Методика формування відчуття кольору у процесі малювання натюрморту у початковій школі (стр. 1 из 12)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження

1.1 Сутність та основні властивості кольору

1.2 Особливості відчуття і сприймання кольору у молодшому шкільному віці

Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота

2.1 Розвиток відчуття кольору у процесі виконання натюрморту

2.2 Методика експериментального дослідження

2.3 Результати дослідницько-експериментальної роботи

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Мистецтво є найбільш повним і концентрованим виразом прекрасного в житті. Художнє пізнання дійсності поряд з науковим є важливим засобом відображення і пояснення дійсності, могутнім знаряддям суспільно-естетичного виховання людей. Художнє відображення життя в творах мистецтва відбувається за певними законами, що специфічно відбиваються в кожному виді мистецтва. Специфічність відображення дійсності кожним видом мистецтва позначається і на особливості їх естетичного сприймання.

Велику роль в естетичному розвитку дітей відіграє образотворче мистецтво, що пов’язане із творенням кольорових образів дійсності і в цьому плані найкраще відображається в живописі. Живопис - це один з найстародавніших, найбільш яскравих і поширених видів образотворчого мистецтва, що за допомогою фарб передає навколишній світ. Це галузь духовного життя людей, в якій завжди знаходять вираз їх почуття, думки, інтереси і переконання людей. Фарбами і лініями вони передавали своє уявлення про життя і смерть, про добро і зло, про минуле і сучасне, свої мрії про майбутнє [28, 12].

Живопис - це мистецтво відтворення дійсності за допомогою фарб на будь-якій двовимірній поверхні. Художник, зображаючи дійсність, створює зорові кольорові образи. Колір у живописі й мистецтві загалом - це те саме, що звук у музиці. Недарма художники говорять про особливе "звучання" кольору. І.Ю. Рєпін говорив, що "... форма - тіло живопису, малюнок - нерви, а фарби - його кров" [17, 19]. Колір - це важливий елемент мови образотворчого мистецтва. Колорит - загальне кольорове і тональне розв'язання картини.

Живопис відтворює видимий світ у всьому його багатстві і є вагомим чинником естетичного розвитку і виховання дітей. Зорові враження від сприймання твору живопису органічно пов'язані з усіма іншими сторонами нашої свідомості. Матеріали досліджень показують, що естетичні уявлення дітей багаті, різноманітні і реалістичні за своїм змістом. У них проявляється безпосередність естетичних переживань, залежність цих уявлень від суджень дорослих людей, що оточують дитину, детермінованість їх умовами життя, вихованням і знаннями дитини.

Психологи естетичними називають такі вищі почуття, які породжує в нас краса, або потворність об'єктів, які ми сприймаємо: це можуть бути явища природи, твори мистецтва або люди, чи їх вчинки і дії [20, 53]. Характеризуючи естетичні почуття, автори [40; 68] зазначають, що вони можуть мати споглядальний характер, коли виникають у зв'язку з сприйманням об'єктивної дійсності, і можуть ставати активними, коли органічно включаються в людську діяльність, надаючи їй певної естетичної форми.

У найпростішій формі естетичне почуття є ніби "чуттєвий тон", що супроводить окремі відчуття (коли людина одним чистим кольорам або звукам надає перевагу перед іншими) [48, 26]. Складніше почуття естетичної насолоди виникає при сприйманні своєрідного поєднання в цілому предметі його елементів: звуків, фарб, форм і т.д. Відтак сформованість естетичних почуттів свідчить про духовність особистості, а відчуття кольору є важливим засобом естетизму.

Необхідність удосконалення процесу формування у дітей навичок відчуття кольору як засобу естетичного виховання молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва зумовило актуальність проблеми й вибір теми дипломного дослідження.

Об’єкт дослідження - колір як засіб естетичного виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - методика формування навичок кольоротворення у процесі виконання натюрморту.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості методики формування відчуття кольору на уроках образотворчого мистецтва в процесі виконання натюрморту.

Гіпотеза дослідження: якщо в процесі навчання образотворчому мистецтву використовувати методично обґрунтовані способи та шляхи формування навичок кольоротворення, то результативність виконання натюрмортів в учнів початкових класів значно підвищиться.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези визначені завдання дослідження:

Розкрити сутність та основні властивості кольору.

Показати можливості натюрморту у розвитку відчуття кольору в учнів початкових класів.

