Вкажіть хімічні формули речовин А та D і два варіанти їхніх назв. Запропонуйте по дві назви для речовин А і D. Для окисно-відновних реакцій складіть схеми електронного балансу. Обґрунтуйте, чому калій гексаціаноферат (ІІ) проявляє відновні властивості.

20. Напишіть рівняння п’ятнадцяти реакцій за участю ферум (ІІ) оксиду, нітратної кислоти, води, сірки та продуктів їх взаємодії.

21. Визначте невідомі речовини і напишіть рівняння реакцій, за якими можна здійснити такі перетворення:

Для окисно-відновних реакцій складіть схеми електронного балансу, вкажіть процеси окиснення та відновлення, позначте окисники та відновники.

Розв’язування задач:

3. Навчити учнів розв’язувати задачі – важливий обов’язок учителя. Хімічний тренінг допоможе в цьому.

Цю роботу цікаво проводити у вигляді „хімічної регати”. Учням надається певний час для розв’язання всіх задач. Для цього кожному з них даються тексти задач і маленькі аркуші паперу за кількістю задач. На кожному папірці учні записують своє прізвище, номер задачі та розв’язання (без умови). Коли задачу розв’язано, учень кладе папір на край парти, учитель його одразу забирає. По закінченні роботи учні швидко здають аркуші, що залишились. Тепер діти звіряють свої відповіді з правильними, з’ясовують скільки задач вдалося розв’язати правильно, скільки балів зароблено та яку оцінку можливо отримати. Учитель під час перевірки розкладає роботи за прізвищами, перевіряє, підсумовує бали та оцінює роботу.

Важливе значення має те яким чином вчитель підбиває підсумки роботи. Вважаємо педагогічно невірним, якщо учитель одним – двома словами підсумує результати роботи й роздасть аркуші з оцінками. Підбиття підсумків і аналіз – важливий завершальний етап у проведенні будь-якої самостійної роботи. Практика свідчить, що учні серйозніше ставляться до написання робіт, з хвилюванням чекають на результати, якщо вчитель ретельно їх аналізує, радіють добрим результатам, успіху окремих учнів, засмучуються за товаришів, які невдало виконали роботу. Дозволяю сої порадити такий план аналізу роботи, яку виконували учні.

- Нагадати, з якою метою виконувалася робота.

- Які знання й уміння могли продемонструвати або вдосконалити учні.

- Загальне враження від результатів виконаної роботи.

- Типові помилки й недоліки.

- Роздати роботи учням з коротким аналізом кожної і порадити.

Учитель не втратить серйозності якщо скаже учням: „Я дуже за вас радію”,

„Дуже добра робота”, „Ви молодець”, „Відмінний результат...”

Роботи перед видачею краще розкласти за збільшенням кількості отриманих балів, тобто останніми – найкращі роботи. Про це одразу треба сказати учням. Учні, які невдало виконали роботу, не будуть вважати себе останніми в класі, і кожен із завмиранням серця буде чекати на своє прізвище, а результати набудуть таким чином, рейтингового характеру. Особливо треба похвалити, підкреслити позитивне в останніх двох-трьох роботах. Ці оцінки робочі. До журналу можна поставити кращі оцінки. Одночасно треба намітити план коригування.

- Повторення на уроках.

- Індивідуальні завдання.

- Організація роботи учнів-консультантів.

1.4 Психолого-педагогічні викладання хімії у спеціалізованих класах

Зміст сучасних навчально-виховних відносин потребує максимальної активізації кожного учня.

Раз у раз підвищується суспільне значення таких якостей особистості як творча активність, трудова активність, готовність до життєдіяльності в умовах нових економічних відносин. Ці якості в найбільшій мірі виховуються на уроках природничого циклу в результаті саморегуляції навчальних дій і поведінки учнів. Без цього неможливий вияв власного “Я”. В сучасній школі часто не враховується той факт, що людина за природою є саморегульованою системою, здатною до самокеруванням своїм навчанням, вихованням, розвитком, поведінкою.

В результаті цієї властивості людина, де б, у кого б і чому б не навчалася, вчиться сама.

Як суб’єкт власної діяльності, вона активно і самостійно визначає мету, обирає шляхи, способи і засоби її реалізації, самореалізовує, регулює і контролює виконання.

Формування саморегуляції діяльності повинно йти шляхом навчання школяра самостійно думати, зв’язно і логічно говорити, вирішувати проблеми, знаходити причини, робити висновки. Саме на цьому закладається фундамент уміння вчителя. Виховання саморегуляції навчальної діяльності розширює внутрішню свободу учня, сприяє формуванню способів навчання і самоорганізації учнів.

