Міністерство освіти та науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра педагогіки і методики початкового навчання
Дипломна робота
Організація продуктивної самостійної діяльності молодших школярів у навчальному процесі сучасної початкової школи
Виконала студентка 32 групи
факультету підготовки вчителів
початкових класів
Троцишин Г. П.
Науковий керівник
доктор педагогічних наук, професор
Вихрущ Віра Олександрівна
Тернопіль - 2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.
1.1 Самостійна діяльність в процесі розвитку дитини як наукова
Проблема
1.2Самостійна робота як метод навчання характеристика основних понять проблем
1.3 Психолого-педагогічні особливості формування самостійної діяльності
РОЗДІЛ II. ВИКОРИСТОВУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ.
2.1 Загальна характеристика досвіду використовування самостійної діяльності молодших школярів
2.2 Пошук шляхів вдосконалення самостійної діяльності як методу навчання молодших школярів: активної проблеми і знахідки
2.3 Авторські пропозиції та їх ефективність
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
ДОДАТКИ
ВСТУП
Вивчення самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів набуло особливого значення у зв'язку з розширенням комунікативних функцій у всіх сферах життєдіяльності сучасної людини, особливо в галузі безпосереднього масового обміну інформацією, радіо, телебачення, художньої літератури.
Важливим пріоритетом зазначеної проблеми є орієнтація на формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Чимало праць присвячено цьому питанню (Есипов Б.П., Пидкасистий П. І., Савченко О. Я., Г. І. Щукіна та інші педагоги ).
Помітним явищем в теорії розвитку самостійності учнів були роботи Є. Я. Голанта у яких вчений визначив три види самостійності школярів: організаційно-технічну самостійність, самостійність у практичній діяльності, самостійність у процесі пізнавальної діяльності. Високо оцінюючи значення самостійної роботи, розглядає самостійність як першорядну умову всебічного розвитку особистості учня.
Один з перших дослідників розвитку пізнавальної самостійності М. О. Данилов зазначив, що її суть виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, у здатності орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, завдання і знайти підхід до їх розв'язання. Пізнавальна самостійність виявляється, наприклад, в умінні самостійно аналізувати складні навчальні завдання і виконувати їх без сторонньої допомоги і характеризується певною критичністю розуму школяра, здатністю висловлювати свою думку незалежно від суджень інших.
На думку Г.О. Люблінської, самостійність у навчальній роботі молодших школярів насамперед є здатністю учня не тільки розуміти матеріал, а й застосовувати його в нових видах самостійних робіт.
Всебічного розгляду питання самостійної діяльності школярів набули в працях П.І. Підкасистого. У результаті тривалого теоретико-експериментального дослідження, вчений обґрунтував модель самостійної діяльності учня, розкрив у зв'язку з цим такі вихідні поняття, як дидактична задача, пізнавальна задача, визначив специфічні особливості формування самостійних дій, розробив класифікацію самостійних робіт.
Але, на нашу думку, недостатньо висвітлено проблему формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Тому обрана тема наукової роботи є актуальною.
Темадослідження обумовлена необхідністю якісного покращення організації самостійної навчальної діяльності молодших школярів на уроці, формування і вдосконалення навичок самостійної роботи і розвитку самостійності як якості особистості оптимального вибору робіт (за зразком, реконструктивні, варіативні, творчі) і їх співставлення із метою вдосконалення навчального процесу в початковій школі.
Об'єкт дослідження: самостійна навчально-пізнавальна діяльність молодших школярів.
Предметдослідження: дидактичні умови оптимізації самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках.
Мета дослідження: визначення найбільш оптимальної організації умов самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів початкової школи.
В основу дослідження покладена гіпотеза: підвищення ефективності самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів обумовлюється організацією системи самостійної роботи на уроці.
У відповідності із гіпотезою сформульовані завданнядослідження:
вивчити зміст і особливості самостійної діяльності учнів початкової школи;
визначити психолого-педагогічні умови оптимального використання самостійної роботи молодших школярів;
- вивчити шляхи вдосконалення самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів та теоретично їх обґрунтувати;
- розробити і експериментально перевірити дидактичні умови оптимальної організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів.
