Щоб розпізнати, в якому відмінку вжито іменник, учень має навчитися знаходити слово, від якого залежить ця частина мови, правильно ставити питання. Крім того, на відмінкову форму вказує і прийменник.
Найбільше уваги варто приділити зв'язку між словами, бо саме від його осмислення і вироблення відповідних практичних навичок залежить удосконалення синтаксичної структури мовлення школярів. (Див. дод. С)
Розділ ІІ. Методичне забезпечення вивчення іменника у початковій школі та його експериментальна перевірка
2.1 Відбір лінгводидактичного матеріалу до вивчення частини мови “іменник” у початкових класах
Структура початкового курсу української мови, яка існує в чотирирічній початковій школі, побудована за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В. Давидовим, полягає в тому, “що засвоєння знань загального й абстрактного характеру передає знайомству з більш частковими і конкретними знаннями - останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи”[ 27, с.174].
Але аналіз чинних підручників з української мови для 1—4 класів свідчить, що основну увагу в роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремих граматичних категорій. Робота над розділом «морфологія» в цих підручниках зводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, відсутні. Тому вивчення слова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допомагає органічно поєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.
Відомо, що слова - іменники, як ніяка інша частина мови, відповідає психіці школяра. Мова дитини цього віку динамічна, предикативна. У мовленні молодших школярів переважають іменники, що означають назви. Ось тому ці слова найбільш близькі і зрозумілі дітям.
Опрацювання іменника як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання, про синтаксичну роль у мовленні.
Оскільки іменник—одна з найважливіших і найбільш складних частин мови, що характеризується різноманітністю семантики, відтінків лексичних значень, системою різноманітних граматичних форм, то все це дає змогу стверджувати, що опрацювання її вимагає більш детального розгляду усіх аспектів мовознавчої науки у системних взаємозв’язках із граматичним матеріалом.
Усі вправи підручника “Рідна мова” подані в тій послідовності, як вимагає програма. Використання вправ підручника і додаткового матеріалу допоможе вчителеві урізноманітнити уроки рідної мови. Завдання спрямовані на поглиблення та удосконалення в учнів знань, умінь і навичок з рідної мови.
У методиці викладання мови в початкових класах вправи можна класифікувати:
1. За характером розумових операцій:
а) аналітичні вправи (вибрати, підкреслити іменники).
Наприклад: підкресли слова – назви істот.
Ведмедю, меду, хотілося;
на, він, забрався, пасіку;
на, бджоли, налетіли, гість;
Мишко, господарок, відбивався, від, але, не, відходив;
мед, вже, солодкий, дуже.
Такий вид вправи допомагає учням усвідомлювати значеннєву сторону слова, його роль у реченні.
б) синтетичні вправи. (Синтетичні вправи можуть виконуватись і без попередніх аналітичних, але обов’язково супроводжуються внутрішньою аналітичною роботою мислення, у процесі якої здійснюється контроль за виконанням завдання вправи).
Наприклад: вставити іменники з довідки, підкреслити власні іменники.
Багато віршів для дітей написала...Любов Забашта.
Опери для дітей “Коза-дереза” і “Пан Коцький” створив...Микола Лисенко.
... Павло Попович і Леонід Каденюк з дитинства мріяли про космічні польоти.
Українська.... Ніна Матвієнко задушевно виконує народні пісні.
Слова для довідок: поетеса, композитор, співачка, космонавти.
Дана вправа допомагає учням закріпити знання про написання великої букви в іменниках.
в) аналітико-синтетичні вправи.
Наприклад: підкреслити іменники в однині і множині.
Я лечу з далекої країни Зими. Хмаринка пустила мене краплиною води на землю. Але Мороз викує з мене чарівну зірку. Скоро разом зі мною у веселому хороводі закружляють мої подруги - Сніжинки..
Вправа пропонується учням на закріплення числа іменників; розвивати аналітико-синтетичні вміння учнів.
2. За ступенем самостійності:
а) колективні вправи.
Наприклад: розгляньте ілюстрації птахів, виставлені на дошці. Утворіть множину. Складіть з одним із цих слів речення.
Соловей-солов’ї.
Жайворонок- жайворонки.
Орел- орли.
Стриж- стрижі.
В учнів формується уявлення про граматичну категорію числа, змінювання іменників за числами.
б) індивідуальні вправи.
Наприклад: прочитай слова. Запиши іменники у дві колонки. У першу – назви істот, у другу – назви неістот.
Літак, тополя, космонавт, телевізор, завод, доярка, школа, кравець, ведмідь, школяр.
Забезпечити розуміння учнями основних відмінностей між іменниками – назвами істот і неістот.
в) групові вправи.