Обґрунтувати методичні розвитку відчуття кольору у процесі виконання натюрморту.

Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу Кольоротворення у молодших школярів.

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження:

теоретичні - аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду.

емпіричні - спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, аналіз результатів експерименту.

Практична значущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя щодо оптимізації процесу формування відчуття кольору в процесі виконання натюрморту на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі.

Структура дослідження. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг роботи - 83 сторінки.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження

1.1 Сутність та основні властивості кольору

Колір - найкращий зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору, приведеного в творі в гармонійну систему, передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення.

Різноманітні предмети навколишньої дійсності відрізняються один від одного не тільки матеріалом, величиною та формою, а й кольором. Отже, колір - це одна з невід'ємних ознак будь-якого предмета, причому дуже мінлива [37, 41]. Відомо, що колір природи змінюється не лише внаслідок зміни пори року, але й часу дня (вранці, вдень чи ввечері). Так, вода в річці, ставу чи морі змінює свій колір, як і небо: то вона блакитна, як небо вдень у тиху погоду, то темно-синя з різноманітними відтінками - у вітряну, то золотисто-червона - у вечірній час.

Той самий за кольором предмет може сприйматись нашим зором також по-різному залежно від його положення в просторі, освітлення, оточення та ін. [57, 33]. Наприклад, як закони лінійної перспективи в зображенні форми предмета вимагають малювати не справжню форму, а видиму, так і повітряна перспектива вимагає в живописі передавати не справжній колір предмета, а видимий.

Справжній колір предмета залежно від його просторового положення (віддалення), сили освітлення та навколишнього середовища змінюється за ясністю, кольоровим тоном та насиченістю.

В міру віддалення предмета від глядача змінюється не лише видима величина його, а й колір, бо міняється кількісний і якісний характер світлового потоку, що відбивається цим предметом [1, 121]. Так, дерева, однакові за величиною і кольором (зелені), сприймаються нами в міру віддалення меншими і здаються сірими, голубими чи злегка фіолетовими. Зміна тону, ясності і насиченості кольору предметів залежить від кількості і величини частинок вологи й пилу в повітрі, які утруднюють проходження кольорових променів і впливають на зміну кольору.

У чистому повітрі небо й віддалені предмети здаються більш синіми, у вологому чи похмурому -сірими. Сприймання кольору предмета залежно від освітлення й оточення можна простежити, уважно розглядаючи жовте яблуко. Так, жовтий колір яблука на фіолетовому фоні буде найяскравішим, теплим, тоді як на оранжевому або червоному фоні буде здаватися більш холодним і менш чітким. Уміння бачити кольори, розпізнавати їхні відтінки допомагає нам не тільки правильно передавати колір предметів у малюнках, а й створювати прекрасне в житті.

Подібно до музики кольори викликають у людей різні емоції, впливають на настрій та працездатність. Тому останнім часом приділяється велика увага раціональному фарбуванню приміщень у житлових будинках і на виробництві [17, 47].

Велике психологічне навантаження виконує колір у лікарнях, шкільних класах, навчальних кабінетах і т.д. Виявилось, що чорний колір гнітюче діє на школярів, тому гігієністи запропонували фарбувати дошку не в чорний, а темно-зелений колір і писати на ній жовтою або жовтогарячою крейдою. Гігієністи стверджують також, що холодний білий колір - символ чистоти і суворого порядку - розпорошує увагу і швидше спричинює втому, тому деякі віддають перевагу блакитним, блідо-зеленим або сірим тонам [11, 96]. Наведені вище приклади показують, що колір у природі і в житті людини відіграє величезну роль.

Наука, яка вивчає колір та його властивості - кольорознавство, допомагає нам ознайомитися з кольором у природі, його особливостями, закономірностями та ін. [32, 17].

У кольорознавстві є свої закони, які слід вивчати, щоб застосовувати їх в навчанні та житті. З фізики відомо, якщо пропустити білий сонячний промінь через скляну тригранну призму, він розкладеться на білій поверхні на сім кольорів спектра у такій послідовності: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий (рис).

Рис. Розклад світла на кольори спектру

Аналогічне розкладання сонячного проміння спостерігаємо і на небі, коли там сяє веселка. Придивившись, можна помітити, що між кольорами веселки немає різкої межі, вони плавно переходять один з одного, створюючи безліч відтінків [1, 196].