МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Ужгородський національний університет
Кафедра психології і педагогіки
Реферат з дисципліни «Педагогіка і психологія вищої школи»
на тему: «Лабораторне заняття як форма організації навчання»
Ужгород – 2009
Зміст
Вступ
Теоретичний опис лабораторного заняття
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Лабораторне заняття як форма навчання для вироблення вмінь і навичок має більшу продуктивність, ніж урок формування вмінь і навичок. На цьому занятті відсутня тверда регламентація навчальної діяльності учеників, дається великий простір для прояву їхньої ініціативи і винахідливості. Завдяки цьому вони виконують великий обсяг завдань, велику кількість тренувальних дій.
Лабораторне заняття ефективніше, ніж урок чи лекція, сприяє формуванню самостійності як якості особистості: студенти самі планують свою роботу, більш усвідомлено прагнуть до мети, ефективніше займаються самоконтролем. Однак варто відмітити, що лабораторні заняття проводяться тільки після лекцій і інших форм організації навчання.
У професійному навчанні лабораторні роботи займають проміжне положення між теоретичним і виробничим навчанням і служать одним з найважливіших засобів здійснення теорії і практики. При цьому з одного боку, досягається закріплення й удосконалювання знань учнів, з іншого боку – у них формуються визначені професійні вміння, що потім застосовуються в процесі виробничого навчання.
Теоретичний опис лабораторного заняття
Лабораторне заняття – це проведення студентами за завданням викладача дослідів з використанням приладів, інструментів і інших технічних засобів, тобто це вивчення різних явищ за допомогою спеціального устаткування.
Лабораторні заняття проводяться у виді фронтальних експериментів, лабораторних робіт, практикумів і т.п. Ці заняття часто носять дослідницький характер.
Лабораторні заняття призначені для практичного засвоєння матеріалу. У традиційній освітній системі лабораторні заняття вимагають спеціального устаткування, макетів, імітаторів, тренажерів і т.д. Ці можливості істотно спрощують задачу проведення лабораторного практикуму за рахунок використання мультимедійних технологій, імітаційного моделювання і т.д. Віртуальна реальність дозволяє продемонструвати тим хто навчається явища, що у звичайних умовах показати дуже складно чи взагалі неможливо.
Лабораторна робота – це практичне заняття, що проводиться як індивідуально, так і із групою учнів; його ціль – реалізація наступних основних принципів [1]:
–оволодіння системою засобів і методів експериментально – практичного дослідження;
–розширення можливостей використання теоретичних знань для рішення практичних задач;
Структурними основними елементами лабораторної роботи є:
– обговорення викладачем завдання з групою, відповіді на питання її членів;
– самостійне колективне виконання завдання посередництвом читання, практичної діяльності, розподіл завдань між учасниками робочої групи;
– консультації викладача в процесі навчання;
–обговорення й оцінка отриманих результатів членами робочої групи;
– письмовий чи усний звіт учнів про виконання завдання;
Як правило, усі лабораторні заняття по визначеній навчальній дисципліні поєднуються в єдину систему і звуться «лабораторний практикум», що дозволяє говорити про існування значної подібності між лабораторними і практичними формами проведення занять.
Лабораторні роботи – найбільш цінний метод навчання, характеризується тим, що викладач в цілях придбання студентами знань організовує їхню діяльність у лабораторії. Застосування лабораторних робіт виявляється корисним у викладанні багатьох навчальних дисциплін [2] у тих випадках, коли:
– нове знання представляється складним для словесного пояснення, але воно добре засвоюється при самостійних спостереженнях студентів над досліджуваними процесами;
– студентам потрібно засвоїти знання практичного характеру.
Метод лабораторних робіт полягає в тому, що студенти самостійно відтворюють явища, усебічно спостерігають їх хід і зі своїх спостережень виводять закони, явища чи що-небудь визначають. Значення лабораторних робіт полягає в тому, що самостійно відображаючи явище, студенти стають віч-на-віч із природою цього явища й одержують можливість безпосередньо спостерігати досліджуване явище. Цей метод виявляється дуже корисним і в справі оволодіння знаннями, і у залученні студентів до пізнавальної діяльності.
