4) рівнем моральної вихованості та вмінням вимагати від інших виконання моральних норм та навчати моральній поведінці;
5) рівнем естетичної вихованості, здатністю бути для іншої людини зразком естетичного ставлення до світу, вмінням навчати іншу людину такому ставленню;
6) рівнем розвитку індивідуально-психологічних рис (характеру, волі, темпераменту, вміння управляти своїми емоційними та афективними психічними станами), який забезпечує успішну педагогічну діяльність в вищій школі);
7) рівнем загальнокультурного розвитку;
8) рівнем розвитку спеціальних когнітивних (інтелектуальних, творчих) здібностей у відповідності з вимогами до викладача вищої школи.
Внаслідок відсутності офіційних професіограм педагогів деякі автори, які вивчають проблеми педагогіки вищої школи, намагаються скласти свої особливі проекти [1 – 8].
Можливо виділити основні принципи складання професіограми викладача вищої школи:
А. Професіограма є комплексним документом, до якого входять таки розділи:
1. характеристика рівню фахової підготовки викладача, тобто перелік конкретних знань зі спецііальності, якими він повинен володіти;
2. характеристика рівню оволодіння фаховими вміннями, тобто тих видів діяльності, які він повинен професійно виконувати;
3. характеристика рівню фахових професійних навичок викладача, тобто тих елементарних операцій, дій, функцій, які він повинен виконувати бездоганно;
4. характеристика спеціально-педагогічних (дидактичних, методичних, науково-дослідницьких, виховних, організаційних) знань, вмінь та навичок, якими повинен всолодити викладач.
В. Професіограма повинна бути диференційованою відповідно посаді викладача за штатним розкладом вищого навчального закладу.
С. Професіограма не може включати до себе будь-яки вимоги щодо психологічних рис особистості викладача.
4.Проблема вимірювання професійних рис особистості педагога. Методика створення вимірювального інструментарію для самоаналізу та самооцінки
Відсутність соціально уніфікованих форм підготовки та підвищення кваліфікації педагога вищої школи введе до зростання ролі самостійної роботи кожного викладача над своїм професійним розвитком. Сучасні дослідження з педагогіки вищої школи пропонують використовувати в спробах молодого викладача організувати роботу з вдосконалення своєї професійної майстерності методики, які запропоновані в сфері соціальних та психологічних досліджень. Це різноманітні методики вимірювання психологічних індивідуальних властивостей та особистісних виявів соціальної активності, рівня знань, вмінь та навичок, на основі яких розробляються спеціальні текстові чи графічні інструменти вивчення людини. Вони широко звісні під загальною назвою "тестів" (англ. test – випробування).
Існує багато суто аматорських тестів, які могуть бути використані тільки в їх першостворюваному вигляді, у якому їх було опрацьовано автором. Їх методика є неповторюваною, тому що вона будується на авторської творчої уяві, зліті інтуїції, яка відвідувала даного дослідника. Але існують й методики, яки при бажанні могуть бути використані й нефахівцями для розробки свого особливого тесту для використання його в суто особистих цілях. Це достатньо прості методики вимірювальних процедур, які могуть бути опрацьовані кожним викладачем.
Для оволодіння такою елементарною методикою треба перш за все уявити себе, що таке вимірювання властивостей реальної людини.
В повсякденному житті ми постійно оцінюємо властивості кожної людини, з якою спілкуємося, а також і свої властивості. Ми ніколи не називаємо цю оцінюючу діяльність вимірюванням. Частиш ми кажемо: "ми пізнаємо один одного, ми вивчаємо один одного". Але будь-яка орієнтуюча, пізнавальна, оцінююча, дослідницька діяльність завжди основана на процедурах порівняння, яке і є за своєю суттю вимірюванням. Тобто людина є в якомусь відношенні хорошою чи плохою тільки у порівнянні з іншою людиною, або і зі самою собою, але в іншому своєму виявленні.
Порівняння як загальна форма пізнавальної діяльності веде до того, що кожна людина у своєму життєвому досвіді, а також й суспільство у процесі свого історичного розвитку накопичують системи орієнтирів, еталонів, чи нормативних уявлень щодо того, які саме речі чи їх риси вважаються хорошими чи плохими. Порівняння нової, ще не пізнаної речі зі вже існуючим еталоном саме і є її вимірюванням.
Звичайно ми маємо не два полярних варіанти оцінок, а цілий їх "букет": "прекрасна людина", "надзвичайно хороша людина", "дуже хороша людина" , просто "хороша людина", "людина – ні те, ні се", "не зовсім хороша людина", "нехороша людина", "погана людина"... Далі слідують градації, які важко виразити в друкованому вигляді. Цій "букет" оцінок, якщо вони розміщені послідовно, є вже своєрідною вимірювальною шкалою, якою кожний з нас успішно користується.
В галузі точних наук існують загальновідомі, основані на природних константах, системи еталонів, мір, одиниць вимірювання тощо. Інша справа – людинознавство та суспільствознавство. Тут всі "одиниці вимірювання" є приблизними, інтуїтивними і, навіть, суто індивідуальними. Тобто "хороша людина" за оцінкою одної особи - це не зовсім те ж саме, що "хороша людина" за оцінкою іншої особи.
Ця неповторність уявлень людей один про одного в "справжньому" науковому дослідженні подолається за допомогою розробки й наступного емпіричного опрацювання статистичних еталонів, тобто оцінок, характерних для якоїсь значної групи достатньо орієнтованих в даній галузі знань осіб, яка приймається за експертну групу. Інколи також за еталони приймаються оцінки реального експерта – тобто провідного унікального, найбільш орієнтованого фахівця в даній галузі знань. Шкалі, здобутій таким шляхом ( як статистичній чи індивідуальній за походженням системі оцінок) – після дослідної перевірки її придатності надається статус еталонної, тобто "загальнопридатної" шкали.
З метою індивідуального самоаналізу можна використовувати або готові тести, які приводяться в літературі з проблем педагогіки вищої школи, або спробувати розробити особистий тест – тільки для себе. Це є цілком можливим, якщо усвідомити, як саме наші буденні вимірювальні шкали можна перетворити на кількісні, виражені в математичному вигляді. Для такого перетворення кожному оціночному значенню у вербальній статистичній чи індивідуальній шкалі вимірювання надається конкретне числове значення. Таким чином вербальна шкала приводиться до відповідності з загальноприйнятими системами оцінювання знань за вибором дослідника. Може бути використана шкільна п’ятибальна, чи вузівська чотирибальна, чи більш складні двадцятибальна чи стобальна системи оцінювання .
Література
1. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. - М.: Просвещение, 1989.- 189 с.
2. Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя. - М.: Просвещение, 1986.- 143 с.
3. Колесников Л.Ф. Резервы эффективности педагогического труда.– Новосибирск: Наука, 1985. – 263 с.
4. Морозов А.В., Чернилевский Д.В. Креативная педагогика и психология: Учеб. пособие. - М. Академический проект, 2004. – 2-е изд. – 560 с.
5. Основи педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. – М.: Вища школа, 1987.– 207 с.
6. Полякова Т.С. – Анализ затруднений в педагогической деятельности начинающих учителей. – М.: Педагогика, 1983. – 128 с.
7. Резерв успеха – творчество / Под ред. Г.Нойнера, В. Калвейта, Х. Клейна: Пер. с нем. – М.: Педагогика, 1989.– 120 с.
8. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. Пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 437 с.