— Чи згодні ви з цими порадами?
— Які власні поради ви б додали до цього переліку?
II. Повідомлення теми і завдань уроку.
— Ми живемо з вами у чудовій країні, у чудовий час. Зростає наша молода незалежна суверенна держава, зростаємо з нею і ми. Наша країна, ставши незалежною, демократичною державою, постійно навчається жити в новому політичному устрої. А ми разом з нею навчаємось високих громадянських чеснот.
— А що означає — бути громадянином України?
Як кожний справжній громадянин, ви повинні знати свої права й обов'язки. Сьогодні наш урок буде присвячений правам і обов'язкам кожного громадянина нашої країни. Ми не тільки дізнаємося про свої права й обов'язки, а і зрозуміємо значущість таких важливих документів, як Декларація прав дитини та Конвенції про права дитини. Дізнаємося про те, які закони захищають дітей у різних країнах світу та які закони охороняють дитинство в нашій країні.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
Бесіда.
— Ми з вами вже зустрічалися з поняттями право, обов'язок. Як ви розумієте значення цих слів?
— Про які права вам вже доводилось чути?
— Чим право відрізняється від обов'язку?
— Які обов'язки виконують ваші батьки на роботі, в сім'ї, перед державою?
— Які права є у вас? А обов'язки?
—
IV. Первинне сприйняття і усвідомлення нового матеріалу.
1. Розповідь учителя з елементами бесіди.
—Як ви гадаєте, для чого людині потрібні права?
Отже, людина — це найцінніший скарб матінки Природи. І кожен із нас є неповторною особистістю. Щоб усвідомити неповторність кожної особистості, людству знадобилося не одне тисячоліття. Нам пощастило жити в той час, коли на Землі діють закони, які оберігають людину, її життя та індивідуальність. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй проголосила один із найважливіших правозахисних документів. Загальну декларацію прав людини. Декларація — це латинське слово, що у перекладі означає: заява, оголошення. Цей документ визнав гідність і цінність усіх людей, визначив основні права кожної людини. Минуло більше 11 років після прийняття Загальної декларації, і у 1959 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила Декларацію прав дитини, яка визнавала необхідність спеціальної охорони дитини. Якщо ми зазирнемо в давні часи, то побачимо, що протягом багатьох віків люди не знали, що дитинство — це дуже важливий період у житті, що має свої неповторні особливості.
Важко жилося дітям. Тільки діти заможних батьків мали всі умови длявсебічного розвитку. А діти ж простих трударів були приречені на нестатки і тяжку працюз раннього дитинства.
Лише наприкінці XIX — на початку XX століття були прийняті перші закони, які забороняли використовувати працю дітей. Однак у більшості країн ті закони ігнорувалися.
Довгі роки найрозумніші та найдобріші люди боролися за безпеку дітей самотужки, і нарешті у 1924 р. вони вперше зібралися разом у місті Женеві, де була прийнята перша Декларація прав дитини. А у 1959 р. була розроблена й утілена в життя нова Декларація прав дитини, яку визнали у Загальній Декларації прав людини.
У 1989 р. у Нью-Йорку всі прогресивні країни світу підписали Конвенцію про права дитини. Конвенція (з латинської) — це угода, міжнародний договір із певних питань. У даному випадку — з питань прав дитини.
Ми з вами — громадяни України. У нашій країни людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Так записано у Конституції України — Основному Законі нашої країни.
1991 р., коли Україна стала суверенною і незалежною державою, Президент нашої країни від імені України підписав міжнародний договір — Конвенцію про права дитини. Приєднавшись до Конвенції, Україна зобов'язалася створити умови, засоби і заходи, за допомогою яких забезпечити права і свободи дитини. Згідно з Конвенцією у 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону дитинства».
Сьогодні ми з вами розглянемо деякі права людини. Людина не може вважатися освіченою, якщо не знає своїх прав і обов'язків, законів своєї країни. Також слід запам'ятати, що ці права стосуються не тільки дорослих — їх повинні дотримуватися і діти.
Примітка. Учитель демонструє таблицю з коротким переліком прав дитини, зафіксованим у Конвенції: право на життя; право на освіту; право на відпочинок і дозвілля; право житиму сім'ї разом з батьками; право на особливий захист і допомогу держави; право на користування різними інформаційними джерелами; право на охорону здоров'я. Під час обговорення кожного права не слід добиватися точного їх знання і розуміння. Учні повинні отримати тільки загальне уявлення про правові документи, спрямовані на захист їх прав.
—Прочитайте, про які права піде мова.
—Як ви розумієте кожне право?
