- емпіричні: анкетування, спостереження, аналіз письмових робіт, методи статистичної обробки експериментальних даних для обґрунтування та визначення критеріїв та рівнів соціалізованості студентів засобами культури мовлення;
- педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) використовувався для впровадження розроблених педагогічних умов соціалізації студентів засобами культури мовлення та визначення їх ефективності.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у вищих навчальних закладах м. Харкова, а саме: на базі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (факультет іноземних мов і філологічний факультет) та Харківського національного педагогічного університету імені Г. І. Сковороди (мовно-літературний факультет). Загалом у експерименті брало участь 350 студентів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
- вперше розроблено модель науково-методичного забезпечення соціалізації студентів засобами культури мовлення, обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічних умов соціалізації студентів засобами культури мовлення; визначено критерії (ціннісно-орієнтаційний, когнітивний, дієво-творчий) та рівні соціалізованості студентів засобами культури мовлення;
- уточнено базові поняття дослідження («соціалізація», «культура мовлення», «мовленнєва діяльність», «культура мовленнєвого спілкування»); удосконалено положення про роль, функції та комунікативні якості культури мовлення у процесі соціалізації особистості;
- подальшого розвитку набули системний підхід до організації соціально-педагогічної роботи зі студентами вищих навчальних закладів; зміст, форми та методи соціалізації студентів засобами культури мовлення; питання механізмів розвитку у студентів умінь користуватись засобами культури мовлення з метою пристосування до реальних умов діяльності та для досягнення позитивного вирішення особистісно й соціально значущих завдань.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що впроваджено комплексну цільову програму спецкурсу “Культура мовлення”; апробовано програмне забезпечення позанавчальної діяльності студентів. Розроблені матеріали можуть бути використані в практиці роботи вищих навчальних закладів, а також методичними службами управлінь освіти з метою підготовки дітей і дорослих до гармонійного входження у соціальне середовище за допомогою системи засобів культури мовлення.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (факультет іноземних мов – довідка № 2001-24 від 02.11.2006 та філологічний факультет – довідка № 1005/446 від 01.11.2006), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (мовно-літературний факультет – довідка № 1005/449 від 09.11.2006) й Харківського гуманітарного-педагогічного інституту (факультет педагогічної освіти й факультет іноземної філології – довідка № 01.12 /172а від 21.05.2007).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися автором та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських та кафедральних наукових, методичних, практичних конференціях, симпозіумах, а саме на: п’ятому міжнародному симпозіумі «Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі. Україна – Туреччина – Польща» (м. Севастополь, 17-21 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці» (м. Хмельницький, 24 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Виховання майбутнього педагога на основі національної культури і вічних духовних цінностей: історія та перспективи розвитку» (м. Харків, 5-7 грудня 2006 р.); міжвузівському семінарі «Педагогіка гармонізації особистості і суспільства» (м. Харків, 1 жовтня 2004 р.); міжвузівському науково-теоретичному семінарі по темі «Спілкування як педагогічна проблема: соціальна сутність, морально-психологічне значення» (м. Харків, 3 жовтня 2005 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, 8 з яких – одноосібні статті, надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 – матеріали конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (237 найменувань, із них 6 – іншомовні), 8 додатків (на 28 сторінках). Загальний обсяг дисертації складає 223 сторінки друкованого тексту, з них 177 сторінок основного тексту. Дисертація містить 8 рисунків на 5 сторінках, 8 таблиць на 6 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі дисертації обґрунтована актуальність теми і ступінь її дослідженості; визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретичні та методологічні засади, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано інформацію про впровадження і апробацію результатів дослідження.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи соціалізації студентів засобами культури мовлення» – здійснено аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, а саме: проаналізовано основні поняття теорії й практики соціалізації студентів засобами культури мовлення: соціалізація, соціокультурне середовище, формування особистості, культура мовлення, мовленнєва діяльність, культура мовленнєвого спілкування; визначено роль, функції та комунікативні якості культури мовлення у процесі соціалізації особистості студента; обґрунтовано педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення.