Для підвищення стійкості до стресу і розширення психологічних резервів учня щодо саморегуляції нами розроблена спеціальна методика, за допомогою якої зможуть самостійно впливати на свій емоційний, душевний, фізичний стан.

Це один із видів психотехніки (аутогенного тренування).

Його можна проводити ввечері-самостійно. На початку уроку – колективно, разом з учителем. Заняття проводиться 2-3 хвилини на день, 1 раз на кожному уроці.

Формулювання психотренінгу

“Тобі потрібні знання. Іноді вони здаються нудними, іноді навіть стає страшно: як у всьому розібратися! Не лякайся, не хвилюйся й не квапся. Навкруги тебе багато різних книг, вони тобі допоможуть вчитися. Коли нові знання “вляжуться” в твоїй голові, ти станеш сильнішим.

Знання дадуть тобі не лише силу, вони змінять свт навколо тебе. Усе стане яскравим, блискучим, цікавим”.

За допомогою аутогенного тренування учень може навчитися значною мірою розвивати і зміцнювати силу волі, керувати своїми почуттями, настроєм.

Сучасний урок – це процес спільної роботи вчителя і учнів задля досягнення спільної мети.

Успішність цієї роботи залежить від умов, що будуть створені, від особливого мікроклімату на уроці, від особистісних якостей педагога. Колись мені зустрівся вислів відомого індійського філософа і педагога: “Людину не можна навчити, людину можна тільки навчити вчитися”. Скільки існує педагогів, я маю на увазі видатних, і стільки ж і методів – як навчати.

Ну звичайно є один загальний прийом – від простого до складного. Коли “важне стає звичним, звичне стає легким, а легке стає красивим – і тоді перестаєш думати про деталі”. Це і буде творчість.

Але найголовніше, мені здається, це установка, психологічна установка, з якою дитина приходить на навчання:

“ Я зможу навчитися, бо я не боюся складнощів, те що можуть інші, зможу і я. І навіть краще – бо я розумний”.

Мабуть це і є найголовніше завдання педагога – дати не тільки знання, але й віру у власні сили і бажання вчитися і тоді девіз. “Можу, бо хочу!” допоможе здолати все.

На протязі уроку потрібно також підтримувати позитивне мислення учнів.

Початок уроку має створити відповідний настрій на навчальну діяльність.

• Можна почати напівжартівливо, знайомлячи учнів із планом уроку: “Спочатку ми помилуємося вашими глибокими знаннями під час опитування, потім потренуємо мозок – порозв’язуємо задачі, нарешті витягнемо зі схованки дещо цінне (повторення)…”

• Добрий настрій на роботу дає відповідна музична пауза.

• Пам’ятайте, якщо діти регулярно подають домашнє завдання на перевірку, то ця процедура відпрацьовується і закріплується надовго.

• Запропонуйте учням на початку й у кінці уроку сигналізувати про свій емоційний стан за допомогою спеціальних піктограм:

Якщо “посмішок” у кінці уроку стало більше – урок вийшов!

Отже, понад 2400 років тому Конфуцій наголошував:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Ці, прості твердження обгрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слово видатного китайського філософа можна сформулювати кредо лекційно-семінарського навчання.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я, бачу й чую,

я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю,

я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю

й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим,

я стаю майстром.

ІІ. Дидактичні основи навчання хімії у спеціалізованих класах. Розробка уроків-модулів з теми “Залізо та його сполуки”

2.1 Комплексна дидактична мета

1.На прикладі Феруму конкретизувати знання учнів про особливості будови атомів металів побічних підгруп.

2.Удосконалити вміння прогнозувати властивості елементів і сполук на основі положення в Періодичній системі, будови атома і типу зв’язку.

3.Вивчити фізичні та хімічні властивості заліза.

4.Вивчити фізичні та хімічні властивості оксидів, гідроксидів і солей Феруму (ІІ) і (ІІІ).

5.Удосконалити вміння розв’язувати розрахункові, розрахунково-експериментальні та експериментальні задачі.

6.Удосконалити вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою, властивостями, застосуванням простих і складних речовин.

7.Здійснити дедуктивні умовиводи про склад, будову та властивості речовин, робити висновки та узагальнення.

Аналіз методичної літератури з неорганічної хімії показує, що тема „Залізо та його сполуки" гарно висвітлена як у 9 так і в 11 класі при повторенні теми „Метали".

Шкільні підручники [1, 23, 30, 28, 6, 8, 3, 16]науково і змістовноподають матеріал, мають малюнки і коротенькі схеми-описи Але зміст підручників орієнтується на учня з середніми, навіть низькими здібностями. А в класи з поглибленим вивченням хімії йдуть діти, що свідомо прагнуть більшого. їх не влаштовує звичайна програма, їм тісно в рамках 45 хв. уроку.