Наприклад: подані іменники випишіть за групами.
Словосполучення, ноти,дует, орнамент, персонаж, роман, драматург, пейзаж, бас, ключ, образи, корінь, поема, діалог, байка, правопис, співачка, аплікація, суфікс, скрипка, апостроф.
1. Мова:
2. Література:
3. Музика:
4. Живопис:
Сформувати поняття предметності на прикладі іменників, що означають опредмечені дії.
г) диференційовані вправи.
Наприклад: письмове завдання дається диференційовано: слабшим учням – записати 4 назви міст в Україні;
а сильнішим – записати 2 назви річок в Україні і скласти речення із придуманими іменниками.
3. За участю аналізаторів:
а) зорові.
Наприклад: списати речення. Підкреслити власні іменники.
Миколка, Гриць, Василько, Петрусь збирали грицики, васильки, миколайчики, Петрові батоги.
Зорові диктанти сприяють розвитку пам’яті учнів.
б) слухові.
Наприклад: вибірковий диктант. Вказати рід іменників.
Снігур, синичка, ворона, дятел, голуб’ятко, шишкар, шпаченя, куріпка, ластів’я.
Слухові диктанти використовуються як навчальна вправа.
в) зорово-слухові вправи.
Наприклад: диктант.
Недалеко від міста Дрогобича розкинулося село Нагуєвичі. У цьому селі в сім’ї коваля Франка народився син Іван.
Іван Фрнко був дуже здібним хлопцем. Він добре учився у школі, потім в університеті в місті Львові.
Ще у шолі Іван Фрнко почав писати вірші. Письменник у своїх книжах описав важке життя робітників і селян, закликав їх до боротьби.
Зорово-слухові диктанти спрямовані на активізацію зорово-слухових відчуттів.
4. За ступенем включення у мовленнєву діяльність:
а) за зразком (учні спостерігають, аналізують, відтворюють і самостійно працюють на основі наслідування зразків).
Наприклад: до іменників, що відповідають на питання хто?, добрати іменники, що відповідають на питання що? за зразком.
Зразок: (хто?) друг –(що?) дружба.
Журналіст, працівник, читач.
б) конструктивні вправи (складання словосполучень із поданихслів, заміна одних слів іншими тощо).
Наприклад: поставити іменники у потрібному відмінку.
Цікавитись (книжка), цікавість (до, книжка), любити (Україна), любов (до, Україна), доглядати (дочка), догляд (за, дочка), розглядати (малюнок), розгляд (малюнок), повага (батько), повага (до, батько).
Конструктивні вправи застосовуються після вивчення теми, з метою закріплення набутих знань на практиці.
в) творчі вправи (складання словосполучень, речень із потрібним словом, розповідей за опорними словами тощо)
Наприклад: скласти прислів’я, виписати іменники -- назви істот і неістот.
На сонці тепло, як земля людей.
У кого ненька, а дитя матері,
Мати годує дітей, а біля матері добре.
Птах радіє весні, у того сорочка біленька.
Ці вправи можна використовувати на різних етапах навчання, із різною
навчальною метою.
Під час вивчення іменника можна запропонувати учням такі завдання.
Вправи на визначення предметності:
1. Встановіть, яким членом речення (головним чи другорядним) виступає кожен іменник. Випишіть іменники разом з тими словами, від яких вони залежать.
Інколи для встановлення логічних зв'язків між словами доводиться користуватись не лише відмінковими, а й більш природними і звичними смисловими питаннями (найчастіше — де?, куди?, звідки?). Слід пояснити учням, що за допомогою таких питань не вдасться встановити відмінка. Усвідомити це їм допоможуть вправи:
1. Встановіть відмінок іменників, що вжиті з різними прийменниками, а відповідають на ті самі смислові питання.
2. З'єднайте за смислом слова плавати, ходити, гуляти і озеро, ліс, річки, поле, скориставшись прийменниками по, під, через, біля, із, за. Змінюйте іменник так, як цього вимагає прийменник.
Поряд з аналітичними вправами доцільно практикувати і синтетичні, що спонукали б учнів самостійно утворювати іменникові словосполучення, добирати потрібні прийменники, перебудовувати словосполучення, конструювати речення, наприклад:
1. У сполученнях слів визначте відмінок іменників, поставте питання до іменника з прийменником, змініть словосполучення так, щоб іменник з прийменником відповідав на питання звідки?, встановіть відмінок іменника у новому сполученні.
Забіг у ліс, виліз на дерево, подивився на літак, пішов до школи, заліз під ялинку, поїхала в поле.
2. Замініть словосполучення протилежними за значенням: відійти від будинку, відплисти від берега, добігти до краю, вилізти на дерево, зійти в гори, поїхати в табір.