Третій метод - виробничий - полягає в тому, що пiдприємство визначає обсяг продукцiї за плановий перiод i дiленням вартостi об’єкта на плановий обсяг продукцiї визначає ставку амортизацiї на одиницю продукцiї. Множенням цiєї ставки на фактичний випуск продукції визначається сума амортизацiї.
Четвертий метод – метод зменшення залишкової вартості – характеризується визначенням річного відсотка амортизації за формулою:
А = 1 - Перв. вартість/Ліквідаційна вартість,
де п – кількість років.
Переваги такого методу: упродовж перших років експлуатації основних засобів накопичується значна сума коштів необхідних для їх відтворення.
Недоліки: метод базується на порівнянні складних математичних розрахунків не дуже зручний у використанні.
П’ятий метод – метод прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Застосовують даний метод, якщо продуктивність обладнання в перші роки експлуатації значно вищі ніж в наступні роки.
Шостий метод називається податковий. Він застосовується відповідно до П(С)БО 7 „Основні засоби”.Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають шляхом множення балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду на норму амортизації. Облік балансової вартості ведуть за кожним основним засобом. Підприємство застосовує норми у відсотках до балансової вартості основних засобів з розрахунку на календарний квартал. Застосування цих норм на підприємстві обов’язкове.
Пiдприємства нараховують амортизацiю на виробничi, невиробничi та безкоштовно отриманi основнi засоби. Нарахування амортизацiї здiйснюється щомiсячно за кожним об’єктом окремо.
Методи нарахувань амортизацiї вибираються самостiйно. При цьому до кожної з груп основних засобiв застосовують свої методи, якi протягом експлуатацiї можна змiнювати, але тiльки при змiнi облiкової полiтики з початку наступного року.
Амортизацiя нараховується з мiсяця, що настає пiсля мiсяця введення об’єкта в експлуатацiю, i припиняється у мiсяцi наступному пiсля виведення об’єкта з експлуатацiї. При полiпшеннi якостей об’єкта (розширення, реконструкцiя, добудова, модернiзацiя та консервацiя) нарахування амортизацiї призупиняється на строк виконання необхiдних робiт.
Пiдприємство може застосовувати методи i норми нарахування амортизацiї, якi передбаченi податковим законодавством, але це недоцiльно через спотворення реальної картини зносу, що вiдображається у балансi. Необхiдно нагадати, що вiдповiдно до Закону України „Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Україні” метою облiку є надання користувачам достовiрної та неупередженої iнформацiї про фiнансовий стан, результати дiяльностi й рух грошових коштiв (стаття 3), а податковий облiк суттєво викривляє бухгалтерськi данi, що може нашкодити користувачам iнформацiї.
Нарахування амортизацiї здiйснюється у спецiальному розрахунку, в якому наводяться такi данi: назна групи основних аасобiв, окремi об’єкти, вартiсть (первинна, залишкова, переоцiнена), норми амортизацiї за мiсяць, виведенi обраним методом, сума нарахування амортизацiї.
Амортизаційні відрахування відносять на витрати виробництва та обігу як частину вартості основних виробничих засобів, що відповідає їх зносу.
Беручи участь у виробничому процесi, основнi засоби поступово переносять по частинах свою вартiсть на готовий продукт. Завдання бухгалтерського облiку полягає в тому, щоби визначити суму цiєї вартостi. Отже, треба знати величину зносу кожного об’єкта у вартiсному вираженнi.
Амортизацiя є систематичним розподiлом первинної чи переоціненої вартостi необоротних активiв за мiнусом i лiквiдацiйної вартостi протягом строку корисного їх використання (амортизації). Знос є сумою, що нагромаджується з початку корисного використання необоротних активiв.
1.4 Аналіз ефективності використання основних засобів
Для здiйснення господарської дiяльностi пiдприємства необхiднi засоби виробництва: будiвлi, машини, обладнання, сировина, матерiали, паливо тощо. У сукупностi вони складають виробничi засоби промислових пiдприємств. Виробничi засоби промислових пiдприємств знаходяться в постiйному русi - кругообiгу, в процесi якого вони проходять три стадiї. Перша стадiя - придбання необхiдних для здiйснення процесу виробництва машин, палива, сировини тощо. Надалi придбанi засоби беруть учать у процесi виробництва нового продукту (виробнича стадiя). На третiй стадiї кругообiгу вироблений продукт реалiзується, пiдприємству повертаються грошовi кошти за реалiзовану продукцiю (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадiй кругообiгу перша i третя проходять у сферi обiгу, а друга - в сферi виробництва. Залежно вiд характеру обороту виробничi засоби пiдприємства подiляються на основнi та оборотнi.