Учитель доповнює та узагальнює відповіді учнів.
Розробляли права людини науковці різних галузей: економісти, юристи, медики, психологи, учителі, історики. Усі вони вважали, що дитина повинна бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві й вихована в дусі усвідомлення та сприйняття вищих гуманістичних ідеалів, вищих моральних цінностей.
Одним із найважливіших прав дитини є право на життя.
Народження дитини в кожній сім'ї — радісна подія. Діти — це майбутнє країни. Наша держава, як і інші держави, що підписали Конвенцію, визнає право кожної дитини на життя з моменту її народження, гарантує їй право на охорону здоров'я, кваліфіковану медичну допомогу, сприяє створенню умов для здорового розвитку.
Також з моменту свого народження кожна дитина має право на індивідуальність — власне ім'я й отримання громадянства. У дуже давні часи дитині давали постійне ім'я, тільки коли вона дорослішала, а до цього часу називали її як кому заманеться. У Законі України «Про охорону дитинства» записано, що кожна дитина відразу після народження має право на індивідуальність — власне ім'я й отримання громадянства. Для цього немовля реєструють, тобто записують у державних документах його прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, імена батьків, місце, де дитина народилася. Дитина стає справжнім громадянином, а на підтвердження цього отримує свідоцтво про народження.
Кожна людина мріє жити поряд з рідними, близькими людьми. Кожній дитині надається право жити у сім'ї разом із батьками.
Діти та батьки не повинні розлучатися проти їхнього бажання, про це говорить Закон України. Тільки у випадку, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, не піклуються-про неї, суд може змусити їх проживати окремо від дитини.
На жаль, іноді дорослі не можуть зберегти сім'ю. Хоча це й погано, але життєві обставини іноді складаються так, що мама й тато живуть окремо. Закон України стверджує, що сім'я є природним середовищем для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право проживати разом з батьками або тільки з мамою, або з татом. Батьки мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей і несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини незалежно від того, живуть вони разом або окремо.
Добре, коли дитина перебуває у повноцінному сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Мабуть, тому особливу увагу наша держава приділяє дітям, які втратили батьків.
Закон України надає право на особливий захист і допомогу дітям, які тимчасово або назавжди втратили своє сімейне оточення і залишилися без батьківського піклування.
Таких безпритульних дітей тимчасово розміщують у притулках і надають їм правову, психологічну, медичну та іншу допомогу. Водночас розшукують їхні сім'ї. Якщо це не вдається зробити, дитину передають до дитячого будинку або інтернату.
Ми з вами вже не раз говорили про те, що людина повинна зростати освіченою, грамотною, вона має вміти правильно висловлювати особисті думки, формувати власні погляди, брати активну участь у житті суспільства. А для цього треба знати якомога більше. Чим більше людина отримує інформації, тим більше буде у неї знань.
— Звідки ви можете отримати інформацію?
Так, звичайно, із книжок, журналів, газет, програм телебачення і радіо, з уроків у школі, від дорослих людей, з Інтернету. Шляхів дуже багато — вибирай який завгодно. Забезпечує ваше право на отримання і користування інформацією наша держава. У Законі «Про охорону дитинства» записано: держава сприяє поширенню матеріалів, корисних для розвитку дитини, заохочує випуск і розповсюдження дитячої літератури, приділяє особливу увагу мовним потребам дитини, що належить до групи меншин або до корінного населення країни.
Отже, одержуючи корисну інформацію, ви зможете розвиватися, обмінюватися своїми поглядами й думками з іншими людьми, зростати освіченими громадянами.
До речі, давайте розглянемо ще одне найважливіше право — право на освіту.
Для того щоб усі діти могли навчатися, наша держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Держава забезпечує доступність освіти для всіх дітей — освіта є безкоштовною, а в разі потреби надається грошова допомога.
Діти нашої країни також мають право на охорону здоров'я і медичну допомогу.
— Як ви розумієте це право?
Так, наша держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безкоштовну кваліфіковану медичну допомогу в державних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя
і здорового розвитку дитини, для її раціонального харчування, сприяє формуванню навичок здорового способу життя.
— Як це право виконується в нашій школі? Кожного року діти проходять медичний огляд, усім обов'язково
роблять щеплення. На уроках і позакласних закладах розповідають про здоровий спосіб життя. ,
— Дуже важливі та складні питання ми розглядаємо сьогодні на уроці. Отже, бачу — ви трішки стомилися. Мабуть, час відпочити, тим паче ви маєте і таке право. Держави — учасниці Конвенції визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розвагах, відповідних її вікові, брати участь у культурному житті й займатися мистецтвом.