У справі культурологічного виховання воїнів велику роль відіграє самодіяльна художня творчість.
Організовуючи дозвілля великої маси воїнів самодіяльна художня творчість відіграє важливу роль у формуванні у них почуття колективізму, військового товариства, в усвідомленні свого громадянського обов’язку по захисту Батьківщини.
Воїн, який систематично займається в години дозвілля художньою самодіяльністю, все більше наближається за своїми інтересами до людей розумової праці. Відбувається звичайний процес інтелектуалізації духовного світу воїнів, їх всебічний і гармонійний розвиток.
Художня самодіяльність двояко впливає на організацію дозвілля: з однієї сторони, залучаючи воїнів в роботу гуртків, у творчу діяльність, вона заповняє їхній вільний час; з другої сторони, концерти самодіяльних артистів сприяють організації повноцінного дозвілля воїнів, які не беруть участі в самодіяльності.
В армії і на флоті зформувались і розвивається самодіяльна музикальна, театральна, хореографічна, літературна, … , творчість, кіно – і фотолюбительство.
Враховуючи все це, з повним правом можна говорити, що заняття художньою творчістю – не самоціль, а активний засіб культурологічного виховання особового складу, підвищення якостей бойової та гуманітарної підготовок, зміцнення військової дисципліни, організації творчо насиченого відпочинку воїнів.
Однією із популярних і поширених форм організації дозвілля є перегляд телепередач.
Телебачення займає важливе місце в культурно-виховній та просвітницькій роботі. Об’єднуючи в собі можливості радіо і кіно, воно здійснює активну допомогу командирам і виховникам у культурологічному та військовому вихованнях особового складу.
Телебачення має можливість щоденно знайомити воїнів з останніми подіями в країні та закордоном, з новинами науки і техніки, досягненнями літератури та мистецтва. У передвихідні та вихідні дні командири і виховники організовують перегляди передач лекторіїв культури, кіноподорожей, розважальних програм, кінопанорами і т. д..
Телебачення подає значну допомогу в естетичному вихованні, розширенні культурологічного кругозору воїнів. Уміле планування та організація роботи дозволяє воїнам ніби пройти по залах музеїв, картинних галерей, зустрітися з відомими письменниками, композиторами, художниками, бути присутніми на концертах професійних та самодіяльних колективів [11. с.120.]. Але перегляд навіть кращих телепрограм – пасивна форма відпочинку. Ось чому заслуговує уваги досвід тих офіцерів-виховників, які вносять елементи творчості в процесі виховання, проявляють ініціативу, видумку.
Які ж форми роботи, пов’язані з переглядом телепередач, можна використовувати в культурологічному вихованні?
Найпростіша, класична форма, що не вимагає особливих зусиль, - перегляд розважальних програм. До числа найбільш популярних програм, відносяться: “КВК”, “Що? Де? Коли?”, “Мелорама” та ін. Від організаторів перегляду вимагається лише вчасно довести воїнам про майбутню передачу. Якщо після перегляду такої програми вдається залучити воїнів до обговорення передачі, обміну думками та враження від переглянутої передачі зросте.
Саме обговорення передачі є найбільш активною та інтересною формою використання телебачення в процесі культурологічного виховання. Як правильно обговорення організується після перегляду кінофільмів. Перевага тут є в тому, що: по0перше, для перегляду немає необхідності в організації культпоходу – фільм демонструється в “домашніх” умовах”; по-друге, про фільм організатори знають заздалегідь із телевізійних програм; по-третє, обговорення фільму, спектаклю і т. д. можна організовувати зразу ж після перегляду.
Зазвичай розмова культпрацівника починається запитанням: “Чим сподобався фільм?” або “Що заінтересовує у фільмі?”. Поступово у бесіду втягуються все нові і нові телеглядачі, і фільм одержує своє друге “життя” в оцінках та критиці воїнів [11. с.122.].
Широке використання художніх творів не звільняє начальника клубу та інших виховників від їх ретельного відбору. Естетична всеядність, художня нерозбірливість ніколи ще не були доказом хорошого смаку. В культурологічному вихованні воїнів, які і у вихованні взагалі, помилки недопустимі. Небажано, щоб поряд з кращими зразками кіномистецтва, музики, живопису воїнів сприймав неповноцінні в художньому відношенні твори. Ось чому, плануючи фільми на місяць, начальник клубу повинен керуватися строгими критеріями оцінки художніх творів, вивчати відгуки про фільми в процесі і пропонувати військовій аудиторії краще, що створено кінематографом.
Організовуючи висновки репродукції, культпрацівник знову-таки повинен керуватися принципом: краще менше, але краще [10. с.100].
