Методика вивчення іменника у початкових класах (стр. 8 из 13)

На основі спостережень за активністю учнів у процесі навчання ми одержали переконливий матеріал про становлення і характерні особливості пізнавального інтересу школярів при вивченні іменника. Показниками прояву пізнавального інтересу були запитання дитини, з якими вона зверталася до вчителя, їх зміст, кількість, інтонаційна виразність мовлення, характер активності учнів на уроці.

Як показало дослідження, на перших етапах нашої роботи запитань у школярів майже не було. Включення ж проблемних елементів в різні за складністю навчальні завдання, використання схем та інших прийомів спонукало учнів ставити запитання до учителя. Проте спочатку це були запитання чисто репродуктивного характеру, які вимагали дублювання запитань підручника. Цілеспрямована робота учителя по формуванню у школярів інтересу до вивчення іменника призвела до того, що вже на другий тиждень було зафіксовано значно більше запитань, самостійних міркувань, що супроводжувалися позитивними емоціями від пізнання нового, невідомого.

У контрольних класах сама функція запитання була іншою — тільки за вимогою вчителя. Тут провідним мотивом була необхідність ("Учитель викликав — треба відповідати").

Щоб перевірити рівень засвоєння учнями граматичних категорій іменника, було проведено констатувальний експеримент, в якому учням 3 класу було запропоновано такі завдання:

1.Визнач і запиши іменники.

Соломія Крушельницька. Перед мистецтвом цієї української співачки, перед красою її душі схилялися люди всього світу. Великій артистці присвячували свої твори композитори, письменники. А виросла дівчина у селі Біла під Тернополем. Завдяки Соломії все село стало широковідомим.

2. Випиши іменники в однині і множині.

Я лечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з мене чарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги--Сніжинки.

3. Прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу – назви істот, у другу – назви неістот.

Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр.

4. Зі слів склади речення. Запиши. Підкресли слова – назви істот.

Ведмедю, меду, хотілося;

на, він, забрався, пасіку;

на, бджоли, налетіли, гість;

Мишко, господарок, відбивався, від, але, не, відходив;

мед, вже, солодкий, дуже.

5. Запиши речення. Назви власні та загальні іменники.

Миколка, Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петрові батоги.

6.Запиши іменники у три стовпчики:

1 – чоловічого, 2 – жіночого, 3 – середнього роду.

Пісня, абрикос, колосся, гомін, місто, люстра, опудало, горлиця, батько, гречка, зоря, кажан, ласунець, коло, коромисло, полотно, ліжко.

7.Подані іменники записати у давальному і місцевому відмінках.

Книга, стежка, бджілка.

Якісний і кількісний аналіз виконання учнями запропонованих завдань представлений у таблиці 1.

Зведені результати в експериментальному і контрольному класах

Таблиця 1

№№№ п/п	Характеристикавідповідей	Кількість учнів класу		Відсоток учнів у класах
		Експериментальний	Контрольний	Експериментальний	Контрольний
1.	Повна правильна	8	5	26, 7	16,7
2.	Неповна правильна	7	6	23,3	20
3	Частково правильна	13	14	43,3	46, 6
4.	Неправильна	2	3	6,7	10
5	Відсутня	0	2	0	6,7

Дані таблиці яскраво показують відмінність між рівнем засвоєння граматичних категорій іменника учнями експериментального класу, з одного боку, і учнями контрольного класу — з іншого.

Результати свідчать про те, що більшість молодших школярів справились із запропонованими завданнями (93,3 відсотка учнів експериментального і 83,3 відсотка контрольного класів). Учні експериментального класу в процесі роботи використовували схеми-опори, таблиці; вони краще володіють прийомами аналізу, синтезу, порівняння, класифікації, у них багатше і емоційніше мовлення, словниковий запас, більш сформоване вміння висловлювати і обґрунтовувати власне міркування, знайти іменник, визначити число, рід, відмінок, ніж в учнів звичайного класу. Як виявилося, учням контрольного класу важко визначити взаємозв'язок слів у реченні, іменники, які вжиті в однині і множині, з групи іменників вилучити "зайве". У той час, як значна частина учнів експериментального класу (53,3 відсотка) добре справилась з цими завданнями. Бесіди, проведені з учнями контрольного класу, дають підстави стверджувати, що допущені помилки зумовлені не стільки недосконалим знанням мовних правил, скільки одноманітністю навчальних вправ, поданих у підручнику, які мають швидше тренувальне значення, однаковими видами навчальної діяльності, відсутністю знань про практичне використання матеріалу, що вивчається. В результаті дітям нецікаво вивчати іменник. Тому і кількість правильних відповідей у них нижча. Наочне уявлення цього дають нам графіки (мал.1).