Теоретичним підґрунтям для розробки науково-методичної системи соціалізації студентів засобами культури мовлення та виявлення необхідних для цього педагогічних умов стало визначення поняття «соціалізація» та особливостей соціалізації студентів вищих навчальних закладів. Результати аналізу різних наукових підходів до розуміння зазначеного поняття (А. Мудрик, А. Бойко, Л. Міщик, О. Безпалько, Е. Гіддінгс, Т. Парсон, М. Євтух, О. Сердюк) дозволили зробити висновок, що найбільш прийнятним у контексті нашого дослідження є тлумачення соціалізації як двостороннього процесу формування особистості в конкретному соціокультурному середовищі, процесу засвоєння та активного відтворення індивідом суспільною досвіду, в результаті якого він стає особистістю та набуває необхідні для життя людей знання, вміння та навички, тобто здатність спілкуватися, взаємодіяти в ході вирішення тих чи інших завдань. Це багатогранний процес засвоєння людиною досвіду суспільного життя, перетворення її з природної істоти у суспільну, з індивіда на особистість. Цей процес включає також опанування людиною культурою людських стосунків та мовлення, соціальних норм, необхідних для ефективної взаємодії з різними людьми, ролей, видів діяльності, форм спілкування.
Вивчення проблеми соціалізації особистості (А. Зеленько, М. Лукашевич, Н. Лавриченко, Е. Якуба) та специфіки соціалізації студентів вищих навчальних закладів (С. Савченко, Г. Овчаренко, А. Капська, О. Безпалько) дозволило підтвердити доцільність використання у даному дисертаційному дослідженні особливостей соціалізації студентської молоді, вирізнених С. Савченком (зокрема положення про специфіку видів діяльності студентів, серед яких провідною є навчальна). Також з’ясовано можливість виявлення трьох стадій соціалізації студентської молоді (адаптаційна, ціннісно-діяльнісна, професійна).
З огляду на результати аналізу наукових досліджень (Н. Бабич, Б. Головін, М. Ілляш, В. Жовтобрюх, М. Пилипський, М.Пентилюк, В. Іванишин та Я. Радевич-Винницький) культура мовлення розглядається нами як сукупність і система її комунікативних якостей, що включає: правильність (нормативність), точність, логічність, чистоту, багатство й різноманітність, виразність і образність, стислість і доцільність, адекватність, естетичність, полiфункцiональнiсть мовлення.
Результати аналізу змістових аспектів визначених дослідниками (В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький, В. Пасинок, О. Штепа) функцій культури мовлення (комунікативна, експресивна, ідентифікаційна, гносеологічна, естетична, культуроносна) та педагогічного мовлення (розвивальна, комунікативна, самопрезентативна, навчальна, спонукання до дії, формувальна, інтегративна, культурологічна, створення емоційного фону спілкування, соціальна) впевнили, що їх реалізація сприяє процесу соціалізації студентів вищих навчальних закладів.
У розділі обґрунтовано педагогічні умови соціалізації студентів засобами культури мовлення: 1) соціальна спрямованість викладання спеціального навчального курсу “Культура мовлення”; 2) використання художньої, релігійної, наукової, епістолярної, історико-документальної літератури у процесі вивчення курсу “Культура мовлення”; 3) застосування монологічних та діалогічних форм мовленнєвої діяльності під час розвитку культури мовлення в межах програми позанавчальної діяльності; 4) формування у студентів умінь у галузі ділового спілкування.
Дослідження засвідчило, що забезпечення соціальної спрямованості спеціального навчального курсу “Культура мовлення” наближає навчальний процес до реальних мовленнєвих ситуацій; створює природні умови спілкування; формує інтерес до вивчення рідної мови, літератури й освоєння культури мовлення; передбачає спеціальний підбір навчальних матеріалів та розробку системи вправ для кожного заняття.