Чи були у звiтному перiодi змiни в питаниях облiку незавершеного виробництва?
Чи ведеться аналiтичний облiк обслуговуючих виробництву розрiзi таких виробництв i господарств:
житлово-комунальнi (утримання гуртожиткiв, житлових будинкiв тощо);
науково-дослiднi та конструкторськi підроздiли;
майстернi побутового обслуговування (ательє, перукарнi);
їдальнi, буфети, магазини;
будинки вiдпочинку, санаторiї, спортивнi клуби тощо;
дитячi дошкiльнi установи?
Чи ведеться аналiтичний облiк: за видами виробництва; за пiдроздiлами пдприсмства; за центрами витратами i вiдповiдальностi; за статтями витрат i групами або видами продукції?
Чи встановлено наказом про облiкову полiтику перелiк i склад змiнних та постiйних загальновиробничих витрат?
Чи вiдповiдає нормативним документам розподiл витрат, зiбраних на калькуляцiйних рахунках виробництва мiж готовою продукцiєю i незавершеним виробництвом?
Чи уточнюсться розмiр незавершеного виробництва при проведеннi iнвентаризацiй?
Застосування облiкових регiстрiв:
рекомендовані;
із застосуванням ЕОМ (програма, вiдомостi тощо).
У процесі аудиторської перевірки аудитор повинен проаналізувати також правильність використання обраних способів (варіантів) обліку випуску продукції і визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).
Облік готової продукції, відвантаження і реалізації ведеться на рахунках 26 "Готова продукція" і 90 "Собівартість реалізації"".
При перевірці обліку випуску і руху готової продукціїаудитор з'ясовує, як організований облік випуску готової продукції.
Уточнюється, як оцінюється готова продукція. У зв'язку з інфляцією і зміною ціну цей час використовують такі види оцінки:
1) за фактичною виробничою собівартістю (для індивідуального виробництва);
за неповною (скороченою) виробничою собівартістю, що розраховується за фактичними витратами без загальногосподарських витрат (для індивідуального й дрібносерійного виробництва);
за оптовими цінами реалізації, коли оптові ціни застосовуються як тверді облікові ціни. При цьому відхилення обліковуються на окремому аналітичному рахунку. Цей метод можна успішно застосовувати при стабільних оптових цінах;
за плановою (нормативною) виробничою собівартістю. При цьому виникає необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової або нормативної. Однак у зв'язку зі змінами цін на матеріали нормативна собівартість часто змінюється, що ускладнює переоцінку;
за вільними відпускними цінами, збільшеними на суму ПДВ;
за вільними ринковими цінами. Використовують як правило, для обліку товарів, що реалізуються через роздрібну мережу.
Поряд із перевіркою застосування відповідного варіанта оцінки необхідно звернути увагу на: правильність визначення собівартості за видами виробів або замовленнями; розрахунок відхилень фактичної собівартості від планової (нормативної); правильність бухгалтерських проводок з обліку готової продукції; правильність ведення регістрів обліку.
Аудитору необхідно перевірити облік руху готової продукції на складі. З цією метою використовують такі способи, як оперативно-бухгалтерський (сальдовий), картково-документальний, без картковий.
Необхідно уточнити наявність класифікатора з готової продукції, вартісну оцінку, правильність оформлення прибуткових і видаткових документів.
Наступним етапом є перевірка обліку відвантаження і реалізації готової продукції (робіт, послуг).
При перевірці організації обліку відвантаження і реалізації продукції необхідно встановити і перевірити:
наявність договорів на збут готової продукції і правильність їх оформлення;
правильність оформлення документів і цін, що застосовуються;
ведення рахунка 90 "Собівартість реалізації продукції"".
При аудиті операцій із відвантаження і реалізації продукції необхідно звернути увагу на облік витрат, пов'язаних зі збутом продукції. Такі витрати називаються комерційними (поза виробничими) і обліковуються на рахунку 93 "Витрати на збут".
Можливі перекручення звітних показників про випуск продукції. Відомі випадки корисливої зацікавленості деяких керівників підприємства в завищенні звітів про виконання плану, коли вони отримують премії за виконання і перевиконання його за завищеними показниками. Розглянемо деякі типові випадки приписок і перекручень у звітах про випуск продукції і способи їх виявлення.
Під виглядом готових виробів до складу товарної продукції іноді вносять не закінчені виробництвом вироби, некомплектну продукцію. Подібні факти можуть бути виявлені за матеріалами інвентаризації незавершеного виробництва (випадки внесення до складу готової продукції незакінчених, некомплектних виробів, браку).
