• оптимального пiдходу до вибору методiв i засобiв навчання.
Виховнi вимоги зумовленi провідними завданнями всебiчного гармонiйного розвитку особистостi вiдповiдно до вимог розумового, морального, фiзичного, трудового естетичного виховання.
На кожному уроцi необхiдно актуалiзувати тi чинники, якi мають впливати на формування всебiчно розвиненої особистостi. Це трансформується через змiст навчального матерiалу і безпосередньо через органiзацiю вчителем навчально-виховного процесу на уроцi. Тому на етапi планування уроку варто видiляти не лише дидактичну, а й виховну мету [8].
У системi розв’язання виховних завдань мають переважати провiднi аспекти кожної частини, що забезпечуютъ гармонiйне виховання особистостi. Зокрема:
— розумове виховання: самостiйна пiзнавальпа дiяльнiсть, iнтелектуальний розвиток, оволодiння методами учiння;
— моральне виховання: формування моральних переконань і моральних почуттiв, гуманiзму, поваги до особистостi, нацiональної гiдностi, добра, чуйностi та iн.;
— фiзичне виховання: створення оптимальних умов для фiзичного розвитку особистостi, оволодiння вмiннями і навичками турботи про своє здоров’я, культуру побуту;
-- трудове виховання: формування вмiнь і навичок розумової працi, виховання любовi до працi взагалi й почуття бережного ставлення до працi iнших, соцiально-психологiчна пiдготовка вихованцiв до участi у продуктивнiй, фiзичнiй та iнтелектуальнiй працi;
-- естетичне виховання: формування почуттiв прекрасного, вмiння вiдрiзняти прекрасне вiд потворного, озброєння школярiв знаннями й умiннями творити прекрасне в реальному життi.
Цiлеспрямована і систематична робота зi створення на кожному уроцi оптимальнкх умов для реалiзацiї завдань розумового, морального, фiзичного, трудового й естетичного виховання впродовж 12 рокiв навчання дасть плiднi результати (див. схему у дод. 1) .
1.3Типи уроків та їх структура
У дидактицi iснують рiзнi піходи до класифікацій уроків. Зокрема, класифiкують уроки за способами їх проведення (урок-лекцiя, кiноурок, урок-диспут, урок-бесiда, лабораторний урок та iн.); за етапами навчальної діяльностi (вступнi, уроки формування понять, уроки застосування знань на практицi, уроки тренуванкя i повторення та iн.). Та найбiльш вдалою i прийнятною є класифiкацiя урокiв за дидактичною метою. Український дядактик В.О. Онищук видiляє такi типи урокiв:
1) урок засвоєння нових знань;
2) урок формування умінь i навичок;
3) урок застосування умінь i навичок;
4) урок узагальнення i систематизацiї
5) урок контролю i корекцiї знань, умiнь та навичок;
6) комбiнований урок.
Залежно вiд типу уроку логiчно вибудовується його структура. Структура уроку — це сукупнiсть, послiдовнiсть та логiчний зв’язок елементiв, якi становлять його модель [22].
Кожен урок має свою структуру, яка зумовлюється його навчально-виховною метою. В моделi уроку видiляють макроструктуру (етапи конкретного уроку) i мiкроструктуру (методичнi компоненти кожного етапу).
У процесi моделювання уроку того чи iншого типу має виявлятися творчiсть учителя. Але разом з тим не слiд забувати про дотримання певної логiчної доцiльної архiтектури уроку певного типу.
Коротко визначимо структуру основних типiв урокiв.
Урок засвоєння знань.
1. Перевiрка домашнього завдання; актуалiзацiя опорних знань.
2. Повiдомлення теми, мети, завдань уроку.
З. Сприймання й усвiдомлення нового навчального матерiалу.
4. Запам’ятання нового навчального матерiалу.
5. Систематизацiя знань, отриманих на даному уроцi.
6. Домашне завдання. Пiдсумки уроку.
Урок формування умiнь i навичок.
1. Перевiрка домашнього завдання. Вiдтворенвя і корекцiя опорних знань.
2. Повiдомлення теми, мети, завдань уроку.
З. Ознайомлення з правилами i способами дiй iз застосування знань на практицi.
4. Робота учнiв над вправами на застосування знань.
5. Домашнє завдання. Пiдсумки уроку.
Урок застосування знань, умiнь та навичок.
1. Повiдомлення теми, мети, завдань уроку.
2. Перевiрка домашнього завдання, корекцiя знань, умiнь та навичок.
З. Усвiдомлення програми навчальних дiй.
4. Самостiйна робота над виконанням практичних завдань.
5. Узагальнення i систематизацiя результатів роботи.
6. Оцiнка діяльностi учнiв.
7. Пiдсумки уроку, домашне завдання.
Урок узагальнення i систематизацiї.
1. Повiдомлення теми, мети i завдань уроку.
2. Вiдтворення i корекцiя опорних знань.
З. Повторення i аналіз основних фактiв, подій, явищ.
4. Узагальнення та систематизація знань, засвоєння системи знань, провiдних iдей.
5. Домашнє завдання. Пiдсумки уроку.
Урок комбiнований.
1. Повiдомлення теми, мети i завдань уроку.
2. Перевiрка домашнього завдання.
З. Актуалiзацiя опорних знань.
4. Сприймання й усвiдомлення учнями нового навчального матерiалу.
5. Осмислення, узагальнення систематизацiя знань.
6. Вправи на формування вмiнь і навичок на основi отриманих знань.
7. Домашнє завдання. Пiдсумок уроку.
Урок перевiрки i корекцiї знань, умiнь i навичок.
1. Повiдомлення теми, мети i завдань уроку.
