Курсова робота на тему:
Організація процесу творчого розвитку дитини
План
Вступ
1.Поняття творчості і творчої активності
2. Розвиток творчої активності в дошкільному віці
3. Умови для успішного розвитку творчої активності
4. Роль музично–ритмічної діяльності у процесі творчого розвитку дитини
5. Значення музично-ритмічної діяльності в розвиток творчої активності дошкільників
Список використаної літератури
По своїй дивній здатності викликати в людині творчу активність, мистецтво займає, безумовно, перше місце серед всіх багатообразних елементів, складових складну систему виховання людини.
Комплексний підхід до виховання творчої особи охоплює широкий круг питань, що відносяться до проблем спільно-естетичного і етичного виховання. Нерозривна єдність ідейно-світоглядного, духовного і художнього є невід'ємною умовою особи підростаючої людини, різносторонності і гармонійності її розвитку.
Цінність творчості, його функції, полягають не лише в результативній стороні, але і в самому процесі творчості.
Під творчою активністю ми розуміємо розвиток творчих умінь в сприйнятті (слухацькій діяльності), виконання, імпровізації, роздуму про музику. Це також уміння інтонації ритмопластики і вільне володіння музичними знаннями, уміннями і навиками в різних областях учбової діяльності.
Багато таланту, розум і енергія вклали в розробку педагогічних проблем, пов'язаних з творчим розвитком особи, насамперед особи дитяти, такі видатні дослідники як Л.С. Виготський, Б.М. Теплов, До. Роджерс, П. Едвардс.
В даний час дослідженням проблем креативности займаються також Г.В. Ковальова, Н.Ф. Вішнякова, Л. Дорфман, Н.А. Терентьева, А. Мелік-пашаєв, Л.Футлік.
Наше століття комп'ютеризації і інформації вимагає від особи великої творчості, пошуку, пізнань.
Саме музика і рух формують у дитяти свободу в творчому мисленні, дають можливість імпровізувати, віддаючи взамен дитяті емоційні реакції – радість, задоволення.
Музика і рух допомагають виховувати дітей, дають можливість пізнати мир. Через музику і рух у дитяти розвивається не лише художній смак і творча уява, але і любов до життя, людини, природи, формується внутрішній духовний світ дитяти.
Музично-ритмічні і танцювальні рухи виконують функцію психічної і соматичної релаксації, відновлюють життєву енергію людини і його самовідчуття як індивідуальності.
Видатні педагоги Л.С. Виготський і Н.А. Ветлугина вважали, що дітей слідує, якомога раніше спонукати до виконання творчих завдань.
Одін з видів музичної діяльності, який більшою мірою сприяє розвитку творчості – є музичний рух.
Музичні рухи – це найбільш продуктивний вид музичної діяльності з погляду формування у дошкільників музичної творчості і творчих якостей особи.
Організовуючи роботу по розвитку творчих здібностей дітей в умовах Дошкільної освітньої установи виникла необхідність в наданні більшої уваги музично-ритмічним і танцювальним рухам.
Головна лінія – лінія образних музично-рухових етюдів, які сприяють корекції особи, її розкріпаченню.
Перед дитям ставляться завдання втілення того або іншого образу, при цьому використовується не лише пантоміма, але і мова жестів і міміки.
Друга лінія – оволодіння основними рухами: різними видами ходьби, бігу, стрибків, техніки рухів.
Третя лінія – танцювальні рухи і танці, особлива увага в них – спілкування.
Четверта лінія – орієнтування в просторі.
П'ята – основна – індивідуальний творчий прояв дітей в русі – імпровізація.
Кращі варіанти, відібрані самими дітьми, стають основою групових композицій.
Проблема розвитку творчих здібностей у дітей полягає в тому, що нам необхідно продовжувати розвивати у дошкільників музично-ритмічні і танцювальні рухи, закладені природою, оскільки музично-ритмічна творчість може успішно розвинутися тільки за умови цілеспрямованого керівництва з боку педагога, а правильна організація і проведення даного виду творчості допоможуть дитяті розвинути свої творчі здібності.
Мета. Визначення рівня розвитку у дітей творчих здібностей через розвиток музично-ритмічних і танцювальних рухів.
Завдання дослідження
1. Виявити, якими творчими знаннями, уміннями і навиками володіють діти для виконання музично-ритмічних і танцювальних рухів.
