозвитку, взаємовпливу, обміну інформацією, шлях впливу, досягнення певних результатів у спілкуванні; «мовленнєва діяльність» – цілеспрямований, мотивований, активний процес прийому та видачі повідомлення, організованого соціально відпрацьованими засобами (мова) і способами (мовлення) формування думки у спілкуванні людей між собою; «культура мовленнєвого спілкування» – це реалізація соціально-моральних норм поведінки і культури мовлення, які необхідні для регуляції соціальної взаємодії людей в процесі їхнього спілкування, в практичній і трудовій діяльності та ін. Культура мовленнєвого спілкування передбачає також вміння спілкуватись, встановлювати належні стосунки людини зі своїми колегами, співрозмовниками, клієнтами словом, мімікою і жестами, що впливає на формування її готовності до співпраці.