Особливо важливий принцип відбору в роботі з музичними творами. Пропаганда вітчизняної і зарубіжної класики, народної пісні повинна допомогти формуванню високих музичних смаків.
Бувають моменти, коли немає можливості уникнути зустрічі з неповноцінними в художньому відношення творами. В цьому випадку необхідно показати, що саме в даному творі добре, а що – погано. Адже вчитись можна і на поганому, важливо тільки пам’ятати, що зразок, на який ми рівняємо воїнів, був прекрасний і щоб зустрічі з кращими творами мистецтва не були рідкістю.
Неможна вести цю роботу епізодично, від випадку до випадку. Нерегулярність зустрічей з прекрасним породжує всеєдність, знижує естетичний смак. Тому важливо в частинах і підрозділах створювати своєрідний естетичний “клімат”, який би не дозволив воїну залишитися поза сферою впливу мистецтва.
Клуб військової частини у підрозділах мають всі можливості для того, щоб вирішувати цю задачу. Поряд з постійно діючими формами пропаганди мистецтва такими, як лекторії і школи культури, кіновечори і кінофестивалі, читацькі конференції і вечори поезії, лекції – концерти, клубні активісти повинні так продумати систему естетичного виховання воїнів, щоб в цій системі не було “пауз”, не заповнених впливом мистецтва. Допомогти цьому можуть виставки репродукцій і художніх творів самостійних авторів, репродукції і естампи, прикрашаючи світлиці, солдатські їдальні і кафе.
Там де є можливість, необхідно запросити в гості артистів, художників, письменників, проводити екскурсії в картинні галереї, культпоходи в театри і т. д. Воїни повинні постійно спілкуватися з мистецтвом; тільки так ми можемо добитися потрібних результатів в культурологічному вихованні.
Спілкування з мистецтвом допомагає воїнам пізнавати все нові його грані, особливості і як наслідок, ширше розкривати естетичні сторони дійсності, знаходити красоту там де раніше про її існування воїн і не підозрівав. Так, в планах лекторів культури необхідно приділяти місце різним видам мистецтва. Це дозволить побачити одне і те ж явище, один і той же об’єкт художнього відображення більш ясно, більш глибоко і всесторонньо [27. с.41].
Широке знайомство воїнів з масовими видами мистецтва (кіно, література, музика, живопис) веде до пізнання специфіки художнього образу в таких видах мистецтва як хореографія, архітектура, графіка. Шлях в невідоме, що прокладається мистецтвом, веде до пізнання жанрів того чи іншого виду мистецтва, сутності і особливості художнього методу і стилю [4. с.73].
Висновок: таким чином, культурологічне виховання стає значно успішнішим, якщо вихователь застосовує з цією метою засоби культури та мистецтва і спирається на глибоке знання індивідуальних особливостей кожного воїна.
Враховуючи специфіку, межу і особливий характер напрямку виховної роботи – виховання-культурологічного – дійовий результат дає застосування різних видів мистецтва. Традиційні та інноваційні методи виховання засобами музики, літератури, театру, кіно та ін. дають позитивний результат за умов компетентного, доречного та системного застосування. Ці засоби формують стійкі культурологічні знання, навички, вміння, якості та звички, значно підвищують загальнокультурний рівень воїнів та допомагають курсанту опанувати методичні прийоми роботи з майбутніми підлеглими також засобами культури та мистецтва.
Висновки
Культурологічне виховання, як складова виховання взагальному, було актуальним в різні періоди розвитку людства. В першому розділі даної дипломної роботии проведено короткий історико-педагогічний аналіз культурологічних тенденцій в загальній та військовій історії.
Як свідчить історична практика військове навчання та виховання воїнів найбільш успішним було в ті періоди, коли найповніше враховували досвід героїчного минулого, національні традиції, етно-психологічні особливості народу, проводилось на відповідних морально-естетичних засадах з використанням багатого арсеналу творів та цінностей культури.
В історичному аспекті особливої уваги заслуговує культурологічне виховання, що проводилось в Давній Греції та Римі. Антична система виховання залишила слід в історії військової педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовність, моральна чистота і фізична досконалість.
У середньовіччі пануючою ідеологією була християнська ідеологія під впливом якої формувалася тогочасна культура, в основі якої лежала естетична доктрина, якій притаманні схоластична, неприйняття почуттів, філософія аскетизму.
З часом прийшла епоха Відродження, як епоха перехідна. Основною особливістю цієї епохи було почуття самостійності особистості, переконання у високому значенні людської гідності. Значного розвитку набули наука та мистецтво.