Практичнезначення дипломної роботи полягає в можливості використання матеріалу дослідження для ознайомлення майбутніх вчителів з особливостями організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках.
Для вирішення поставлених завдань застосовуються такі методи: порівняльний аналіз та узагальнення літературних джерел; анкетування, інтерв'ювання, тестування, спостереження, експеримент, методи математичної статистики.
Методологічною основою дослідження є теорія пізнання та її основні положення про закономірності пізнавальної діяльності людини, теорія спілкування як вид діяльності та основні положення про ефективність його організації, основні положення теорії колективної діяльності, зокрема її гносеологічні аспекти.
На констатуючому етапі дослідження здійснювалося та узагальнювалося вивчення даних науково - методичної літератури, проведення опитування серед учнів та вчителів початкових класів, спостережень за організацією навчального процесу у масовій школі та узагальнення досвіду передових вчителів.
На констатуючому етапі дослідження були використані методи анкетування вчителів та учнів, тестування учнів. Для опитування дітей були обрані Буські загальноосвітні школи №1, 2, 3. В анкетуванні взяло участь 200 школярів, 35 вчителів, відвідано і проаналізовано 73 уроки.
Етапи дослідження:
Констатуючий етап:
- аналіз стану проблеми в педагогічній теорії і практиці роботи шкіл;
- вивчення літератури, висунення гіпотези, завдань, формування структури роботи;
- проведення попередніх замірів якості самостійної навчально -пізнавальної діяльності молодших школярів.
Формуючий етап:
- розробка та перевірка авторських підходів до самостійної роботи у сучасній початковій школі;
- проведення контрольних зрізів та обробка одержаних даних.
Підсумковий етап:
- узагальнення і систематизація матеріалів;
- математична обробка одержаних даних;
- остаточна перевірка гіпотези дослідження;
Наукова новизнароботи полягає у тому,що:
- дано теоретичний аналіз і розглянуто сучасний стан проблеми самостійної навчально пізнавальної діяльності учнів;
- уточнено базові поняття проблеми; теоретично обґрунтовано окремі шляхи вдосконалення самостійної навчально - пізнавальної діяльності молодших школярів.
Апробація дослідження: основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на кафедрі педагогіки і методики початкового навчання та студентських науково-практичних конференціях.
Експеримент проводився у школах м. Буська.
Структура роботи.
Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, бібліографії та додатків.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1 Самостійна діяльність в процесі розвитку дитини як наукова проблема
Розвиток суспільства і зміни у відносинах між людьми завжди знаходили своє відображення в практиці освіти, навчання і виховання підростаючих поколінь, у меті і завданнях школи, в педагогічних теоріях і системах.
Навчання на первісному ступені розвитку суспільства є дуже обмежене і його завданням було дотримання племінної традиції шляхом переказування молоді того, що знають старші. Досить рано з'являються певні повчання в ролі катехізації на практичні теми: основ гігієни, статевих стосунків, збереження здоров'я, плекання добрих звичаїв, здобування життєвої мудрості. Ці формули сприймались з певною побожністю, абсолютно некритично і повторювались наступним поколінням, як «оголошена» таємниця.
Виховання в первісному суспільстві має суспільний характер і разом з тим залишає значне місце самостійності дитини. З раннього віку діти, особливо хлопчики, стають в значній мірі самостійними: з 3-4 років починають полювати, керують човном, в 6-8 років ловлять рибу, полюють, проявляючи при цьому чудову витримку і винахідливість.
До 10-12 років діти значною мірою володіли певною сумою духовного знання: вони знали всі родові звичаї, легенди, казки і пісні свого племені, а також засвоювали ті знання людей, які дають контакти в товаристві дорослих: в мандрівках, на полюванні, рибальстві, святах тощо.
Завданням першої в історії людства школи в Шумерії, стала передача учням того рівня наукових знань, якого зміг досягти народ на перших ступенях розвитку цивілізації (з ботаніки, зоології, географії і мінералогії, математики, граматики, літератури), і не лише передача, а й прагнення навчити і виховати покоління, яке в майбутньому вдосконалить ці знання і буде сприяти їх засвоєнню наступними поколіннями.На думку Демокріта виховання і навчання не тільки облагороджують людину.