В - Відсутня відповідь;

Н – неправильна відповідь;

ЧП – частково правильна;

НП – неповна правильна;

ПП – повна правильна.

Як бачимо, одержані результати в експериментальному і контрольному класах відмінні: якщо в експериментальному класі кількість правильних відповідей більша, а відсутніх відповідей немає, то у контрольному класі проходять різкі коливання відповідей при загальній тенденції до пониження. Таким чином кількість повних відповідей є меншою на 10 відсотків, ніж в експериментальному класі.

З метою визначення пізнавального інтересу в системі мотивації вивчення теми "Іменник" на кінцевому етапі роботи дітям було запропоновано скласти коротеньку розповідь на будь-яку з таких тем: "Що я знаю про іменник", "Казка про Іменник", “Чим цікавий іменник?”. Діти придумали досить цікаві і змістовні розповіді. Аналізували їх в залежності від вибраної теми. В результаті можна сказати, що 50 відсотків учнів експериментального класу вибрали тему "Казка про іменник", 33,3 відсотка – ”Чим цікавий іменник?”, 16,7 відсотка - "Що я знаю про іменник".

У контрольному класі результати дослідження такі: 43,3 відсотка--тема "Казка про Іменник"; 30 відсотків — "Що я знаю про іменник"; 26,7 відсотка — "Чим цікавий іменник?".

Зведені результати у експериментальному і контрольному класах представлені на діаграмі (мал. 2)

Рівні розвитку пізнавального інтересу характеризуються такими ознаками:

• Високий:

а) висока самодовільна пізнавальна активність;

б) інтерес до сутності явищ: до їх суттєвих взаємозв'язків і закономірностей. Прагнення розібратися у важких питаннях;

в) інтенсивний і захоплюючий процес самостійної роботи на уроці;

г) прагнення до подолання труднощів у складних завданнях;

д) кореляція інтересів і нахилів (вільний час присвячується предмету свого інтересу).

• Середній:

а) пізнавальна активність вимагає спонукання вчителя;

б) інтерес до накопичення інформації, в основі якої лежать факти, опис явищ; розуміння сутності явищ тільки з допомогою вчителя;

в) залежність самостійної роботи від ситуації. Вимагається спонукання ззовні;

г) труднощі долаються при допомозі вчителя;

д) неповна кореляція інтересу і нахилу. Епізодичні заняття предметом інтересу.

• Низький:

а) пізнавальна інертність;

б) епізодичний інтерес до ефектних і цікавих сторін явищ при повній відсутності інтересу до їх суті;

в) уявна самостійність (списування з дошки, підглядання у підручник), часті відволікання;

г) відсутність бажання долати перешкоди, повна бездіяльність при виникненні труднощів;

д) відсутність нахилу до будь-якого виду пізнавальної діяльності.

В результаті проведеного експериментального дослідження встановлено, що результативність роботи на уроках, рівень засвоєння граматичних категорій іменника у значній мірі обумовлюється рівнем сформованості пізнавального інтересу учнів.

Формувати пізнавальні інтереси молодших школярів необхідно спеціальними вправами і завданнями. Розробляючи такі завдання, вчителі повинні мати на меті створити такі вправи, які б у першу чергу були цікавими для учнів, адже зацікавленість є одним з найсильніших стимулів виникнення пізнавального інтересу.

Стимулюванню пізнавальних інтересів сприяє також різноманітність форм роботи. Тому вчитель, що прагне розвивати пізнавальні інтереси учнів, повинен кожного разу вносити у методику проведення уроку щось нове і використовувати кілька різних форм роботи.

Доцільно використовувати на уроках нову інформацію (“цікавинки”), адже невідоме – завжди є привабливим у пізнавальному плані.

Виникненню інтересу до навчання сприяє правильне поєднання вивченого раніше і нового матеріалу. Тут, головне уникнути як “топтання на місці”, так і “відкриттів”. Раніше вивчене повинно стати грунтом для нового матеріалу.

Важлива роль у формуванні пізнавальних інтересів належить самостійній роботі. Звичайно, учні контрольного класу ще не можуть повністю обійтися без допомоги вчителя, але ця допомога повинна носити лише спрямовуючий характер і враховувати рівень розвитку школярів. Проте учні повинні вчитись розраховувати на власні сили.

Таким чином, пізнавальний інтерес є найціннішим і найефективнішим мотивом навчальної діяльності учнів на уроці рідної мови. Тому зведені результати свідчать про пряму залежність засвоєння граматичних категорій іменника від його рівня розвитку у молодших школярів.