Окремі керівники підприємств щоб приховати прориви на виробництві, штучно збільшують випуск товарної продукції звітного місяця за рахунок виробітку наступного місяця і тим самим збільшують процент виконання плану випуску продукції.
Для цього виписують фальшиві здавальні накладні на передачу з виробництва на склади готової продукції, фактично не обробленої чи взагалі такої, яка не вироблялася в даному місяці. Такі приписки можна виявити перевіркою даних про випуск продукції за останні й перші числа суміжних звітних періодів.
Приписки можуть бути виявлені також зіставленням кількості випущеної продукції з кількістю матеріалів, відпущених у ці дні на виробництво.
У деяких випадках приписки продукції можуть приховуватися за підробленими розписками про залишені нібито на зберігання в цехах готові вироби. Встановити такі факти можна інвентаризацією.
При проведенні аудиторського дослідження правильності відображення в обліку і звітності витрат та встановлення собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно впевнитися у відсутності типових помилок і порушень. Розглянемо деякі з них.
Одним із найпоширеніших порушень, які призводять до перекручення собівартості продукції (робіт, послуг), є неправильний розрахунок амортизації. Амортизація основних засобів є значним і, водночас, легко регулюючим елементом затрат на виробництво. Викривлення її величини може бути досягнуте порушенням діючих норм, продовженням нарахування амортизаційних відрахувань після закінчення терміну експлуатації основних засобів, неправильним визначенням первісної вартості, неправильним застосуванням прискореної амортизації. Однозначне вирішення цих питань повинно бути зафіксоване в обліковій політиці підприємства. В протилежному випадку можливе штучне регулювання витрат і непослідовність їх обліку.
Послуги, отримані зі сторони і спожиті в виробничому процесі підприємства, входять до собівартості продукції на основі рахунків, пред'явлених постачальниками, як правило, на початку наступного місяця. З метою штучного зниження величини цих затрат такі записи можуть відкладатися на наступний місяць, що найбільш доступно для послуг, які споживаються рівномірно протягом усього місяця. Можливість такого викривлення обліку витрат полегшується тим, що повнота і своєчасність відображення цих даних контролюється записами про оплату послуг на грошових рахунках.
При нормальній постановці обліку вартість спожитих послуг, навіть при відсутності рахунків постачальників чи надходження їх
із запізненням, повинна бути внесення у витрати виробництва за попереднім орієнтованим розрахунком.
3) Вразливим для достовірності обліку операцій є розподілення транспортно-заготівельних витрат (відхилень у вартості матеріалів). Тут можливі порушення, пов'язані з їх повним списанням (без віднесення частини їх на вартість залишку матеріалів), чи, навпаки, відмова від списання і залишення їх на балансі. На практиці зустрічається різний підхід до списання дебетових і кредитових відхилень залежно від загального стану витрат на виробництво. Зокрема збільшують частку кредитових (червоних) відхилень, які списують, і зменшують частку дебетових відхилень, коли загальні витрати перевищують їх нормативну величину.
Протилежний спосіб незаконного регулювання витрат застосовують при більш сприятливому їх стані. В усіх цих випадках виявляється недопустиме ігнорування середнього відсотка відхилень як основи для їх розподілення між затратами на виробництво і залишком матеріалів на складах на кінець місяця.
4) Однією з умов повноти і достовірності обліку затрат на заробітну плату є правильне відображення в обліку виникнення і використання резерву на оплату відпусток. Як свідчить аудиторська практика, сьогодні деякі суб'єкти господарювання відмовляються від створення резерву за умови рівномірного протягом року надання відпусток працівникам підприємства.
Відмова від створення резерву може призвести до штучного приховування витрат, не кажучи вже про те, що при цьому затрати на оплату відпусток отримують нерівномірний характер. Проте при наявності такого резерву не виключається можливість викривлення облікових даних у частині витрат на оплату відпустки.
Загальну оцінку ступеня достовірності даного показника можна дослідити проаналізувавши динаміку його зміни. Різке коливання рівня затрат, яке належить до незавершеного виробництва, в більшості випадків може свідчити про штучне регулювання цього показника залежно від економічної ситуації на підприємстві.
При перевірці показника собівартості одиниці виробленої продукції необхідно звернути увагу на розподілення затрат між основною, допоміжною і супутньою продукцією. Неправильне визначення собівартості різних видів продукції може мати негативні наслідки, коли завищується собівартість одного виду продукції за рахунок іншого.