Лабораторні роботи проводяться з різним ступенем самостійності студентів. При фронтальній організації вони виконують ті самі види й етапи робіт із указівки викладача по спеціальних інструктивних картках чи з збірника лабораторних робіт. При дослідницькій чи евристичній постановці лабораторних робіт студенти одержують питання, тему, завдання і потім їм дається значна самостійність у виконанні при дотриманні визначених інструкцій. І в тому і в іншому випадку успіх лабораторної роботи залежить від того, наскільки вона спирається на вивчені знання по предмету і наскільки тісно зв’язана з викладом нового матеріалу викладачем. Лабораторна робота виявляється успішною, коли викладач тим чи іншим способом підвів студентів до того питання, відповідь на яке вони повинні одержати із самостійно виконуваної лабораторної роботи. Лабораторна робота ставиться тоді, коли весь новий матеріал викладений викладачем і потрібно експериментальне підкріплення сформульованих ним висновків.
Основна умова успішного виконання лабораторної роботи – ясна для студентів конкретна задача проведення її [3], тобто знання, на яке питання повинні відповісти учні. Питання це формулюється викладачем чи дається в письмовому виді.
Лабораторні заняття являють собою особливу конструкцію ланки формування і навичок. Вона будується з наступних етапів:
– організаційного – постановки мети й актуалізації знань;
– інструктажу, виконання лабораторної роботи;
– оформлення результатів спостереження;
– визначення домашнього завдання.
Лабораторні заняття мають на меті – на основі раніше отриманих знань включати студентів у різні дії для формування умінь і навичок.
Студенти, спираючись на отримані знання на уроках, інших заняттях, самостійно виконують лабораторні роботи, проводять вимірювання, вирішують задачі, виконують вправи.
При цій формі навчання дії студентів піддаються меншій регламентації. Ученики, проводячи лабораторні роботи, звертаються до підручників, довідкової літературі, формують загальні вміння роботи з визначених розділів навчальної програми, вміння роботи з приладами, відпрацьовують алгоритм дій. Дуже важливо, що студенти, одержуючи завдання, учаться планувати свою діяльність на визначений період, здійснювати самоконтроль.
Лабораторні роботи проводяться не тільки по предметах, у яких заплановані лабораторні роботи, але і по тим предметам, у яких передбачається вироблення умінь і навичок.
На лабораторних заняттях панують практичні методи навчання. Якщо спиратися на класифікацію методів по характеру пізнавальної діяльності, то слід зазначити, що на цих заняттях застосовуються переважно частково-пошукові, репродуктивні методи.
Беручи за підставу зміст лабораторних робіт, виділяють наступні їхні види [4]:
– спостереження й аналіз різних явищ, процесів;
–спостереження й аналіз роботи устаткування;
– дослідження якісних і кількісних залежностей між явищами;
– вивчення способів користування контрольно-вимірювальним інструментом.
По дидактичним цілям лабораторні роботи розділяються на ілюстративні і дослідницькі; по способах організації – на фронтальні і нефронтальні.
Посібник проведенням лабораторної роботи викладач здійснює у формі інструктування (вступного і поточного), основною задачею якого є створення в студентів орієнтованої основи діяльності для найбільш ефективного виконання завдань. На заняттях використовуються інструкційні карти. З цією метою рекомендується доручати студентам самостійну розробку планів проведення експериментів, пропонувати їм відібрати послідовність виконання робіт.
Висновки
Лабораторна робота, як форма організації навчання, найбільш повно реалізує розвиваючі задачі навчання. Вона сприяє формуванню вмінь і навичок студентів, учить їх планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль, ефективно формує пізнавальні інтереси, озброює різноманітними способами діяльності.
На такому занятті специфічна діяльність викладача спланувати роботу студентів заздалегідь. Він здійснює оперативний контроль, робить допомогу, підтримку і вносить корективи в їхню діяльність. Підводячи підсумок роботи, педагог сприяє формуванню в учеників адекватної самооцінки і відповідного відношення до викладача.
На мою думку, кожен педагог, який проводить лабораторне заняття, повинен знати, що кожне заняття має такі основні цілі: освітню, виховну і розвиваючу. Тобто на лабораторному занятті студент повинен не лише засвоїти певні теоретичні знання і перевірити їх на практиці, а й розвивати мислення, логіку, увагу, творчі здібності. Викладач має докласти всіх зусиль, щоб у свої вихованців стимулювати потребу у формуванні відповідальності і соціальній комунікації.
Список використаних джерел
1. Батышев С.Я. Профессиональная педагогика: Учебник для студентов, обучающихся по педагогическим специальностям и направлениям. – 2‑е изд., перераб. и доп. / С.Я. Батышев. – М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 1999. – 904 с.
2. Жуков Г.Н Основы общей и профессиональной педагогики: Учебное пособие / Под общ ред проф Г.П. Скамницкой. – М.: Гардарики, 2005. – 382 с.
3. Кругликов Г.И. Методика профессионального обучения с практикумом. Уч. пособие для студ. вузов – М.: Изд. центр «Академия», 2005 – 288 с.