Послідовність навчання «підскакуванням» і стрибкам на двох і одній нозі:
1. Стрибки на місці на двох ногах без якого-небудь визначеного положення рук. Спочатку даються стрибки низькі, потім більш високі, а далі чергуються низькі з високими.
2. Стрибки на місці на двох ногах з визначеним вихідним положенням рук.
3. Стрибки на одній нозі, потім на іншій.
4. Стрибки на одній нозі, чергуючись через визначену кількість (три-чотири) зі стрибками на іншій нозі.
5. Стрибки на двох ногах з невеликим просуванням уперед та назад (мал. 9).
Мал 9. Стрибки на двох ногах
6. Стрибки на одній нозі з невеликим просуванням
Більш складними вправами є зстрибування, вивчення якого випливає після оволодіння технікою підскакування. Якщо в попередніх видах стрибків виділялося уміння концентрувати зусилля в поштовху нагору, то цей різновид стрибків вимагає уміння м'яко приземлятися. М'якому приземленню після стрибків необхідно приділяти особливу увагу. Чим меншу підготовку має дитина, тим глибше вона повинна присідати після стрибка, зм'якшуючи поштовхи і струси, а потім негайно випрямляти ноги. На початку навчання правильним приземленням варто дозволяти приземлятися до упора присівши, переходячи потім до присідань і напівприсідань. Висота предметів, з яких виконується зстрибування, може збільшуватися тільки за умови правильного виконання завдання. Поряд з навчанням м'якому приземленню варто учити дітей 4-5 років володіти тілом у польоті, розвивати «стрибкову сміливість і спритність».
Зстрибування мають наступні різновиди: з вихідного положення при змішаній опорі (руками і ногами), з напівприсіду, з положення у висі на руках, з положення стоячи.
При проведенні зстрибування варто передбачити міри безпеки.
Послідовність навчання зстрибуванням.
1. Стрибки на місці з м'яким приземленням.
2. Стрибки нагору — уперед з м'яким приземленням.
3. Стрибки нагору — убік з м'яким приземленням.
4. Стрибки з гімнастичних лав (мал. 10).
Мал 10. Стрибки з гімнастичних лав
5. Те ж з виконанням додаткових завдань: рух рук перед відштовхуванням, у польоті і при приземленні (мал. 10).
6. Стрибки з гімнастичного ослона вправо, уліво назад з м'яким приземленням.
7. Стрибки з висоти до 30 см з приземленням в упор присівши, присід і напівприсід.
Після оволодіння умінням м'яко приземлятися можна переходити до вивчення групи навичок, пов'язаних з перестрибуванням.
Рухову дію треба розуміти як систему взаємопов'язаних рухів. У системі рухів керування тісно пов'язане із знанням її структури. Вивчення структури рухів і керування ними дає змогу використовувати закони рухів у руховій діяльності людини. Усі рухові дії протікають у просторі та часі і виконуються з певним зусиллям, тому можна говорити про їх просторові, часові, просторово-часові, динамічні та ритмічні характеристики.
Вправи зі стрибків можуть впливати на процес вікового розвитку рухових якостей, згладжувати нерівномірності і виправляти відхилення. Активні заняття фізичними вправами сприяють швидкому формуванню морфологічних структур і функціональних систем молодого організму.
Легкоатлетичні стрибки для дітей дошкільного віку бувають у довжину (через горизонтальну перешкоду) і у висоту (через вертикальну). В цілому стрибок — одноактна вправа, у якій не має фаз, що повторюються.
Особливістю виконання стрибків дітьми є підбір простих вправ для їх виконання, посильне навантаження для дитини.
1. Ашмарин Б.А. Особенности обучения в физическом воспитании. — В кн.: Теория и методика физ. воспитания/Под ред. Б.А. Ашмарчна. М., 1979.
2. Белинович В.В. Обучение в физическом воспитании. — М.: ФиС, 1958.
3. Бернштейн Н.А. Физиология движений.— В кн. Физиология труда. М., 1934.
4. Гандельсман А.Б., Смирнов К.М., Физиологические основы спортивной тренировки. — М.: ФиС, 1970.
5. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. — М.: Изд-во МГУ, 1982.
6. Гранит Р. Основы регуляции движений. — М.: Мир, 1973.
7. Грантынь К.X. Основы обучения физическим упражнениям. — В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.
8. Донской Д.Д. Спортивная техника.— М: ФиС, 1962 83.
9. Мазниченко В.Д. Обучение движениям (двигательным действиям).— В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.
10. Никифоров В. Технология обучения. — Наука и техника, 1981, № 11.
11. Основы регуляции движений./ Под ред Р.Гранита. – М.: Мир, 1976.
12. Физиология развития ребенка. / Под ред. Козлова В.И. и др. – М., 1983. – 385 с.
13. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
14. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. – Тернопіль, 2001.