Стан та ефективнiсть використання основних засобiв безпосередньо впливає на виконання виробничої програми пiдприємства й можливiсть отримання прибутку. Дiяльнiсть промислових та iнших пiдприємств значною мiрою залежить вiд їх забезпеченостi основними засобами та ефективностi їх використання.
Основнi засоби, будучи матерiально-технiчною базою виробництва, є фундаментом його удосконалення i розвитку. Цей процес вiдбувається як шляхом збiльшення кiлькостi об’єктiв основних засобiв (екстенсивний шлях), так i за рахунок пiдвищення ефективностi їх використання (iнтенсивний шлях). При цьому економiчно виправданим є збiльшення часу роботи устаткування, його повне завантаження, квалiфiкований догляд i ремонт тощо.
Мета економiчного аналiзу ефективностi використання основних засобiв полягає у визначеннi забезпеченостi основними засобами за умови найбiльш iнтенсивного їх використання та пошуку резервiв пiдвищення фондовiддачi.
Джерела iнформацiї для проведення аналiзу наведено в таблицi 1.2
Таблиця 1.2 - Інформацiйна база для аналiзу ефективностi використання основних засобiв
| Група | Джерела даних |
| Первинні документи | Акт приймання-передачі основних засобів, Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйо-ваних та модернізованих об'єктів, Акт на списання основних засобів, Картка обліку руху основних засобів, Інвентарна картка обліку основних засобів, Інвентарний список основних засобів, Рахунок амортизації основних засобів |
| Дані рахунків бухгалтерського обліку | 10 „Основні засоби”, 13 „Знос (амортизація) необоротних актмвів”, 15 „Капітальні інвестиції” та інші |
| Облікові регістри | Журнал 4, відомімсть 4.1 |
| Фінансова звітність | Ф. №1”Баланс”, ф. №2 „Звіт про фінансові результати”, ф. №3 „Звіт про власний капітал”, ф..№4 „Звіт про рух грошових коштів”, ф. №5 „Примітки до річної фінансової звітності” |
| Статистична звітність | Ф. №1-підприємство „ Звіт про основні показники діяльності підприємства”, ф. №1-П (термінова) „Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)”, ф. 11-ОЗ „Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)” |
| Інші джерела | Дані проведених інвентаризацій, інвентарні картки, договір лзингу, план технічного розвитку, патенти, паспорт будівлі, дані попередніх аудиторських перевірок |
Перерахованi джерела iнформацiї використовуються для проведення ретроспективного аналiзу. Оперативний аналiз проводиться за даними первинного бухгалтерського облiку (за iнформацiєю на рахунках 10, 13, 15 тощо). Прогнозний аналiз ефективностi використання основних засобiв застосовується при оцiнцi вiдповiдних альтернативних управлiнських рiшень.
Методика аналiзу ефективностi використання основних засобiв повинна враховувати ряд принципових положень:
— функцiональна кориснiсть основних засобiв зберiгається протягом декiлькох рокiв, тому витрати з їх придбання i експлуатацiї розподiленi в часi;
— момент фiзичної замiни (оновлення) основних засобiв не спiвпадає з моментом їх вартiсного замiщення, у результатi чого можуть виникнути втрати i збитки, що зменшують фiнансовi результати дiяльностi пiдприємства;
— ефективнiсть використання основних засобiв оцiнюється по-різному залежно вiд їх виду, належностi (власнi, орендованi), характеру участi у виробничому процесi, а також призначення.
Оскiльки основнi засоби обслуговують не тiльки виробничу сферу дiяльностi пiдприємства, а й соцiально-побутову, культурну, природно- екологiчну тощо, ефективнiсть їх використання визначається не лише економiчними, а й соцiальними, екологiчними та iншими факторами.
Для аналізу особливе значення має розподiл виробничих основних засобiв основної дiяльностi пiдприємства на двi частини: активну i пасивну. До активної частини у бiльшостi галузей промисловостi належать машини та устаткування, якi безпосередньо взаємодiють з предметами працi. Пасивну частину формують основнi засоби, якi створюють умови для здiйснення виробничого процесу, - будiвлi, споруди. передавальнi пристрої, транспортнi засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивностi структури основних эасобiв, пiдвищення технiчної оснащеностi пiдприємства.
При проведеннi аналiзу динамiки, складу i структури основних засобiв необхiдно:
1) визначити середньорiчну вартiсть основних засобiв i динамiку її змiни за декiлька рокiв;
2) виявити причини збiльшення вартостi основних засобiв (збiльшення внаслiдок переоцiнки основних засобiв не є позитивною тенденцiєю, до числа позитивних можна вiднести перевищення темпiв зростання вартостi виробничих основних засобiв над темпами зростання вартостi невиробничих засобiв);