2. Досліджувати зміни показників музично-ритмічних і танцювальних рухів в період проведення експерименту.
3. Визначити рівень розвитку творчих здібностей у дітей після проведення експерименту.
Об'єкт дослідження. Музично-ритмічна діяльність дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження. Рівень музично-ритмічної і танцювальної діяльності.
Гіпотеза пропонуємо, що якщо змінити рівень засвоєння завдань по розвитку музично-ритмічних і танцювальних рухів і технологію їх рішення, то розвиток творчих здібностей в умовах Дошкільної освітньої установи відбуватиметься найуспішніше.
Творчість визначається як діяльність людини, що створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього що ще не існує.
Поняттю «творчість» також можна дати і ширше визначення. Філософи визначають творчість, як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких міняються і самі форми творчості.
Творчість — це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.
По суті справи, творчість - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість" (Г.С. Батіщев).
У тому числі відмітною ознакою інтелектуальної творчості є удосконалення способів вирішення вже відомих проблем. У дослідженні А. Г. Віноградова було показане, що здатність відшукувати (відкривати) способи власної діяльності в різних типах проблемних ситуацій є наслідком організації індивідуального понятійного знання, яке може виступати як одне з джерел індивідуальних відмінностей в здібності до процедурної творчості.
Важливу роль в інтелектуальній творчості грає можливість трансформувати інтуїтивні, виражені в незвичайному, часто достатньо смутному вигляді суб'єктивні уявлення в придатні для людського спілкування форми (словесно-мовні, категоріальні, комунікативні).
Поняття природи творчості пов'язане з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість може розгледіти в різних аспектах: продукт творчості - це те, що створене; процес творчості - як створено; процес підготовки до творчості - як розвивати творчість.
Продукти творчості - це не лише матеріальні продукти - будівлі, машини і так далі, але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не нейти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчество- це створення нового в різних планах і масштабах.
При характеристиці суті творчості поважно враховувати різноманітні чинники, ознаки, властиві процесу створення.
Творчість має ознаки технічні, економічні (зниження собівартості, підвищення рентабельності), соціальні (забезпечення умов праці), психолого-педагогические - розвиток в творчому процесі психічних, етичних якостей, естетичних відчуттів, інтелектуальних здібностей людини, придбання знань і ін.
З погляду психології і педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості.
Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Воно вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.
Творчість характеризується як вища форма діяльності особи, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції і інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом всіх матеріальних і духовних благ.
Спільні проблеми дослідження механізмів творчості можна сформулювати таким чином:
1. Аналіз творчості, як конкретного явища з метою виявлення в нім специфічних сторін і вказівки на спільний характер відповідних ним закономірностей.
2. Синтез підсумків спеціальних досліджень кожній з виділених сторін з метою створення можливостей раціонального управління ходом конкретної творчої діяльності, розрахунком творчого потенціалу.
У спільній структурі творчої діяльності, що розглядується, як системі, можна виділити декілька основних підсистем.
Це - процес творчої діяльності, продукт творчої діяльності, особа творця, середа і умови, в яких протікає творчість. У свою чергу в кожній з названих підсистем можна виділити їх складові.
Процес діяльності може мати такі основні складові, як формування задуму і його реалізація.
Особа творця характеризується здібностями розуму, темпераментом, віком, характером і так далі
Середа і умови є фізичним оточенням, колективом, стимуляторами і бар'єрами в творчій діяльності і так далі
Творчість відвіку ділять на наукове і художнє.
Побудова спільної теорії творчості, тобто перехід від емпіричних до фундаментальніших досліджень цього складного феномену привів до того, що всі наполегливі почали шукати спільні риси, властиві як науковій, так і художній творчості.
Складання багатьох схем дозволяють укласти, що творчий акт і звичайне вирішення проблем мають однакову психологічну структуру, яка виражається у вигляді етапів, що включають ланцюг розумових завдань.
Процес творчої діяльності можна розбити на етап знаходження принципу рішення і етап застосування рішення.
Причому вважається, що найбільш вираженим предметом психологічного дослідження є події першого етапу. Детальніше можна виділити наступні етапи творчої діяльності:
1. Накопичення знань і навиків, необхідних для чіткого викладу і формування завдання, виникнення проблеми (постановка завдань).