Вступ. 2
1. Загальна характеристика діяльності студентів. 5
1.1 Виявлення властивостей особистості в діяльності студентів. 7
2. Форми організації навчального процесу у вищій школі 12
2.1 Роль і місце лекції у Вузі. 12
2.2 Семінарські й практичні заняття у Вузі. 14
2.3 Лабораторні роботи. 16
3. Системний підхід до наукової організації праці студентів в умовах вищих навчальних закладів. 19
3.1 Організація самостійної роботи студентів. 24
3.2 Результативність наукової організації праці студентів. 30
Висновки. 31
Список використаних джерел та літератури. 33
Реформування концептуальних, структурних і організаційних засад освітянської системи України вимагає підготовки нового покоління педагогічних кадрів, здатного до роботи в інших соціально-економічних, політичних умовах. Останнім часом здійснюються активні пошуки нових педагогічних технологій підготовки майбутнього спеціаліста, які зорієнтовані на формування особистості, розвитку його творчості й самостійності. Мова йде про розробку нової концепції навчання, де всі її складові спрямовані на особистісно орієнтований розвиток майбутнього фахівця, формування його як творця, здатного не лише самостійно здобувати знання, а й реалізувати їх відповідно до практичних вимог сьогодення. Важлива роль у цьому складному процесі належить науковій роботі студентів.
Розробка проблеми організації наукової праці студентів складна й багатогранна. У дослідженнях М.О. Данилова, І.Я. Лернера, М.І. Махмутова, І.Т. Огороднікова, Н.А. Половнікової, О.Я. Савченко, М.М. Скаткіна, Т.І. Шамової та інших переконливо доведено, що наукова праця є засобом підвищення усвідомленості й дієвості матеріалу, який вивчається. У працях цих учених-дидактів накреслені підходи до практичного розв’язання проблеми наукової організації праці студентів. У працях Л.В. Жарової, Р.А. Нізамова, А.О. Смірнова визначені методологічні й наукові засади розгляду суті, структури процесу організації роботи та умінь, що забезпечують цей процес. У дидактиці й методиці вищої школи існує низка праць, автори яких порушували проблеми наукової організації праці студентів (В.Б. Бондаревський, А.А. Вербицький, В.А. Козаков, М.Д. Нікандров та інші). Різні аспекти цього виду навчальної діяльності знайшли висвітлення в дослідженнях В.П. Безпалька, В.К. Буряка, Н.В. Кузьміної, Ю.М. Кулюткіна, В.А. Маркової, В.А. Сластьоніна та інших. Окремі аспекти зарубіжного досвіду професійної підготовки у контексті проблеми дослідження висвітлено у роботах Н.В. Абашкіної, Т.С. Кошманової, М.П. Лещенко, Л.П. Пуховської.
Актуальність проблеми. Незважаючи на широкий і багатоплановий характер досліджень, присвячених науковій організації праці студентів, багато питань цієї складної проблеми залишаються поки що не з’ясованими. Не розкриті достатньою мірою зв’язки і відношення між метою організації, наприклад, самостійної роботи студентів педагогічного вищого навчального закладу і способами її реалізації, не виявлені теоретичні передумови наукової організації роботи студентів, орієнтованої на їхні індивідуальні особливості, не розроблені практичні рекомендації з наукової організації роботи майбутніх учителів, у яких врахувалися б нові ціннісні орієнтації і підходи. Актуальність проблеми, її недостатня дослідженість, потреби практики зумовили вибір теми курсового дослідження «Наукова організація праці студентів»
Об’єкт дослідження – робота студентів різного виду: наукова, самостійна, практична. Предмет дослідження – форми і методи наукової організації праці студентів.
Метадослідження – теоретично обґрунтувати і описати технологію наукової організації праці студентів.
Відповідно до предмета та мети визначено основні завдання дослідження:
1. Визначити психолого-педагогічні ознаки, які характеризують індивідуально-типологічні особливості студентів;
2. Виявити властивості особистості в діяльності студентів;
3. Проаналізувати форми організації навчального процесу у вищій школі;
4. Теоретично обґрунтувати ефективність системного підходу до наукової організації праці студентів.
Методологічну основудослідження становлять загальнотеоретичні й методологічні принципи наукового пізнання; концептуальні положення педагогіки щодо розвитку і всебічного формування особистості; принцип єдності теорії і практики; принцип науковості, об’єктивності, цілісного дослідження дидактичних процесів та комплексного використання методів дослідження. Основою дослідження є системний, комплексний та діяльнісний підходи, за яких наукова організація праці студентів розглядається як функціональна система, утворена на основі взаємозв’язку навчально-виховних компонентів, що дає змогу аналізувати педагогічну взаємодію у змістовій цілісності й часовій неперервності.
Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети, використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація теоретичних та дослідних даних
Наукова новизна дослідження: визначено психолого-педагогічні ознаки, що характеризують індивідуально-типологічні особливості студентів; виявлено специфіку діяльності педагога в науковій організації праці студентів.
Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні у практику роботи університетів технології наукової організації праці студентів. Отримані результати можуть бути використані в організації навчального процесу у ході професійної підготовки майбутніх учителів різних спеціальностей і спеціалізацій.
Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.
Діяльність студентів є своєрідною по своїм цілям і задачам, змісту, зовнішнім і внутрішнім умовам, засобам, особливості проходження психічних процесів, виявленню мотивації, стану особистості і колективу, по здійсненню управління і керівництва.
Діяльність студента має велике соціальне значення, так як її головне значення – забезпечити підготовку спеціалістів для різних галузей народного господарства, реалізувати суспільні потреби в людях з відповідною освітою і вихованням.
З розвитком суспільства змінюються цілі, способи, результати і предмет діяльності студентів: змінюється система знань, навичок, умінь, змінюються засоби навчання, підвищується роль професіональної культури, самоосвіти на протязі, всього життя і т.д. В діяльності студента все більшу роль буде відігравати самостійна робота, участь в наукових дослідженнях, виконанні професійних задач, спілкуванні з викладачами тієї професії, до вступу якої він готується у вузі. Дані дослідження показують, що основними метою та мотивами студентів вузу є: бути корисними Батьківщині, стати гарним спеціалістом, добре навчатися, брати участь в суспільній роботі, досягнути певних результатів в спорті і т.д. [5, 58]
Мотивація студентів в процесі навчання підвищується по своєму рівню, вони все наполегливіше реалізують мету – успішно підготуватися, до майбутньої трудової діяльності, виробити в собі якості, необхідні спеціалісту. Але зустрічаються випадки, коли мотивами діяльності студентів виступає лише бажання навчатися, отримати освіту.
Діяльність студента професійно направлена, вона є формою його соціальної і пізнавальної активності, вираження прагнень до життєвого самовизначення і самоствердження. Більшість студентів проявляють самостійність в навчальному процесі, займають активну позицію, віддають перевагу також формам навчання, які є не тільки засобом пізнання, але і засобом самовираження, можливістю відстояти особисту точку зору.
До числа особливостей діяльності студентів слід віднести: своєрідність мети та результатів (підготовка до самостійної праці, оволодінню знаннями, навичками, уміннями, розвитку особистих якостей); особливий характер об'єкту вивчення (наукові знання, інформація про майбутню професію і т.д.); діяльність студентів проходить в запланованих умовах (програми, строки навчання); особливі засоби діяльності – книги, лабораторне обладнання, моделі майбутньої професійної праці і т.д.; для діяльності студентів характерна інтенсивність функціонування психіки, висока інтелектуальна напруга; в ході діяльності у студентів проявляються перевантаження, що викликають напругу (складання іспитів, заліків, захист дипломних проектів і т.д.). [6, 71]
В важких ситуаціях навчальної або суспільної праці можуть наступати деякі небажані зміни в діяльності: втрата внутрішньої організованості психічних процесів; зниження пам'яті, погіршення мислення (зустрічається на екзамені, під час перших публічних виступів); коливання ефективності, зниження точності практичних дій (при виконанні залікових завдань); заміна або втрата мети (тільки найкраща оцінка на екзамені, а не зміст відповіді на питання); ослаблення активності і зниження рівня дієздатності (внаслідок перевантажень, відсутності наукової організації навчальної праці); при зупинка навчання, відмова, зрив (подача заяв про відрахування).
Особливості діяльності студента яскраво проявляються вже на першому курсі. Перехід від навчання в середній школі до навчання у вузі характеризується різкою зміною умов, в яких здійснюється діяльність. Змінюється навчальний матеріал, викладацький склад, відбувається зміна оточуючого середовища в аудиторії, навчальному закладі, по місцю проживання і т.д. Всі зміни певним чином впливають на психічний стан навчаючих і в кінцевому випадку впливають на хід навчальної та суспільної діяльності.
Труднощі в діяльності першокурсників особливо помітні у тих студентів, які не отримали в школі достатніх навичок і умінь мисленнєвої діяльності. П.К. Анохін наголошував, що недостатній розвиток мислення викликає серйозні порушення здоров'я людей на перших курсах навчання у вузі. В дослідженнях Куриленко Т.М. показано, що на перших курсах самий низький процент успішності (особливо в технічних вузах) і самий великий процент відрахування (в основному через неуспішність). Причини цього такі: перш за все відсутність послідовності в системі навчання і виховання між середньою і вищою школою, невмінням першокурсників самостійно організовувати свою працю в нових для них умовах; порушення студентами режиму сну, харчування, відпочинку, аврали під час сесій, недостатня допомога і керівництво самостійною роботою першокурсників зі сторони викладачів; слабкий контроль деканатів і студентських суспільних організацій. В той же час певна частина першокурсників не знає, ким би вони хотіли бути і де працювати, і що свій факультет вони обрали по мірі ситуації, яка склалась (вплив батьків, вчителів, приклад друзів і т.д.). [6, 72–73]