2. Перевiрка рiвня володiння знаннями.
З. Перевiрка рiвня сформоааностi умiнь і навичок.
4. Самостiйна робота з виконання контрольних завдань.
5. Пiдсумки уроку.
РОЗДІЛ IІ. Педагогічний аналіз та оцінка уроку
2.1 Контроль як засіб управління навчально-виховним процесом на уроці
Контроль має декілька значень. У дидактиці його розуміють як нагляд, спостереження i перевірку успiшностi учнiв. Контроль — бiльш широке поняття нiж спостереження за учнем пiд час занять, вивчення зошитiв i iнших продуктiв навчальної i практичної дiяльностi учнiв, перевiрка знань, навичок i вмiнь школярiв є засобами контролю. Облiк успiшності передбачає фiксацiю результатiв контролю у виглядi оцiнного судження або числового бала з метою аналiзу стану навчалъно-виховного процесу за певний перiод, його причин i прийняття рiшень про необхiднiсть удосконалення уроку та iнших форм органiзацiї навчання i їх методики. Там, де навчання розуміють як процес управлiння навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв, контроль є необхiдною ланкою в цьому процесi, з одержання зворотної iнформацiї [25].
Головне сьогоднi в тому, щоб пiдвищити якiсть навчання, трудового i морального виховання в школi, зжити формалiзм в оцiнцi результатiв працi вчителiв i учнiв. Це вимагає рiшучого викорiннення з шкiльної практики фактів формалiзму в оцiнцi знань і поведiнки учнiв.
До цього часу ще трапляються прояви формалiзму в оцiнцi роботи учнiв: завищення або заниження оцiнки, без обґрунтування, використовують її як засiб покарання учнiв за недисциплінованість або за недостатню їх сумлiннiсть або як заохочення. Спостерігаються випадки, коли вчителi виставляють високий бал учням за короткi вiдповiдi, якi не характеризують якiсть їхнiх знань [23].
В основних напрямах реформи загальноосвiтньої i професійної школи пiдкреслюється необхiднiсть рiшучого викорiнення проявiв формалiзму в оцiнцi знань учнiв. Одним iз засобiв подолання формалiзму в оцiнцi результатiв працi вчителя i учнiв є поліпшення контролю за навчально-виховним процесом в школi. За місцем у навчальному процесi розрізняють такi види контролю:
1) попереднiй, який здiйснюється перед вивченням нового матерiалу i має своїм завданням виявити якiсть опорних знань, навичок і вмiнь з метою їх актуалізації i корекції, встановити необхiднi внутрiшньопредметнi і мiжпредметнi зв’язки
2) побiжний (поточний) контроль, який здiйснюється в процесi вивчення нового матерiалу і має своїм завданням виявити якiсть засвоєння учнями знань, навичок і вмiнь з метою їх корекцiї;
З) перiодичний або тематичний, який здiйснюється пiсля вивчення роздiлiв програми i має своїм завданням перевірку, оцiнку i корекцiю засвоєння певної системи знань, навичок i вмiнь;
4) пiдсумковий, який здiйснюється наприкiнцi навчальної чвертi з метою облiку успiшностi учнiв за даний перiод;
5) заключний, який здiйснюється наприкiнцi навчального року з метою облiку успiшностi кожного учня за рiк. Особливо важливим видом контролю є екзамени (перевiднi і випускнi).
Контроль здійснює дирекцiя школи з метою вивчення стану успiшностi учнiв з ряду предметiв, аналiзу і порiвняння результатiв навчання окремих класiв і вчителiв, виявлення успiхiв і недолiкiв, встановлення їх причин, схвалення передового досвiду i вжиття певних заходiв для пiдвищення якостi навчання, попередження і подолання неуспiшностi і другорiчництва [19].
Органи освiти здiйснюють контроль за навчанням з метою вивчення і аналiзу стану успiшностi в школах району i виявлення закономiрних тенденцiй розвитку народної освiти.
Основними функцiями контролю за успiшнiстю є:
1) освiтня, яка полягає в тому, що вчитель састематично стежить за навчальною дiяльнiстiо учнiв, виявляє результати цієї дiяльностi і коригує її.
2) дiагностична, яка полягає в тому, що вчитель виявляє успiхи і недолiки в знаннях, навичках і умiннях, встановлює їх причину. Визначає заходи для пiдвищення якостi навчання, попередження і подолання неуспiшностi i другорiчництва;
3) виховна, яка полягає в тому, що систематичний контроль і оцiнка успiшностi сприяє вихованню в учнiв свiдомої дисциплiни, наполегливостi в роботi, працьовитостi, почуття вiдповiдальностi, обов’язку; залучення учнiв до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповостi, справедливостi, колективiзму, взаємоповаги;
4) розвивальна, яка полягає в тому, що обґрунтування оцiнки вчителем, самооцiнки і взаємооцiнки сприяє розвитку в учнiв логiчного мислення, зокрема вмiння аналiзу і синтезу, порiвняння i узагальнення, абстрагування i конкретизацiї, класифiкацiї і систематизацi; в процесi розвивається пам’ять, удосконалюється мислительна дiяльнiсть, мова тощо;
5) стимулююча, яка полягає в тому, що добре вмотивована і справедлива оцiнка успiшностi учнiв є важливим iмпульсом у навчальнiй працi, який переростає в стiйкий мотив обов’язку і вiдповiдальностi;
б) управлiнська, яка полягає в тому, що на основi контролю вчитель одержує iнформацiю про стан успiшностi, успiхи і недолiки кожного учня і це дозволяє йому правильно скоригувати роботу учнiв і свою власну дiяльнiсть — змiнити методику викладання, удосконалити органiзацiю навчання школярiв тощо [26].